Про царів, «Ревізор» і скорпіонів. СМАЧНОГО ЛУЦЬКА!

Як ви обираєте кафе чи ресторан для сімейного відпочинку чи родинного свята? Слухаєте поради друзів? Читаєте відгуки в соціальних мережах? Довіряєте рекламі? Чи приймаєте спонтанні рішення (то концепція інтригує, то нових вражень захотілося, то просто наперекір друзям).

…Вибираючи кафе для недільних (сімейних) гостин, на кафе-ресторані «Базилік» зупинився з кількох причин. По-перше, радили і хвалили колеги з друзями. По-друге, «Базилік» свого часу сподобався прискіпливій і вередливій Ользі Фреймут: кафе удостоїлося відзнаки програми «Ревізор». По-третє, був тут кілька разів, і щоразу дивувався: чому тут, у закладі, розташованому у спальному районі, так багато людей? Коротше кажучи, пішли з’ясовувати…

* * *

Назва не оригінальна як для закладів громадського харчування України. Такі назви є і в Києві, і в Дніпропетровську, і в Іллічівську. В Одесі є ціла мережа під назвою «Базилік».

Але хто сказав, що назва має бути оригінальною? Оригінальним має бути зміст – кухня, обслуговування, атмосфера. Та й «базилік» - це від грецького «basilikos» (царський). Тільки царі (басилевси) мали право зривати ці рослини. А царі, вони ж не оригінальні, вони або є, або їх немає (як історія піде).

Перекладач Єлена Костюкович у книзі «Їжа: італійське щастя» пише, що від газетних похвал деякі ресторани гинуть. Цікаво, а як відзнака «Ревізора» вплинула на це кафе?..

* * *

«Базилік» знаходиться на вулиці Кравчука 11а, поряд з гімназією №21. Розташування ідеальне: вулиця Кравчука зі жвавим рухом, поряд – дві транспортні артерії – вулиці Конякіна і Соборності. Навколо – один із найбільш густонаселених районів міста. Відтак добиратися зручно і на маршрутці, й автомобілем, і пішки.

Поряд з кафе – парковка. Місць замало. Але це ж Луцьк! У нас є торгові центри взагалі без парковок…

Сходи в приміщення – без пандуса. Тому гасло кафе «Ми любимо наших гостей!» читати треба за Оруелом: «Ми любимо майже всіх наших гостей!».

Заходимо в зал: перед нами барна стійка, працює два бармени. Ліворуч, праворуч – столики.

Нам приємно посміхаються, пропонують пройти… крізь книжкову шафу. Книжкові полиці прочиняються і ми входимо у велику залу, поділену на зони по 2-4 столики.

Книжкова шафа-брама – цікаве рішення. Але ж для її оформлення порізали хоч і «макулатурні», але справжні книги! Не хотів, щоб моя донька це бачила…

Тут нас поглядом і посмішкою перехоплює інша офіціантка і пропонує столик ближче до дитячої кімнати.

Облюбували столик. «Дозвольте, ми візьмемо ваш верхній одяг», - пропонує офіціантка. Не погодився – вважаю це якимось «барством». Запитую, де вішаки і заношу одяг – свій, дружини і доньки.

Доця побігла в ігрову зону, ми ж взялися вивчати меню.

* * *

В «Базиліку» нас зацікавила італійська кухня. Чи то пак те, що у нас в Україні називається італійською кухнею… Хоча в закладі готують і суші, але це вже зовсім інша історія.

Дуже хотілося карпаччо. Хорошого карпаччо з сирої й тонко нарізаної яловичини. Страва, яка прославила ім’я венеціанського художника Вітторе Карпаччо (1455-1526), а винайдена була років п’ятдесят тому. Сучасне карпаччо – це особливо приготовлені тоненькі шматочки м’яса, риба або ж гриби...

Але в меню є лише карпаччо з лосося і карпаччо по-українськи(?). Прошу поцікавитися на кухні, чи не приготують для мене карпаччо з яловичини.

Вибираємо салат «Джузеппе», піцу «Квадро формаджі», піцу «Густоза», 50 г «Граппи».

Чомусь не знаходжу в меню вин. Лише після питання офіціантці доносять винну карту. Чому не подали відразу? Закралася підозра: може, по моєму вигляду незрозуміло, що я можу пити вино?..

Декілька слів про винну карту. Є вина з Франції – 5 позицій (від 100 до 160 грн); з Іспанії – 4 позиції (від 100 до 140 грн); з Чилі – 2 позиції (по 125 грн;) з Аргентини – 2 позиції (по 100 грн); з Нової Зеландії – 1 позиція (135 грн); нарешті з Італії – 10 позицій (від 90 до 170 грн); з Чорногорії – 1 позиція (95 грн).

Україна з дивним терміном «побокально» - 12 грн/150 мл. А також ігристі вина «Золота балка».

Виходить, усі вина, крім українських, продаються тільки пляшками. Якось недемократично.

Але нас ощасливили! Вино «Вранац» з Чорногорії також продають «побокально». Замовив 150 грамів для дружини.

Для доці – ще чіабатту і соломинку (сік ми принесли з собою). І тут від офіціанта Іри отримуємо:

1) пораду: «Візміть фокаччо, бо чіабатта – один шматок – 2 грн»;

2) зауваження: «У нас своє приносити не можна».

«Добре, але ми хотіли б чіабатту! І, в такому разі, яблучний сік. В маленькій упаковці для дітей».

Але нам принесли яблучно-виноградний, та ще й не сік, а нектар… Й до того ж повідомили: карпаччо з яловичини не буде…

Одним словом, ситуація з обслуговуванням якось чим далі, тим більше «заходила в глухий кут».

Аж тут прибори нам принесла уже інша офіціантка – не Іра, а Юля. І це (скажу, забігаючи наперед) багато в чому примирило мене з «Базиліком».

* * *

Оглядаємо кафе. Просторо, тут запросто може розміститися близько 120-ти людей. Більшість столиків зайняті. Сімейні пари з дітьми, великі родини, шкільна молодь.

Серед гостей – кілька знайомих підприємців, працівник прокуратури, депутат, власник служби таксі. Людно.

Інтер’єр: спокійні пастельні тони, приглушене освітлення, фонова музика. З плазми транслюють канал мод. Столики і стільці в сільському стилі – щось на зразок пофарбованої марки меблів ІКЕА.

На стінах як елемент декору – пляшки, посуд. Продумано, без надмірностей. На столах чорні (?) склянки-серветниці, рекламки «новинок».

* * *

Прошу дружину поділитися враженнями про туалетну кімнату – щоб звірити і уникнути упередженості.

В туалеті чисто, але чомусь немає санітарної дошки, де позначають час прибирання (хоча, за моїми спостереженнями, прибиральниця заглядала в туалет кожні 20 хвилин).

І от вам суто жіноче спостереження (ніколи б про це не подумав): занадто темно в кімнатці з умивальником. Це ж «дамська кімната»! Хіба зручно при такому освітленні «пудрити носик»?

А ще мені зовсім незрозумілий стиль і призначення червоних круглих умивальників: і з кольорової гами випадають, і мити руки незручно (кран надто низько).

* * *

Буквально за сім хвилин принесли салат. Вино, граппу і сік принесли раніше, відразу з приборами.

Вино «Вранац» (в перекладі «вороний кінь») – гордість чорногорського і македонського виноробства. Звісно, чорногорське вино вибивалося з нашої «італійської» концепції обраних страв. Але, нагадую, італійське вино – тільки «попляшково». Виходить: або пити зайве, або не допити оплачене… Тому й взяли «Вранац» «побокально».

Неприємний і навіть трохи шокуючий сюрприз: вино, замовлене дружині, перехолоджене – не більше 10 градусів. Це не тільки шкодило смаку, а й загострювало гіркоту напою.

(Порада рестораторам: якщо продаєте вино на розлив, то продавайте саме вино, а не його залишки з холодильника).

Мені з алкоголем повезло більше: до своєї граппи (міцного італійського виноградного «самогону») я попросив дольку апельсина зі шкіркою. Колеги навчили: видушити кілька капель апельсинової олії в чарку з граппою. Так смачніше. Рекомендую!

* * *

Салатний сюрприз: салат «Джузеппе» (моцарелла, томати конкасе, соус «Песто», листя салату, оливкова олія, базилік) виявився не зовсім схожим на себе, зате схожим на інший салат - «Капрезе». В справжньому салаті «Джузеппе» повинні бути баклажани. А ще тут мусять бути саме томати конкасе – себто помідори, нарізані кубиками. Тепер уважно гляньте на фото

Одним словом, вийшов якийсь такий «Салат Ікс». Нічого дивного: після 5-6-ти років заробітчанства кожна лучанка збагатила свою рецептуру подібними салатами. Буденно.

Загалом у меню – насичено, але не переобтяжено. Фокаччо – 3 види (10-12 грн), соус до піци – 3 види, закуски – 7 видів (20-66 грн), супи – 5 видів (12-35 грн), салати – 8 видів (26-36 грн), паста – 8 видів (22-40 грн), піца – 25 видів (33-56 грн), додатки до піци – 29 пропозицій (1-22 грн), десерти – 11 пропозицій (12-20 грн).

* * *

Принесли піци. Нічого особливого – не розчарувала, але й не вразила. Смачна, не підгоріла.

До речі, піца не в Італії – не стільки італійська кухня, скільки те, як італійську кухню за кордоном розуміють. Перші піцерії відкрились спочатку в США. Й лише після 1945 року повернулися назад в Італію. Для самих же італійців символом домашньої кухні є паста.

* * *

Замовляємо десерт. Просимо принести не раніше як за 15 хвилин. Два еспрессо, десерт «Беліссімо», «Макаронс».

Декілька слів про пропозицію напоїв в меню. Розділ «Бар»: кава – 8 позицій (від 8 до 16 грн), чай – 2 пропозиції (12 грн), додатки до кави (молоко – 3 грн, мед – 5 грн, лимон – 2 грн), сік «Сандора» - 200 мл (6 грн), 1 л (25 грн).

Є фреші – 9 грн, води, алкогольні й безалкогольні коктейлі, пляшкове пиво і пиво на розлив – від 6 до 22 грн, горілка – 7 пропозицій (від 8 до 22 грн за 50 мл), аперитиви, роми, лікери, граппа, саке – 25 грн, текіла – 2 пропозиці за 25 грн, віскі (Шотландія, Ірландія, Канада) – 16-110 грн за 50 мл, коньяки/бренді – 4 пропозиції (20-60 грн).

Загалом барний вибір - широкий і грамотний. Є пропозиції у всіх цінових категоріях.

* * *

Принесли десерт. «Беліссімо» - профітроль з кулькою морозива. Але на смак як заварне, яке привезли вчора.

А от «Макаронс» (тістечко з хрусткого мигдального печива з кремом маскарпоне з вишнею) здивував. Ніжне, смачне, свіже, в міру солодке, без притомності. А кислинка вишні лише загострює смак крему маскарпоне. Чудово! Овації автору!

Кава теж смачна. Хоча порції – це швидше «Рістретто», а не «Еспрессо». Але за 9 грн – кава пречудова.

* * *

Просимо рахунок. Запитую, чи є система знижок, клубна карта, Q-карта. «Немає» - відповідає офіціантка Юля. До речі, їй похвала – обслуговувала нас уважно і гостинно.

У рахунку – замість «чіабатта» вибито «крутони», а замість «апельсин» - «лайм». А так всього 212 грн. Приємно здивований.

Підсумовуємо враження (до обговорення долучились дружина і доня).

Розташування – зручно.
Інтер’єр – затишно, стильно.
Атмосфера – по-домашньому.
Кухня – все, крім десерту «Макаронс», – не геть вдалі вправляння в італійській кухні.
Бар, винна карта – дайош більше вина «побокально» замість «попляшково»!
Ціни – доступні.
Туалет – чисто.
Обслуговування – Юля врятувала ситуацію.

Прийду в зимовий сезон. Смачного Луцька!

P. S.

У часи Середньовіччя в Європі базилік пов’язували з появою скорпіонів. Існувало повір’я, що під горщиками з базиліком народжуються скорпіони, і навіть сам його запах «формує» скорпіона.

Сподіваюся, на знайдених нами «скопіончиків», про які йшлося вище, власники закладу звернуть увагу. Зрештою, тут не варто ображатися: телеслава ставить високу «планку». І її треба тримати.

Петро ВЕРЗУН
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!