вхід реєстрація

Бабуся піцерій. Смачного Луцька!

Бабуся піцерій. Смачного Луцька!
У легендарній луцькій «Піццерії» (колись писали саме так – з двома «ц») я не був років з десять. Минулої неділі хотів запросити туди дружину – відмовилася, погидувала. Ну, її право, не на Сході ж живемо. Товариство знайду.

Чому називаю це кафе легендарним? А згадайте, де вперше в Луцьку почали готувати піцу? Ще не було «Фелічіти» і «Сан-Ремо», ще Італія асоціаювалася хіба з комісаром Катані з серіалу «Спрут», ще ніхто не їхав туди на заробітки… А тут уже пекли піцу. Яку – це вже інше питання…

У «Піццерії» тепер нові сусіди: красень-Кредобанк ліворуч і несуразний «Книжковий пасаж» без книг і без пасажу – навпроти. Змінилися магазини, та й сама «Піццерія» тепер – з черепичним дахом, новими вікнами і літнім майданчиком. «Відмарафетили», одним словом.

Сходи – такі ж, як і колись: круті, не надто зручні, без пандуса…

Обідня пора, будній день. Табличка: заклад працює з 9:00 до 22:00.

Заходимо. Справа стійка бару, вхід на кухню. Звідти час від часу випливає миловидна апетитна дівчина, яка розносить страви і забирає брудний посуд. Останнє робить з куди меншим ентузіазмом.

Зліва кілька столиків, прямо – вхід в інший зал. Здивований: за більшим залом – ще один! Та ще й банкетка! Справжня рукавичка – всім місця стане.



Зайняті чотири столики, втім люди постійно прибували. І часто – не за їжею. За одним столиком сидів хлопчина з двома затертими міжстатевими контактами жінками тяжкої долі. В іншому – середнього віку пара, явно приїжджі. Далі троє мужиків жваво обговорювали політичну ситуацію в Україні і пропонували рецепти подолання кризи.

За час, коли я з колегою перебував в кафе, заходило до десятка людей: жінка (поїсти піци з томатним соком), дідусь (випити 100 грам з голландським сиром і половиною склянки яблучного соку), двоє представників місцевої видавничої богеми (обговорити ділові питання), перехожі зі складною соціальною самоідентифікацією, тато з сином-підлітком, постачальник цукерок...

Оглядаюсь навколо. Інтер’єр – справжня історія еволюції «євроремонтів». Втім, видно, не бідують: натяжна французька стеля, точкові світильники, гіпсокартонні елементи з дизайнерським рішенням, ніші в стінах, декорована «під дерево» стійка бару. Коротше, «по-багатому».



Меблі підтверджують тези, що українці і їх близькозахідні сусіди вміють робити добрі меблі для кафе. Такі столи з середини 90-х заполонили всі кафешки і достойно працюють ще й зараз.

Ну і - традиційний символ доброго кафе теж є. Плазмовий телевізор! Я навіть встиг почути якусь чергову трагічну жіночу історію. (Якби була чоловіча, то випив би…).

А от вішаки, які, на вигляд, стали останнім надбанням інтер’єру, не зручні: мій кожух гепнувся на не надто чисту підлогу, мусив класти його на вільний стілець.

Столик був липким. Ми то його відтерли серветками, Не стали турбувати працівників: ті он ніяк не могли справитися з пірамідальною конструкцією з тарілок на столику поряд. Так і красувався цей натюрморт увесь час, поки ми сиділи тут.



В туалеті - дух 90-х: шматок мила біля умивальника, холодна вода в крані, унітаз. Двері закриваються. А що вам тут ще треба?

* * *

Замовлення треба робити за стійкою бару, розраховуватися відразу. Меню – на стійці, у пластикових підставках. Відкрита вітрина-холодильник з салатами, ковбасою і курячими стегнами. Сік в графинах, як колись в гастрономах.

Великий вибір піц. Тут тобі і традиційна піца з ковбасою і сиром (135 г – 8,64 грн.), і піца Пікантна (сир, ананас, оливки, перець болгарський) - (135 г – 9,28 грн.), і піца з горбушею та сиром - (135 г – 9,57 грн.). Перепитав: є 18 пропозицій з 20-ти.

Піца з сиром, грибами, куркою і помідорами
Піца з сиром, грибами, куркою і помідорами


Є перші страви – 4 пропозиції (борщ з сметаною та м’ясом – 9,88 грн), гарячі страви – 19 пропозицій (пельмені пельмені по-домашньому – 9,96 грн), салати – 13 пропозицій, різні закуски. Все ДУЖЕ просто, нічого цікавого.

Зупиняємо вибір на борщі українському з сметаною і м’ясом, горщику по-домашньому, пельменях в горщику з грибним соусом.

Горщик по-домашньому
Горщик по-домашньому


Але ми ж не вибрали піцу! Хоча я спершу вагався – яка ж це піца?.. Вирішив вибрати найекстравагантнішу: зі скумбрією і сиром. Колега зупинився на традиційній – піца з ковбасою, сиром і помідорами.

Попередили: пельмені в горщиках з грибним соусом треба чекати 15 хв. Добре. Почекаємо.

* * *

Розмістились за столиком просто під телевізором-плазмою. Ой, забули про напої! Вертаюся до стійки. Води, соки, горілки нижчої і середньої цінової категорії (5-6,5 грн за 50 грам), ерзац-коньяки типу «Закарпатський» та «Десна» (для вибагливих), вина підібрані за принципом «щоб пляшка була гарна, а вміст - солодкий» (рекомендую своїм в’їдливим недругам: «Мікадо»,7 гривень за 100 грам. Гидота рідкісна. Шмурдяк).

Наїдки не заставили себе довго чекати. Горщик по-домашньому – справді «по-домашньому». Тут все, що лишилося зі святкового столу – капуста, картопля, куряче філе, приправи… Рідка бурда, але гаряча і ароматна. Щось таке ми варили студентами. Тільки їли не з тарілок.

Горщик по-домашньому
Горщик по-домашньому


А борщ колезі смакував. Хоч той і зізнався: страва з явним «казенним» присмаком і перебором твердуватих буряків. «Я просто голодний» - пояснив колега.

Червоний борщ
Червоний борщ


* * *

Частуємося піцами. Піца у «Піццерії» – така собі ватрушка 13-14 см діаметром з начинкою. Виглядає апетитно. Пробую, налаштовуюсь на щось несподіване і неприємне (спеціально ж вибрав поєднання скумбрія і сир).

Піца зі скумбрією і сиром
Піца зі скумбрією і сиром


Мушу дивуватися: таки смачно. Хоч і розумію, що скумбрія ще вчора була холодною закускою на вітрині. Але смак дійсно пікантний, повторна термічна обробка копченої скумбрії з сиром дає цікавий смаковий ефект.

Принесли горщики з пельменями в соусі. Смачні. Але навіть якби вони були «такі собі» - файний соус компенсував би смак. Піджарені злегка гриби з цибулею давали солодкий апетитний присмак, який зробив пельмені не просто стравою, а святковою стравою.

Пельмені в горщику з грибним соусом
Пельмені в горщику з грибним соусом


Спитаєте, чому не взяли спиртного? Так обід же! А в обід ми не вживаємо. Хоча для багатьох гостей «Піццерії» - це таки моветон.

Знаєте, скільки ми заплатили? 61,71 грн. Доступно? Більш ніж…

Підсумовую:

Розташування: ідеальне для кафе, але не вистачає пандуса.
Екстер’єр: відповідає вмісту.
Інтер’єр: ще 2-3 роки – і можна робити музей історії громадського харчування в Луцьку.
Обслуговування: все, крім липких столиків - норма.
Санвузол: «багато хочу».
Меню: відповідає назві і очікуванням.
Якість страв: приємно здивувала (якщо забути горщики по-домашньому).

Такі заклади як «Піццерія» традиційно користуються немалим попитом. Чому? Адже обслуговування – напів «само-», і брудно... Може, ми сервісу не потребуємо? Аби дешево, просто і смачно? Але ж хоча б поприбирати – то й заклад був би геть іншим…

Менше з тим. Смачного Луцька!

Петро ВЕРЗУН


Інформація від партнера рубрики*

Партнер рубрики «Смачного Луцька» - пиво «Верховина».
«Верховина» - пиво, що вариться за чеською технологією OSTERBRAU із джерельної води Карпатських гір, баварського солоду та справжнього жатецького хмелю.
«Верховину» виготовляють на пивоварні, заснованій у 1998 році в самому серці Карпатських гір - селищі Верховина Івано-Франківської області.
«Верховина» - живе, світле нефільтроване пиво з терміном придатності 5 діб. Масова частка сухих речовин у початковому суслі 12%, об’ємна частка спирту не менше 4,2 об.
Контактні телефони: 050 378 60 92, 096 184 44 88
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 23
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Як до ресторації - так з друзями, як у "бабусю піцерій" - так дружину запрошуєте...))
Відповісти
Піцерія дійсно дітям 90-х років навіює ностальгію. Колись це був чи не найпопулярніший заклад серед лучан. Коли побачила заголовок - згадала дитинство, відкрила ностальгічно статтю і ... АХНУЛА... Пане авторе, щоб так обзивати, людей, не знаючи їх особисто, та ще й жінок, треба бути дуужеее сильно ображеним на власну долю!!!
Відповісти
Ностальгія! До псевдоєвроремонту було краще!
Відповісти
найбільше вразив вислів "затертими міжстатевими контактами жінками тяжкої долі"
Відповісти
100% мене так само!!!! І що таке МІЖстатеві контакти? чому вони не можуть бути просто статевими))
Відповісти
Ахаха)) я теж цього не зрозумів!)
Відповісти
Це не Петро Верзун, а якась луцька Ольга Фреймут
Відповісти
Спасибо автору))) хорошая статья!
Если честно,то иногда хочется зайти именно в такое заведение)))! Ностальгия наверное!)
Відповісти
Да це ригачка ще та. Хоча ностальжи...
Відповісти
Пицца там была вкусная! Помню как в детстве в 1993 году с мамой и ее подружками на обед ходили...
Відповісти
Шановний ''Ольга Фреймут'' хоч Вам i не сподобалось, а за ностальгiю ходите у ''Бабусю пiцерiй'' регулярно i не тiльки на вино......
Відповісти
Куди ж ви дружину запрошуєте...
Відповісти
Павлу не дали бабла, от і пішов у цей убогий совок
Відповісти
сидів хлопчина з двома затертими міжстатевими контактами жінками тяжкої долі...

мовою класика - а был ли мальчик?

затертими міжстатевими контактами жінками тяжкої долі - це шльондри, чи що?!
Відповісти
А мені цей вислів запав у душу "час від часу випливає миловидна апетитна дівчина"
Відповісти
Петро, зробіть репортаж з вашої кухні. Діхнаємося як вам готує дружина. Смачного Луцька!
Відповісти
a ya bula kilka raz v tsiy pitseriyi meni -normalno{zhyvu ne v Lutsku} A SYN MIY ne hotiv yty bo tam dlia niogo duzhe brudno



Відповісти
a meni spodobalos koly pryizhdzhayu v Lutsk zavzhdy zahodzhu(zhyvu za kordonom) Syn miy ne hoche tudy ity bo nadto brudno govoryt'
Відповісти
Оце ж тобi ресторатор? Прийшов, виiв горщика до дна i спаплюжив - ''недоiдки з святкового столу''. Хiба ж ресторатори смакують недоiдками? I все йому нагадуэ ''совдеп'', що ж це за ''клiэнт'' який гадить в тарiлку з якоi недавно смакував.
Відповісти
Шановне панство, є до вас таке запитання: ви даєте в луцьких закладах харчування чайові? Якщо так, то скільки?
Відповісти
відсотків 10, коли трохи більше, коли меньше)залежить від швидкості і якості обслуговування.
Відповісти
Точної дати не назву, коли відвідували піцерію (приблизно 2 роки тому), точно скажу, що це був мій останній візит,замовляли лише піцу, скажу відверто, оті ватрушки неможливо було їсти. "Аромати нагадували ганчір*я, яким миють посуд. Були ми у другому залі, столи як і пише пан Петро, були липкими та ще й на додачу можна було зачепитись головою за павутину, яка обвисала зі стелі.
Відповісти
Я бачив цих людей які фотографували та коштували. Мені стало дуже цікаво за алкоголь. Ці люини напилися що їх ледь не виносили...Дуже багато горілки випили...А усі страви з'їли так що аж тарілки блистіли після них.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час