Паб з дивним післясмаком. Смачного Луцька!

В палітрі луцьких закладів з національними кухнями поповнення: до нас прийшла мода на ...публічні доми.

Чесно. Не вірите? Public house з англійської – «публічний дім». Тобто «місце збору людей».

А скорочено – Pub. Паб. Я саме про них.

До когорти кількох таких закладів («Честер», «Горище») додався ще один, в ірландському стилі: на Київському майдані, 3. Зветься «Laphroaig» (чит. Лафройг).

Відкрився він нещодавно, а це не може не викликати особливого інтересу.

* * *

Знайомство з людиною починається з імені. З пабом – з назви.

«Л-А-Ф-Р-О-Й-Г»… Вимовив на п’ятий раз, але списую на неідеальну дикцію. Хоча, думаю, йому цілком може приліпитися назва «Паб на Київській». Назва все ж складна.

Але чому такий «вишуканий» вибір назви? Може власники люблять віскі «Лафройг»? До речі воно шотландське, а не ірландське. Хоча до ХV століття європейці не знали різниці між шотландцями та ірландцями.

А може господарі – фанати творчості Бориса Гребенщикова? «Я пил в Петебурге и я пил в Москве, я пил в Костроме и в Рязани. Я пил Лагавулин и я пил Лафройг. Закусывал травой и грибами».

Або ж все простіше: назвали, аби заінтригувати. Щоб такі, як я, запитували. Такий собі маркетинговий хід.

* * *

Запросив знайому до свого «інспекторського» товариства. Заходимо – я мало не падаю, послизнувшись на слизьких східцях.

Цегляна стіна з ірландським прапором. Направо-наліво – входи.

І відразу опиняємося в «ненашенській» атмосфері: велике приміщення з балконами. По периметру під стінами – широкі дивани, столики.



Барна стійка, місце біля бару – як в традиційному пабі.

Посередині – два довгих столи. За кожним може розміститись 16-18 людей.



Сцена теж прикрашена ірландським прапором, на ній – барабанна установка.



Все декоровано деревом. Барна стійка взагалі вражає: добротна, масивна, з різьбленням. Цілком може бути автентичною барною стійкою десь з глибин Великобританії.



У куточку сховався справжній музичний автомат. Правда, не працював.



* * *

Нас зустрів чи то офіціант, чи то адміністратор. Каже: «Місць немає».

Не на того напали! Тут я вже не вперше і вивчив розміщення столиків. Узрів кілька можливих місць дислокації, перепитую, тицяючи пальцем: «А там?», «А тут?», «А ондечки?»

Логістично-географічний метод дав результат: всілися за довжелезним столом перед сценою.

Тут же юна компанія святкує день народження. Між нами і ними – не менше 4 вільних місць. Чого ж казали, що місць немає?..

* * *

Просимо меню і карту напоїв. Попереджаємо: хочемо чогось ірландського. Питаємо про якусь програму на вечір (була субота). Відповіді так і не дочекалися.

Які в кого асоціації з ірландською кухнею? Картопля. Баранина. Пиво.

Не густо... Ірландська кухня невибаглива, проста. Та все ж деякі ірландські страви та напої стали еталонними. Та ж кава по-ірландськи чи ірландське рагу.

* * *

Меню в «Лафройгу» неприємно вразило. Заклад щойно відкрився, а книжечка була вкрай затерта.



Більше того: замість карти напоїв принесли ксерокопію карти напоїв. Може, частина концепції? В пабах пропозиції страв взагалі повинні писати на дошках крейдою.

Було прохолодно і ми попросили 2 по 25 віскі «Лафройг». Офіціант Юля попередила: всім, хто пробував, не сподобалось. От тобі й на...

Ми вирішили ризикнути. Оскільки до візиту я готувався, то знав, що віскі – острівне. Сама назва перекладається як «мальовнича долина на березі широкої бухти».



Цікавий факт: віскі «Лафройг» має характерний запах йоду. Тому його під час сухого закону в США провозили через кордон як медичний препарат.

* * *

Трошки зігрівшись і насолодившись смаком хорошого віскі з дивним післясмаком (нам сподобалося), робимо замовлення: пиріг пастуха, ірландська тушонка з баранини, пиво «Гінесс».

Нас розчаровують: «Гінесс» закінчився!».

Добре. Якесь інше пиво?

Нам перераховують якісь слов’янсько-германські назви. Жодного ірландського пива більше немає!

У моєї знайомої – шок. Вона ж мусила терпіти мою 20-хвилинну розповідь про Ірландію заради частування ірландським пивом...

Ну тоді дайте нам ще трохи віскі. Для дами – ще коли (а то скаже, що я експериментую над нею).

* * *

Настрій зіпсований. Пройдусь залою. Всі столики дійсно зайняті. Гості не схожі на традиційних відвідувачів пабу. Модна луцька публіка.

Так завжди в новому закладі: спочатку приходить а) «золота молодь»; б) ті, хто запрошує друзів і знайомих на ювілеї, аби «козирнути»; в) чоловіки, які ведуть боротьбу з проявами кризи середнього віку, демонструючи свою значимість; г) агенти конкурентів; д) ті, хто виходить «у світ» двічі на рік, коли приїжджають гості з інших міст.

Не менш як за три місяці (а то й за всі шість) заклад напрацює свою постійну аудиторію.

* * *

В куточку над сходами, які ведуть в кухню, – три туалети. Я спочатку потрапив у радикально червоний. Жіночий! (Просторий!.. Але втік, щоб ніхто не помітив).

Зліва два туалети з дверима, що відкриваються в середину. Доводиться тупцятися, «розминаючись» із дверима і коли заходиш, і коли виходиш. Смішно. І незручно.

* * *

Повертаюся за стіл. Замовлення ще немає. Хоч минуло не менш як 25 хвилин.

Випиваємо другу порцію віскі. Знайома скаржиться: холодно. Втішаю: у традиційних пабах так прийнято, щоб більше пили. Повірила. ;-) Вдягнула дублянку, стала попивати віскі з колою.

Огляд меню навіть робити не захотілось. Складене дуже непрофесійно. Такий собі мікс української кухні і уявлень повара про ірландську кухню.

Як вам таке: салат по-ірландськи (куряча печінка, болгарський перець, помідори черрі, пармезан, заправка медова) – 24 грн. Уявіть країни походження кожного з цих інгредієнтів і спробуйте все це втиснути в поняття «по-ірландськи». Або: суп «Гуляш» по-ірландськи – 24 грн. Гуляш – традиційна угорська страва!

* * *

Принесли ірландську тушонку з баранини. В горщику. Як чанахи.



Чому ця страва називається «тушонкою», я так і не зрозумів. М’яса замало. Скоріше варіації на тему ірландського рагу. Зрештою страва гостра і смачна, хоч і не виправдала очікувань.



Пиріг пастуха виявився картопляним пюре на подушці з курячого фаршу. Добре, просто, по-ірландськи.



Загалом кухня сподобалась. Хоча чекали довго.

Просимо рахунок. Дорого. Віскі – 55 грн за 50 гр. Хоча воно того вартувало.

Пиріг пастуха – 45 грн. Ірландська тушонка - 58 грн.

* * *

Атмосфера, особливо після віскі – таки пабова. Гамірно. Телевізор, який десь там щось наспівував над столиком, я не помічав. На жаль, музичної програми так і не було.

І чомусь, попри те. що довго чекали страви, трохи розчарувалися в кухні і не попили ірландського пива – було цікаво.

Можливо, через первинну естетику? Інтер’єр навіював асоціації з далеким смарагдовим островом Святого Патріка.

От би ще покращити обслуговування та вдосконалити меню. Ну або хоча б додати «правильної» фонової музики і кілька видів ірландського пива…

Петро ВЕРЗУН

P. S. За кілька днів в обідню пору завітав сюди ще раз. Зайняті 2-3 столики. Офіціант після мого питання «що таке «тутхен»?» (страва в меню) зникла і більше не прийшла. За п’ять хвилин я обурений мусив робити замовлення іншій офіціантці...

Картопляний «крем-суп» (15 грн) і суп «Дублін» (14 грн) були чудові.

А пива «Гінесс» так і не було.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!