вхід реєстрація

Як ночує луцький Євромайдан. ФОТО

Як ночує луцький Євромайдан. ФОТО
ВолиньPost вирішив перевірити як і чим живе луцьке євромістечко після мітингів та дискотек, виступів та промов.

Вже близько 20:00 у понеділок, 9 грудня, біля євромістечка на Театральній площі людей обмаль. Близько 23:00 тут залишилися лише «свої»: волонтери, місцева охорона, постійні жителі та міліціонери, які топчуться біля верб.

Життя вирує на двох фронтах: у наметовому містечку, що поряд з ялинами, та у Палаці культури Луцька, де з настанням холодів гріються, їдять і ночуть учасники Євромайдану.

Хоч у наметах зараз ніхто не ночує, Євромістечко й далі охороняють. Тут позмінно чергують близько п’яти охоронців. Вони одягнені з салатові жилети, на яких маркером написано «Охорона».

Ці хлопці відповідають за порядок, підтримують вогонь у бочках, рубають дрова. Перезмінка варти тут наступає опівночі.

Репортера ВолиньPost з життям у містечку знайомив охоронець Тарас із псевдо «Бульба». «Екскурсовод» виявився дружелюбним, хоч час від часу відволікався на розмови по рації.



«Бульба» зізнався, що у містечку «житловим» лишився тільки білий трейлер, який стоїть біля наметів. Тут хоч і не надто просторо, проте тепло: встановлені електро обігрівачі.

Буває й таке, що ночують у військовій палатці, але тоді тут розпалюють «буржуйку».

Атмосфера в будиночку на колесах інтелігентна та затишна. П’ють чай, їдять лимони, читають інтернет, стежачи за подіями у Києві (саме була неспокійна ніч на 10 грудня, коли у столиці міліція знищувала барикади євромайданівців).



Репортер ВолиньPost застав у трейлері рівненчан з іменами грецького походження – Діонісія та Юлію. Хлопець приїхав на луцький Євромайдан, оскільки, каже, у Рівному перші протести були малолюдними.

«Лише почався Майдан, вийшов на нього, а там нікого не було. І я приїхав до Луцька», - розказує Діонісій.

Нині Діонісій - скарбничий луцького Євромайдану, відповідає за майно.



Юля ж навчається в Луцьку. Прийшла на один з мітингів, підійшла до намету - і вирішила лишитися.

«Прийшла погуляти у суботу. Питаю: що там, чому стоїмо? Мені пояснили, зрозуміла, що погляди сходяться і вирішила тут залишитися», - пригадує Юля.

* * *

На території містечка діє сухий закон. Усіх, хто випив (а такі, зізнаються організатори, бувають) виводять за межі наметового містечка. Декого - навіть за межі майдану.

На годиннику незабаром опівніч. Молоді люди і не думають спати. Зачепили тему доцільності політичних наметів на майданах.

Діонісій переконує, що політики використовують майдан для популяризації свого імені. Юля ж вважає, що все рівно хтось має бути при владі і співпрацювати з існуючою Верховною радою.

Дискусія обіцяє бути довгою, йдемо до решти майданівців.



* * *

Інше місце дислокації мітингарів – Палац культури Луцька. Біля входу курять кілька вартових. Усередині сонно та спокійно. Кілька юнаків грають у карти, троє чоловіків тихенько співають за столом, біля східці на другий поверх спить кілька людей у спальниках, міліціонери п’ють каву, біля столу з продуктами і кухонним приладдям порається дівчина, під стіною на стільці хлопець читає «Вечерние вести».

Хлопці в салатових жилетах не надто балакучі. Чи то жартома, чи всерйоз підозрюють в журналісті провокатора.

Втім, від спілкування, зрештою, не відмовляються. Кажуть, майданівцям тут віддали перший поверх. Протягом ночі тут ночують близько 15 чоловік.



Олена, яка стоїть за столом з їжею, виявилася більш привітною. Каже, що приходить сюди переважно після 21:00, оскільки живе у центрі Луцька. Зізнається, що кількість розлитих чашок чаю та нарізаних канапок за майданівські будні, підрахувати нереально.

Їжу та напої дають усім, хто попросить. Харчів вистачає, ніхто не голодує.



«Ну хто так ковбасу ріже!? Ех, городські...», - один з хлопців у салатовому жилеті відбирає шматок ковбаси у іншого, натякаючи на товщину шматка.

Олена зізнається, що робота на кухні завжди знайдеться. Часом поїсти приходять не лише учасники мітингу, а й безхатченки.

«Дуже допомагають семінаристи. Приносять борщ, картоплю тушковану. Найбільше людей приходить після мітингу десь о 18:00. На днях вночі випила, певне, з десяток чашок кави і очі не на мить не зімкнула», - ділиться враженнями Олена.

В пізню годину в Палаці культури зустрічаємо депутата Луцької міської ради Богдана Шибу.



«Напевно, до ранку вже нічого не буде», - каже, дивлячись на на телевізор, де транслюють новини 5-го каналу з київських вулиць.

Шиба розповідає, що приміщення дали майданівцям під його опіку, тому наглядає за порядком.

Ще за хвилину до зали заходить Митрополит луцький і волинський Михаїл (на годиннику - майже північ). Каже, прийшов подивитися, чи все гаразд з майданівцями.


В приміщені слідкують за порядком, сміття тут немає, царює революційна романтика та поліський спокій.



Текст і фото Тетяни ГРІШИНОЇ (ВолиньPost)
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Інші новини теми
Коментарі 14
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
хроники сумашедшего дома...
Відповісти
дурдом в тебе в рабській голові, де замість мізків 3 літри гною
Відповісти
Паскудство! За державний кошт боротись із державою!
Відповісти
ти побори в собі раба смерд!
Відповісти
Як не соромно?Так засрати храм мистецтва!Бомжі хоч наїдяться.Пане Шиба,ви так спокійно за цим спостерігаєте?
Відповісти
О! Єуропеэць дорвавсь до інтернету!
Відповісти
А ти раб в якому поколінні? Чиїм смердом будеш, говорливий?
Відповісти
Куда надо отправить майдавощек - в посольство Польши... Там куча посадочных мест. Там тепло. Там демократичненько. Свободословно. Кормят хорошо. Да и касса рядом.
Відповісти
Або розбігайтесь, або щось робіть, вже задовбали зі своїми мітінгами!
Відповісти
дуже змістовний репортаж, дякую
Відповісти
Анановічі сакс! Дякую журналістам за репортаж.
Відповісти
в країне одной, Явились из ада титушки - Всему они были виной. Сидит хомячок в комнатушке, Лелея ЖЖшки уют. Он знает - виновны титушки, Что бабы ему не дают. С ОМОНом пошла заварушка, Агрессия била ключом. Погромы творили титушки, А мирный Майдан – ни при чем. К борщу не готовы пампушки, К утру лишь вернулась жена. Её домогались титушки, Всю ночь отбивалась она… На трассе стоят потаскушки, Позоря распутством страну. Не девки они, а титушки, Ушедшие в «голубизну». Зарылся ребенок в подушку, Родительской байкой раним, О том, что плохие титушки, Придут, как бабайка, за ним…
Відповісти
вже своє відночував. І не забудьте звільнити Дом культури від мандавох і бомжів.З партійним ПРивітом!
Відповісти
Судьба забросила меня на целых шесть месяцев в глухую деревушку
Волынской губернии....Когда же я пробовал с ними разговориться, то они
глядели на меня с удивлением, отказывались понимать самые простые вопросы
и все порывались целовать у меня руки - старый обычай, оставшийся от
польского крепостничества.)-Куприн,Олеся,
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час