вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Підкорив Дорогу смерті і скуштував ламу в Перу: волинянин об'їздив три десятки країн

Підкорив Дорогу смерті і скуштував ламу в Перу: волинянин об'їздив три десятки країн
Сергій Денисюк із Малої Глуші відвідав майже три десятки країн.

Він їв жучків-черв’ячків, м’ясо лами, морської свинки, підкорив на велосипеді один із найнебезпечніших маршрутів у світі – Дорогу смерті (Дорогу Долі) в Болівії. А ще мріє скуштувати у В’єтнамі тарганів, пірнути з аквалангом до білих акул, поплавати в клітці, коли їх годують, пише Полісся.

Двічі на рік Сергій просто зобов’язаний вирушити в дорогу. Він подорожував ще зі школи: з 14 років відвідав Словаччину, Польщу, Литву, Білорусь. В університетські роки багато їздив у Крим, на південь України, далі – на відпочинок у Туреччину та Єгипет, в численні відрядження теренами України… А після 2009-го списки досягнень помножилися: зустрілися люди, які також «хворіють» мандрівками, – вирішили розширити кругозір і щороку на Сергієві іменини виїжджали за кордон. У цьому ритмі «тусують» уже 13 років. І мова не про вечірки, бари чи шаленості, а про неповторні враження, адреналін і знайомства зі справжнім життям, не замаскованим під туристичними фішками.

– Ми подорожуємо у пошуках емоцій. Будь-яку річ можна придбати в Україні або замовити через Інтернет, а емоції – не замовиш. «Потусити» – це побачити те, чого ніхто з нас раніше не бачив, відчути місце. Реальність без прикрас, адреналін, – пояснює мій співрозмовник. Він-бо і з парашутом стрибав, і з 100-метрової труби сягав донизу, і підкорював на велосипеді один із найнебезпечніших маршрутів у світі – Дорогу смерті (Дорогу Долі) – в Болівії, і вибирався на найнепідступніші скелі.

Каже, спочатку для подорожей виділяли мінімальний бюджет і жодного разу не обирали пакетних турів. Самостійно визначали країну, прокладали шляхи, заздалегідь купували квитки і шукали прожиття, розраховували час. І хоча тепер витрати на поїздки зросли, функціонал таки незмінний. Зокрема, Сергій продовжує займатися технічним наповненням: що взяти, чим зайнятися, що варто робити в тій чи іншій країні, а що ні. І хоча нібито все розплановано до деталей, у подорожах завжди лишається місце спонтанності та авантюризму, коли кожен наступний крок – доля випадку, певного фактору й інтриги. Наприклад, приїхали в місто, «загуглили», що в ньому цікавого, розпитали в місцевих чим воно особливе, визначили, що усім цікаво побачити і збудували єдиний маршрут. А заодно – вивчили місцеву кухню, скуштувавши екзотичних наїдків.

Щоправда, в Норвегії не ризикнули їсти гнилу рибу, але поласували солодким оселедцем. Спробували м’ясо альпаки і лами в Перу, а от морська свинка нагадала смак курячого м’яса. Були в меню туристів і жучки-черв’ячки, чай з маслом і сіллю тощо. А от в Америці, коли поїдуть, обов’язково спробують м’ясо лося або ведмедя, у Камбоджі чи В’єтнамі – тарганів. Все ж незвіданий світ екзотики та небезпек манить нашого подорожувальника значно більше аристократичної Європи, яка швидше годиться для сімейного відпочинку. Тож доки неодружений – вибирає екстрим, «коли ти шукаєш пригоди, а пригоди шукають тебе». Відтак найяскравіші спогади – з Ісландії, Норвегії, Болівії… А от найважчою була поїздка до Непалу, позаяк Сергій наважився на гірські пригоди, заледве завершивши курс лікування від ковіду.

– Такі мандрівки вкрай важкі через велику кількість підвісних мостів, скель. Для цього треба мати гарну фізичну форму, тож, якщо щиро не любиш гори, не тягне – не варто їхати. Для розуміння: сервіс Непалу – це кімнатка, в якій стоять збиті з дерева ліжка, на яких лишень простирадло, подушка та покривало. Все. Чекати гарячого душу не доводиться, а якщо захворів – це рівне смерті. Тому дівчатам рекомендую тисячу разів подумати, перш ніж подорожувати в Непал. Все ж хлопцям простіше з гігієною, – ділиться досвідом і роздумами Сергій Денисюк. Та не тільки бідністю вразила малоглушанського подорожувальника держава в Гімалаях. Підкорили також люди: ходять мало не голі, босі чи у взутті зі скатів, але завжди посміхаються, підказують і їхня щирість підкуповує. Вони світяться, хоч заробляють мізер пекельньою працею. – Здається, у Непалі ми спробували все. Найкомфортніші +44 градуси і сафарі в Нацпарку Чітван, свято Холі (кольорів) у Катманду… А от на підніжжі Евересту у номерах, де спали, вода замерзала у пляшках.

Інша справа – Норвегія: прагматичні жителі, європейський сервіс, ідеальний порядок і незрівнянна скандинавська природа – фіорди, розкішні ліси й гори. Тут краянину довелося часто пробиратися вертикальними підйомами, тримаючись виключно за троса. Попри немалі труднощі, мандрівник посидів на всіх кам’яних виступах, зокрема на славнозвісному «Язику троля» – величезному відколотому шматку скелі, що епічно виступає над озером… Назбирав білих грибів, зготував юшку, подоїв місцевих корів… Натомість сусідня острівна Ісландія видалася Сергієві не так екстремальною, як емоційною: тут до послуг туристів і океан з брилами льоду, і гейзери, і гарячі басейни, і водоспади, і чорні пляжі. Чим далі – тим більше захоплює дикість і непролазність територій, менша туристичність. З одного боку, це хайтеківський Рейк’явік, дивовижна Блакитна лагуна, де температура води сягає позначки 40 градусів, але водночас замерзає волосся, з іншого – сильний вітер, вдатний тримати людину і переставити з місця 3-тонну машину.

Усе побачене й пережите Сергієм Денисюком годі перелічити, але неможливо не пригадати розташоване в Андах доколумбове місто інків Мачу-Пікчу або Райдужні гори на висоті понад 5 тисяч метрів над рівнем моря, знамениту Червону річку (Перу) або найбільше у Південній Америці озеро Тітікака, запальну Бразилію, начебто безкінечне Мехіко (Мексика) і найкомфортніший для велосипедистів Будапешт (Угорщина), повільну і максимально модернізовану Швецію, архітектурно витриману Молдову, дружні до природи Нідерланди, Данію, королівські Австрію і Угорщину, румунський Транс-Фегераш і Замок Дракули (Бран), Дубай… З часом цей список має поповнитися відвідинами Північної Америки, адже наші мандрівники хочуть орендувати авто і проїхатися по Канаді та США зі сходу на захід (або навпаки). А ще Сергієві хотілося б підкорити Францію, американські гірки і Діснейленд, а на кінець року – В’єтнам, Таїланд, Камбоджу. Можливо, країну гобітів та загадок – Нову Зеландію і неодмінно Австралію, аби пірнути з аквалангом до білих акул, поплавати в клітці, коли їх годують…

Іванна ВЕЛИЧКО


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 4
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Дуже класна стаття дяку
Відповісти
Побільше бы такого позитиву писали!!!!
Відповісти
Молодець, побачив світ, на відміну від односельчан
Відповісти
цікаво де бере гроші
Відповісти