вхід реєстрація

Кафе не для всіх. СМАЧНОГО ЛУЦЬКА!

Кафе не для всіх. СМАЧНОГО ЛУЦЬКА!
Любите зустрічати людей, яких давно не бачили? Відвідувати місця, де давно не були? Перечитувати книги, прослуховувати музику, передивлятися фільми? Одним словом, ворушити спогади?

Прикро і соромно стає, коли спогади виявляються кращими за реальність. Ніби сам себе обдурив. То дівчина, до якої мав колись(!) сентимент, так і … не помудрішала, то книга виявилася нудною, то пісня не бере за душу. А під час фільму заснув…

Є особлива категорія спогадів – про місця колишніх романтично-інтимно-поетичних переживань. Не знаю, як у вас, а в мене вони не старіють.

Тому сьогодні ділюся звіркою своїх спогадів про один луцький заклад на вулиці Лесі Українки.

Планував запросити недільного дня у чарівне кафе моєї молодості дружину і доньку (донька у нас – ще те світське левенятко!).

Але для певності вирішив провести розвідку боєм. І завітав сюди з друзями напередодні, у суботу 19 жовтня.

Отож

Шість практичних порад, як знищити чудові спогади про затишне кафе

По-перше, зробіть якісний і дорогий ремонт – із задумкою. Виберіть стиль, який одними своїми формами викликатиме апетит. Наприклад – модерн (мені більше подобається німецька назва – юґендстиль). Замовте у кафе віденські стільці і круглі столики. Розмалюйте стіни під Альфонса Муху. Максимально використайте природні елементи декору – дерев’яні панелі, стільці з лози на літньому майданчику тощо.

А потім піддайтеся підступам світової маркетингової змови – і вліпіть при вході холодильники, розмальовані торговими марками напоїв від «Боржомі» до «Pepsi».

За холодильниками киньте якесь рядно, поруч поставте віник - символ боротьби за чистоту.



* * *

По-друге, зробіть гарну вивіску, назвіться з понтом «Кондитерським домом» або «Імперією послуг».

В меню пафосно напишіть: широкий вибір вин з винного погребу! Бочкові молдавські й кримські, пляшкові – грузинські, французькі, італійські, чилійські (так написано!).

А коли гості будуть робити замовлення, скажіть: все закінчилось! Але от-от привезуть. Але поки що – тільки «Сапераві».

Коли ж вас гості попросять подивитися на винний погріб, у відповідь поясніть: все у цьому світі змінюється, і в погребі зараз… масажний салон. А вина – на складі. А туди доступ має лише бармен.

* * *

По-третє, коли нестимете гостям меню, серед сторінок по-сирітськи притуліть жовтуватий листочок-вставочку (може, на друк не вистачило коштів?).



І ще така порада (знову ж таки – з досвіду нашого кафе): в меню перші страви розмістіть в категорії «Гарячі закуски». Практично по-булгаківському професору Преображенському: «…холодными закусками и супом закусывают только недорезанные большевиками помещики. Мало-мальски уважающий себя человек оперирует закусками горячими…».

Так от, бачиш таке меню – і недорізаним поміщиком себе відчуваєш…

А ще в меню вкажіть кількість кілокалорій до кожної страви. А до пасти – не вказуйте. Можливо, гості повірять, що паста – це традиційно дієтична страва з мінімум кілокалорій.



* * *

По-четверте, заявіть: у нас – високий рівень обслуговування, ми маємо десятирічний досвід ресторанного бізнесу! І одягніть бармена у якусь смугасту футболку. А офіціантові пов’яжіть фартух на джинси.

А ще навчіть працівницю з кухні брати напої з холодильників в залі і… ногою закривати дверцята. Високий стиль акробатичного ресторанного мистецтва!

* * *

По-п’яте, зробіть все, аби гості наважилися спробувати лише напої, салат і тістечко. І продайте це все їм за «грубі» гроші.

Судіть самі: вино «Сапераві» 300 г – 108 грн, кава з молоком – 17,50 грн, «Моршинська» 0.5 л (скло) – 20 грн, салат «Грецький» - 38 грн, яблучний фреш – 26 грн, тістечко «Зимова вишня» - 8 грн. Всього – 217,50грн.

Як вам ціни?



* * *

По-шосте, облаштуйте туалетні кімнати якісною сантехнікою, декоруйте у загальному стилі. Але графік прибирання туалету звіряйте з якимось альтернативним часовим поясом. Як от у нашому кафе: гості відкрили рахунок о 17:04, закрили о 17:32. А в туалеті висів графік, на якому було написано: прибирання робилося з 19:00 до 20:00.



* * *

…Якось неапетитно розповів? Даруйте, все пізнається в порівнянні.

Одним словом, не зміг я свою дружину й доньку запросити в це кафе.

Ой, так і не вказав його назву! Але хіба це має значення? Кафе, яке я хотів відвідати, залишилось в 2004-2005 роках…

P.S.

Cидячи за столиком, раз-по-раз зупиняв погляд на афіші опери «Тоска» Пучіні, яка доповнює інтер’єр кафе. А ввечері на якомусь з каналів ішов «Квант милосердя» з серії про Джеймса Бонда. Герой у сцені в опері мовив: «Що поробиш? «Тоска» не для всіх!»

Залишимо спогади спогадам... Смачного Луцька!

Петро ВЕРЗУН
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні новини
Кафе не для всіх. СМАЧНОГО ЛУЦЬКА!
21 жовтня, 2013, 13:15