вхід реєстрація

Про погану погоду, хорошу літературу і європрогрес. Смачного Луцька!

 Про погану погоду,  хорошу літературу і європрогрес. Смачного Луцька!
Усі говорять про євроінтеграцію Бути чи не бути? Хоча це все колись було... Мені як людині, що не раз помилялася в політичних поглядах, події останніх днів видаються надто складними і багатогранними. Та ще й в таку підступну погоду...

Таке враження, що організатори революції спеціально вибирають найгірші і найпаскуднішні дні для епохальних подій.

…У дусі часу і в ногу з європрогресом оповім, що в цей переломний час говорять двоє пересічних лучан.

Понеділок, 25 листопада 2013 року. Майже обідня пора. Холодно, мокрий сніг, вітер. Пахне змінами. Зустрічаю свого кумпля. Історика, добряка і енциклопедиста.

– Мерзнеш?

– Та якось так зимно!

– Зайдемо щось перекусимо? От, у цей миленький барчик.

Поряд тепленько дивився на нас пивний ресторан «Бравий Швейк».

Пройшли повз бронзового товстуна, який ніби на хвилину присів, щоб допити кухоль пива. Схожі пам’ятники є в Києві, у Львові. І всюди вони доречні. В усіх місцях цей бравий солдат, який так любив життя – Йозеф Швейк, - вдома і свій.

Свого часу відкриття пивного ресторану «Бравий Швейк» на вулиці Лесі Українки,56 у Луцьку стало непересічною подією. Заклад існує вже сьомий рік і став одним із пунктів туристичних маршрутів і місцем для фото .. « … з Луцька».

Дизайн, екстер’єр, інтер’єр, дерев’яні меблі, панелі, зелене драпування стін, малюнки під Йозефа Ладу (ілюстратора книги Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» 1923 року), деякі інші дизайнерські рішення, – усе занурює у часи життєлюба і жартівника Швейка. Перша світова війна, старенька Австро-Угорщина, одна з її провінцій – Чеське королівство....
Інтер’єр ресторану (фото nash.lutsk.ua)
Інтер’єр ресторану (фото nash.lutsk.ua)

Цікаво, що концепцію луцького «Бравого Швейка» розробила відома консалтингова група «ОК». На мою думку, вийшло вдало і дуже стильно (лучанам відомі й інші роботи групи «ОК»: наприклад, клуб «Зефір»).

* * *

Ми дійсно змерзли. Аж трясе – бр-р-р! А тут тепло, здавалося, випромінювали і усмішка офіціантки Іри, і навіть стіни, і столики ресторану. (До речі, Іра, здається, працює тут від самого відкриття).

В залі нелюдно – зайняті всього три столики. За одним обідає поважна пара, за двома іншими кавують.

– Ну що? По каві? – питаю.

– А може перекусимо? Зараз обід. Може, в них є комплекси, бізнес-ланчі?

Нам подали меню. На перший погляд, ніби стилізоване під загальне дизайнерське рішення. Гарний друк, фото. Апетитно, добротно. Але все ж із загального стилю випадає: занадто реалістично. А тут проситься ілюстроване меню, такий собі смачний додаток до відомого роману, або меню в дусі епохи Гашека-Швейка.

Нас зацікавила економ-пропозиція бізнес-ланчу. Шістдесят гривень на людину.

Та й додаток – вкладка з тацею в білій рукавичці – інтригував. Що ж там смачненького?

4 види салатів, 3 види супів, на друге – 4 пропозиції, напої. Достатньо для вибору.

Робимо замовлення, розглядаємось (був тут десятки разів, але завжди цікаво), балакаємо.

- Знаєш, це неправильно, що ми зайшли в цей заклад.

- Чому?

- Це ж чеський ресторан. (З цього моменту друга понесло в історію, а мене – в історично-літературні асоціації) А чехи в ту епоху були нікудишніми євроінтеграторами. Вони, на відміну від галичан і буковинців (ті – справжні патріоти габсбургської імперії!), робили все, щоб її розвалити. Тому й воювали кепсько. «Пачками» здавалися в полон росіянам. Гашек, до речі, здався в полон на Волині: у селі Хорупань. Сьогодні це Млинівський район Рівненщини.

- Пусте! За ці роки вони помудрішали. Тепер чехи – ще ті демократи. Нещодавно нашого одного міністра прихистили. Достаток породжує доброту!

Нам принесли супчики (минуло не більше 8 хвилин).

- Ну що, смакує?

- Знаєш, мій так собі. Щось на зразок «готуємо для панів-офіцерів, а це проба для солдат». Поживно, але занадто сіро.

- Але тут таки тепліше, ніж на вулиці. А тим більше – на майдані.

- Тепліше, однозначно, - погоджувався я з колегою, сьорбаючи суп з куркою та локшиною з маленької супної тарілки великою ложкою.

- Треба шукати нових форм боротьби. Для чого повторюватись? Знову холод, знову намети. А можна цікавіше. Наприклад, забарикадуватися в університеті або в бібліотеці. Уявляєш, кругом книги, а ти – протестуєш!

- Ні, краще в кав’ярні. Всі великі революції робились в кав’ярні. Або в бульйонній. А всі невдалі – в наметах.

- Та ідей мільйон! Можна і в університеті, і в гуртожитку. Уявляєш, в один день всі студенти відмовляються виходити на пари.

- Або не йти з пар! Все! Баста! Цілодобові лекції як форма боротьби. Круто?

- А давай створимо «Товариство поміркованої євроінтеграції в межах закону». А ми - перші члени. А тут, у «Бравому Швейку» – наш штаб. Ура!

Подали друге (салати принесли ще раніше). Дискусія на хвильку вщухла.

- Все ж таки треба було взяти пиво. Це ж пивний ресторан.

- Ні, ліпше чогось тепленького.

- Що, мерзнеш досі?

- Ні! Мене реклама спокушає.

На столі, соромлячись свого постОКівського стилю (тобто стилю, в якому вправляються адміністрація закладу після закінчення співпраці з ресторанною консалтинговою групою ОК), стояла реклама гарячих напоїв. Особливо брутально на нас кричав «Іван-чай» за 19 гривень.

(Уявив Прагу 1968 року. Танки, викрики пражан: «Іван, іді домой»)

- А як тобі таке?

На сусідньому столику з яскравого глянцевого меню на нас дивився відомий кухар-самурай з пропозицією спробувати суші.

Мене аж пронизало відчаєм. Всі п’ятдесят вісім мільйонів підданих Франца Йосипа в цю хвилину згадали славний крейсер «Кайзерит Елізабет» (австрійський аналог російського крейсера «Варяг»), затоплений в боротьбі з клятими японцями в далекому 1914 році.

- Та пусте! Хто зараз пам’ятає рани минулого? Дивився серіал «Кухня»? Якби дивився, зрозумів би: це просто власник любить суші. Або власниця. Або їхні друзі. Така зараз мода. Стиль!

(Я, дивлячись на імперсько-королівські нагороди на стінах, згадував бідолашну цісарову Сісі (іменем імператриці і був названий згаданий вище крейсер). Перед очима – силуети японських агресорів, вигодуваних суші і ролами з незасохлим соєвим соусом на вузьких вустах).

На друге подали макрель, запечену з овочами. Смачно, вишукано. Досить поживно. Гарна викладка.
Макрель, запечена з овочами
Макрель, запечена з овочами
Кілька капель лимонного соку на макрель, запечену з овочами
Кілька капель лимонного соку на макрель, запечену з овочами

А от мій колега пожалкував про свій вибір «Свинини, тушкованої з цукіні». Кабачки гірчили і перебивали весь смак. Напевно, залежалися і дуже прив’яли так, що й термічна обробка не допомогла.
Свинина тушкована з цукіні та картопляним пюре
Свинина тушкована з цукіні та картопляним пюре

Салати не відзначалися особливим смаком. Але були свіжі. І були справді салатами: відчувався кожен складник, який водночас доповнював смакову палітру. Відзначу вигляд. Салат «Німецький» - гарна презентація.

Салат «Німецький» (оселедець, цибуля, яйце, буряк)
Салат «Німецький» (оселедець, цибуля, яйце, буряк)

Салат зі свіжої капусти та копченої шинки
Салат зі свіжої капусти та копченої шинки


У закладі дійсно достойне меню: розділ «Ранкове меню» - 11 пропозицій, фреші – 5 пропозицій; розділ «Рекомендовано до пива» - 15 пропозицій; «Салати» - 8 пропозицій; «Свинина» - 6 пропозицій; «Страви з телятини» - 2 пропозиції; розділ «Кролик» - 1 пропозиція; розділ «Фірмові страви з телятини» - 3 пропозиції; «Риба» - 4 пропозиції; «Курятина» - 7 пропозицій; «Фірмові страви з птиці» - 3 пропозиції; «Соуси» - 7 пропозицій; «Десерти» - 9 пропозицій. Всього цілих 12 розділів.

Асортимент меню цікавий: традиційно як для чеської та середньоєвропейської кухонь. Багато пропозицій м’яса та птиці. Традиційні і унікальні гарніри – картопляні і хлібні кнедлі.

Відомі десерти і смаколики – штрудель яблучний, вишневий, сирна запіканка.

Але є відверті ляпи, які не вписуються в загальну концепцію закладу: крильця «баффало». Це суто американська страва, відома ще з 1964 року.

11 пропозицій коктейлів. Стільки ж – кав і чаїв (все в порядку - кава по-віденськи є).

Щодо винної карти – неприємно здивований. Вина Грузії, Італії, «Чілі» (хоч хтось у Луцьку знає, як правильно пишеться назва цієї країни???), ігристі вина.

Але де вина Чехії, Австрії, Німеччини? Ці країни теж славляться виноробством. Де Угорщина з «Токаєм»? Повний випад з концепції. Полінувались…

Щодо міцних напоїв: великий вибір коньяків, бренді, ромів, джинів, лікерів, аперитивів, віскі, горілок. П’ять балів за фірмові настійки – боровинку, зубрівку, калганівку, журавлинівку, хріновуху.

Звичайно, в меню є вибір чеського, німецького, ірландського, французького пива: 8 позицій розливного і 4 пляшкового, 3 позиції безалкогольного. Як на мене, для пивного ресторану – пропозиція бідненька.

Хоча, з іншого боку, в чеських пивних продають лише одне пиво. Така традиція.

Та все ж оминути увагою місцеве пиво «Земан», назване на честь чеха-пивовара, якось не патріотично… Зрештою, це справа смаку.

Окремо згадаю хліб: тут його випікають самі. Така собі родзинка «родинної гостинності». Плюс до теплоти й затишку закладу.

Колега тим часом повертається з «water closet».

- Чисто?

- Так, для молодих офіцерів австрійської імперії королівської армії - піде.

Ото поїли, вклалися в 45 хвилин, зігрілись. Ну тоді далі пройдемось померзнемо, поговоримо про майбутнє. І на коня трошки – «Хріновухи»…

Заплатили 120 грн за бізнес-ланч, 15 грн за хріновуху.

Гостини у «Бравого Швейка» сподобалися. Але Швейка тут все менше і менше. Такі часи. Космополітизм не спить.

...«І ще такого ніколи не було, щоб якось не було» (Йозеф Швейк) Смачного Луцька!

Петро ВЕРЗУН

P.S.
В чеській мові є термін «швейковина» - пасивний супротив абсурду. Чи є такий вислів у нас?
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 13
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Нууууу не знаю. У них співвідношення ціна-якість якось не дуже. Як на такі "наїдки" - в Чехії менший рахунок подають. Та й для чеського ресторанчика така маленька порція – привід більше ніколи сюди не заходити.
Відповісти
абсолютна правда.
ціна висока, порція мала, подеколи навіть не смачно, скільки разів заходили - стільки розчаровувались. останнй рік вже не ходили і наступний точно не підем, дякую Петро за фото, нічого там на краще не міняється.
п.с. суші там дійсно нє в тєму, але це штрихи до портрету власників :-)
Відповісти
Вже неодноразово писав про те, що заклад, який величає себе пивним рестораном, торгує несвіжим пивом. Не знаю, як зараз - але три чи чотири рази обломів мене задовбали, і я більше туди не піду.
Влітку дерли за бокал "Крушовіце" дикі гроші, а принесли кисле пиво. Так що ну їх десь подалі.
Відповісти
шкода, що не замовляли пива - відгук був би геть інакший!) бо зазвичай там у наявності лише 1-2 позиції розливного... такий він, "пивний" ресторан. колись було не так.

і шоколаду гарячого ніколи немає. мені вже і незручно кожного разу питати, чи він є. а колись він там був неймовірно смачний. "Швейка тут все менше і менше" - 100%
Відповісти
Пиво всюди портиться, розливне. Недавно в Честері сказали, що перестали замовляти ГІнес після того, як його почали робити в Україні і геть не тієї якості.
Наші як завжди… Тому раджу поки брати пляшкове.
Шоколад мабуть мало хто замовляв, тому і нема.
Відповісти
Завжди цікаво читати, жива подача тексту! ) розвеселило зрівняня з серіалом "Кухня", де захотіла власниця ресторану собі шусі в заклад ))))))))
Відповісти
Ось тут на всі 100% погоджуюсь!
Відповісти
а я суші люблю і забігаю туди раз в тиждень точно! там вони мені найбільше смакують. рис такий ідеально теплий! :) і смачно і не дорого і дуже швидко!
да,пивний бар і суші то трохи не комільфо.... але смак рок-енд-роллів ....
рекомендую
Відповісти
Таке враження, що то були сiльськi дядьки за 50-ть:

" Ну що? По каві? – питаю.

– А може перекусимо? Зараз обід."

" І на коня трошки – «Хріновухи»…"


Відповісти
Да, з сусями вони трохи того…
А щодо маленьких порцій і «високих цін».
То: а) в ресторанах порції значно менші, щоб людина могла продегустувати кілька страв, це не корчма біля дороги. б) ціни для ресторану досить помірні. Пиво дороге, так, але дороге пиво дороге всюди, вони не продають Балтіку чи Рога ́ння…
Відповісти
як чеська кухня в Україні може бути більш дорогою як у Чехії?
Відповісти
Як на мене, то заклад досить гарний, персонал приємний, та й страви смачні. Побільше б такого роду закладів у нашому місті. Якщо наші люди звикли харчуватись та проводити час у генделиках типу риббаза (не хочу нікого ображати), то як можна говорити про високі матерії, про хороші напої, а тим паче, про такі банальні речі як повага (це стосовно автора 88 із його висловом). Так, певні поблеми із хорекою існують в Україні. Взяти ту саму Італію, де власник фешенебельного ресторану із відміткою від Гамберо Россо (якщо це вам про щось говорить) може спокійно взяти блокнот і обслужити столик, взяти віника і прибрати опале листя перед закладом. Такого, нажаль, в Україні нема, от і маємо сумну ситуацію.
Відповісти
Крута стаття.Цікаві історичні моменти.Справедливі зауваження.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні новини
Про погану погоду, хорошу літературу і європрогрес. Смачного Луцька!
27 листопада, 2013, 15:00
У Луцька - нове місто-партнер
27 листопада, 2013, 14:35