вхід реєстрація

Ода пиріжкові з рисом. СМАЧНОГО ЛУЦЬКА!

Ода пиріжкові з рисом. СМАЧНОГО ЛУЦЬКА!
Щоб не казали, а найкращий бізнес – годувати людей. Так вже склалося, що люди час від часу хочуть їсти. Тож все, що лишається – брати з людей гроші за втамування цього бажання. З кого – великі, з кого – малі. Одним по кишені дорогі ресторани, іншим смакують «щі» у столовій.

Сьогодні відвідуємо популярне (ба навіть легендарне!) місце громадського харчування Луцька: кафе «Зустріч», в народі відоме як «Стєкляшка», що на Привокзальній площі поряд з ринком «Привіз». Працює з 10:00 до 22:00.

До кафе можна потрапити навіть із закритими очима: тримаючи ніс за вітром. Тобто йти на стійкий запах смажених пиріжків та інших традиційних смаколиків.

Уже в радіусі двадцяти метрів від кафе нюхові рецептори посилають сигнали в мозок: тут можна поїсти! Ваші ноги обов’язково принесуть Вас до сходів, які ведуть в кафе.

Відчиняєш двері: стійкий запах з кухні мало не зомбує. Уподібнюєшся героєві роману Зюскінда: ловиш носом всю палітру кулінарного мистецтва. Тут і смажені котлети, і брутальний запах свіжої цибулі, і дитячий запах дріжджового тіста, і аромат міцних напоїв та розчинної кави.

Достатньо велика зала, чотирнадцять столиків. На столах – вази зі штучними орхідеями (чорних, шкода, не було). Великі скляні вікна (саме тому «Стєкляшка») зі сторони залізничних колій закриті шторами.

Відвідувачів багато, вільні лише три столики. Публіка вкрай різношерста. Приїжджі з вокзалу з валізами під ногами. Студенти з кухлями пива - прогулюють пари. Місцеві пияки з півлітрою і пиріжком на трьох. Мама з дитиною (мабуть щойно зі школи). Сусіди-базарники святкують якийсь ювілей.



В глибині зали панує барна стійка в стилі вісімдесятих. біля неї - постійно човпеться 2-3 людини. Кожні три хвилини з кухні вигукують: "Заберіть суп!" "Хто замовляв рис!?" "Чий гуляш?" тощо.

Поряд з барною стійкою - величезний холодильник-вітрина, переповнений кулінарним різноманіттям. Великий вибір соків, пляшкового пива, газованих напоїв, снеків. Чотири види розливного пива.

Асортимент міцних напоїв великий, проте тільки в дешевій і середній цінових позиціях. Є розчинна і заварна кава.

Щоб зробити замовлення, треба ознайомитись з меню та прейскурантом, що на стіні праворуч від стійки. Вибір страв вражає. Холодних закусок – більше сорока: в’ялені лящі, смажена риба, четвертинка курчати, пиріжки з капустою, рисом і яйцем, м’ясом, язик під майонезом, сало з перцем, квашені огірки, різні салати. Є й шедевр радянської шкільної кулінарії – котлета в тісті. І це далеко не все. Аж слинка покотилася.

Перших страв – 3 позиції, гарнірів – 3 позиції, других страв – 8 позицій.

Є категорія «страви за 20 хвилин»: 2 види яєчні та вареники. В категорії «холодні продукти» – сметана та плавлений сирок. Тобто – весь обов’язковий набір забутого «общєпіта».

Роблю вигляд, що меню не прочитав і питаю, чим сьогодні частують. Запропонували перше – вибрав суп харчо. На друге пропонують чомусь спочатку гарнір, а потім основну страву. Знайома «фішка» сервісу: дуже поширено в сільських кафе.

На гарнір вибираю картопляне пюре, на друге – шніцель по-луцьки. На додатковий гарнір – горохове пюре. Замість хліба – пиріжок з рисом, пити – компот з яблук і смородини.

Довелося ненароком здивувати бармена Ксенію. Розраховуючись, пропоную «заокруглити суму» на декілька гривень. Але у відповідь отримую: «Мені совість не дозволяє»…

Отримав компот з пиріжком на барі, беру виданий барменом чек, йду до віконця на кухню, де видають їжу. Через достатньо велике вікно видно кухню, чотирьох кухарів. Охайно, чисто. Але весь запах через вікно виходить в зал, де їдять відвідувачі.

Суп дали відразу, шніцель та гарніри – за декілька хвилин. Столик чистий, не липкий – на відміну від підноса, на якому ніс наїдки. На столі паперові серветки.



Оглянув приміщення в пошуках місця, де миють руки. Бачу дерев’яні двері без вивіски. Відкриваю, погляд зупиняється на шкіряному кріслі представницького класу. Дійшло: ніякий це не туалет, це – кабінет завідуючої/завідуючого.

Дізнаюся: аби потрапити до туалету, треба мати ключ. Його можна попросити у жіночки, яка прибирає зі столів. Далі – більше: аби потрапити до туалетної кімнати, потрібно вийти з кафе та зліва від входу відчинити скляні двері.

В туалеті чисто, є рідке мило. Ключ повертаю господині.

Починаю трапезу. Суп харчо – смачний, наваристий, але традиційну рецептуру нагадує досить віддалено. Щось подібне у нас вдома називали «супом з пінцаком». Але мені сподобалось.

Шніцель несмачний, і я його не доїв. Неприємний післясмак пересмаженого переслідував ще довго.

Картопля-пюре смачна, а от горох – холодний. Зате який смачний був пиріжок! Коронний! За таким пиріжком можна і пів-Луцька проїхати.

Підсумовуємо рахунок: суп харчо – 7,34 грн, шніцель по-луцьки – 10,84, картопляне пюре – 6,83, горохове пюре – 6,44, пиріжок з рисом – 1,65, компот – 3,80. Всього - 39 гривень і 90 копійок.

Ситий і майже об’єктивний ділюся враженнями:

розташування – вдале і зручне,
інтер’єр – ностальгічний,
асортимент та пропозиція страв – багатообіцяючі,
обслуговування – раритетне,
смак страв – посередній,
ціни – демократичні.

Чи прийду ще? За пиріжками обов’язково!

Петро ВЕРЗУН
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 36
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Гарно). Дякую авторові
Відповісти
согласна, автор - молодчага, ждем продолжения...
Відповісти
Класс! Особо порадовал выбор заведения: тут уже не придерешься, что это реклама, оплаченная заведением ;)
Відповісти
"аффтар жжет" (с)
Відповісти
Петро Фреймут!ти не справедливо посміявся з цього закладу, не всім же обідати в крутих ресторанах, який заклад такі і відвідувачі і ціни, і нема чого сміятись з цього!
Відповісти
Тобто 40 грн за обід - демократична ціна? Для пана Верзуна - можливо. 200 грн - тиждень обідів. 800 грн в місяць на одні обіди???? ДЕМОКРАТИЧНО
Відповісти
Ти iдiот?
Зразу видно безробiтного неробу, кий носа не потикае з хати вiд маминоi кухнi.
За нинiшнiх часiв для бiднооплачуваних вiдряджених - це мрiя за 40 грн. заморити голод повноцiнним обiдом посеред дня.
Відповісти
кидаю все і їду по пиріжок!
Відповісти
нууу точно, и я подумываю про пирожок, но скорее сама напеку, чем там покупать...ну честно люди, там ведь кроме алкашей и тараканы наверное обитают...НЕ ДАЙ БОГ ТАК ХОТЕТЬ ЖРАТЬ
Відповісти
Скільки раз там був, одні алкаші сидять...
Можливо змінилось що...
Відповісти
якщо Ви - "скільки разів там були", то чи так вже - "одні алкаші" там??
Відповісти
проблема в тому, що в Луцьку багато алкашів =)
Відповісти
А вас же чого туди занесло? Теж алкаш?
Відповісти
Чудовий матеріал! =) Цікаво читати! Особливо про пиріжок) Автор написав відверто, що страв смак посередній. А от не забув згадати й плюси, що пиріжок смачний =)). Видно, що Петро любить читати. Відчувається художній стиль. Щось подібне часто можна прочитати у книгах...Наприклад, вони сиділи в ресторані, їм подавали свіжоспечену ковбасу із картопляним пюре, на столі було чимало смачних салатів зі свіжих овочів. З вікна був вигляд на море, вона милувалась чарівним заходом сонця. Смачною була також печена риба з овочами. Вона довго обирала вино...Але вирішила спробувати мартіні. Вечір...Тихо. Затишно. Смачно. І тут заходить Ольга Фреймут...:)) Ну щось таке. Знаєте, мені навіть більш цікаво читати матеріали Петра, аніж дивитись телешоу Фреймут. Про такий то заклад і так класно написати - це треба ще вміти!
Відповісти
А скільки там у середині алкашів бугає, чому не написали?
Відповісти
мені щиро цікаво, де ті студенти вчаться, щоб пари в "Стєкляшці" прогулювати)
Відповісти
Інститут імені Воровського на вокзалі, факультет каманної тяги.
Відповісти
Петро не забирай хліб у Фреймут!
Відповісти
Ті, що з села студенти. приїхали і на пари не пішли. Логічно ж ))
Відповісти
Ото все що описували - треба фотографувати і показувати! Це з самого початку введення цієї рубрики казали, що будуть такі проблеми і буде не дуже цікаво! Це ж не газета і маете можливість фото розміщати, а так - ідея хороша, але розкрита бідно!:(
Відповісти
а мені зовсім не цікаво дивитись на фото алкашів =(
Відповісти
Написано добре, респект автору але заклад такий, що відвідувати напевне не варто, навіть за смачним пиріжком... хоч думаю в Луцьку подібних ще багато і в кожному щось можна знайти смачне. Загалом у місті є звичайні їдальні, думаю із кращою (точно не гіршою) їжею та дешевшими (ніж ці "демократичні") цінами... Думаю за таку суму можна обідати і в значно кращих закладах міста
Відповісти
А давайте запропонуємо авторові рубрики заклади для "ревізії"?

Хто вважає, про який кабак буде цікаво прочитати? Мої пропозиції:

"Друзі"
"Маска"
"Горище"
"У Миколи"
"Вогнем і мечем"
"Львівський штрудель"
Відповісти
"Вогнем і мечем" ... хоспади хде это?
Відповісти
Ну і заклади Ви вибираєте! Є кафе в яких можна демократичніше пообідати і смачніше та з приємнішою обстанівкою.
Відповісти
Особливо останні 2 абзаци - у стилі Фреймут
Відповісти
Ревізор выд ВолиньПост?
Відповісти
Мама з дитиною (мабуть щойно зі школи)...мля ну зачем там уже ребеночка кормить?!...эххх мамаша
Відповісти
і не дуже зрозуміло,де ж сама «ода пиріжку»?
«Зате який смачний був пиріжок! Коронний! За таким пиріжком можна і пів-Луцька проїхати.»
Це щось на зразок: Ніч.Вулиця.Аптека.Проїхав пів-Луцька,щоб дістатися до єдиної нічної аптеки.Слава нічній аптеці!
А про цю «глибоко змістовну» суть написаного,я взагалі мовчу: «Перших страв – 3 позиції, гарнірів – 3 позиції, других страв – 8 позицій.»
Ви називаєте суху та прісну лексику розмовного терміну менеджера середньої ланки-ОДОЮ?)
Ода-це (пісня) вірш ліричного жанру,яким притаманна поетична форма вислову,що виражають свої почуття пориваючим огненним словом,використовуючи багатогранність літературних термінів,для мелодійного опису загальної картинності в оспівуванні та возвеличенні гідної події,людини чи окремого предмета…

Начинена рисом,
Оздоблена в тісті -
«позицію» з «оди»
Не хочеться з’їсти!

Як би ж то,смачненький,
Рум’яний пиріг,
Тоді й апетит би
Скоріш переміг!

Тепленький,м’якенький,
Пахучий,свіженький -
Ось так пишуть оду!
Збагніть,дорогенький!

п.с. Перепрошую,але ця, так названа «ода»,більше скидається на зашифрований доклад в Генштаб від таємного розвідника Зорге))
А так,в загальному не погана рубрика.Правда,трішки з популяризацією харчевнь та генделиків,де три ложки картоплі пюре коштують,як мішок бульби, а «доза» спиртного,як відро нафти)
А якщо зовсім відверто говорити,то стало вже просто гидко дивитися на ці багаточисленні «заклади»,які масово заполонили місто та стали об’єктами першої необхідності…



Відповісти
Автор спутав запахи, да за двадцять метрів баба чебуреки з діжки продає, та й шавермівня під боком.
Відповісти
Дякую, Петре! Смакуйте і пишіть ще. Чекаємо.
Відповісти
Супер придумали.
Відповісти
Шо ти верзеш, Петро Верзун?
Відповісти
А де є інтер"єр ригаловки?
Толку з тих фоток фасаду
слабачішки
Відповісти
Барна карта - нічого особливого. Барна карта - бідна. Барна карта - стандартна дешева і ціни нижче високих! Ти вже визначешся!!!! Тобі ге вгодиш. Те посране ,те посцяне!
Відповісти
Після ремонту стало трохи гірше, кафе втратило частину радянського затишку і ностальгії, але вцілому - дуже хороше кафе. Хоча, щось, окрім пиріжків, томатного соку і 2 по 100 в одну посуду беру рідко.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні новини
Google ‒ 15 років
27 вересня, 2013, 11:10
Ода пиріжкові з рисом. СМАЧНОГО ЛУЦЬКА!
27 вересня, 2013, 11:00