Фотовиставка Ірини Єрошко

Привіт. Я – Іра. Мені 19. Я – лучанка, але навчаюся в Києві на перекладача англійської мови, яку дуже люблю.

Чим більше дивлюсь,читаю статті, переглядаю роботи, бекстейджі, тим більше розумію, що я нічого не тямлю в фотографії.

Мені здається,що поки я не поїду вчитись цьому десь за кордон, то не навчусь і не зрозумію до кінця, яке моє місце у фотографії і чи взагалі я на нього заслуговую.

В наш час усі, хто займаються фото, чи то в комерційних чи в особистих цілях, мусять постійно виправдовуватись і захищатись, щоб не потрапити під категорію «черговий хвотограф». Мої друзі актори Бжезинські кажуть, що кожен другий зараз актор, а знайомий з юридичного факультету, що усі – юристи. Людей в принципі багато, і з цим треба змиритись.

Я ніколи не думала,що боротись за свою мрію – це не тільки витримати якийсь один удар чи невдачу. Це стояти на своєму протягом декількох років, навіть коли все навколо говорить тобі, що ти не зможеш.

Коли минає кураж, захват, перша сотня переглядів і якісь перемоги; коли настає порожнеча, а ти починаєш напружуватись і, як каже Віра Полозкова, згадувати як це дихати – це і є той перехід від дитячого запалу до дорослого ремесла. Кожен, незалежно від фаху, потрапляє в цей тунель, і якщо вдасться його пройти, тоді і почнеться майстерність. Я десь посередині цього тунелю.

Я легко можу заплакати, коли бачу гарну предметну зйомку, ходжу по World Press Photo або дивлюсь фільм про Картье-Брессона. Я хочу, щоб моя фотографію була зрозуміла, і щоб люди могли їй співпереживати.

Більше робіт Ірини Єрошко можна подивитися у спільноті "Вконтакте" та у її блозі.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!