51-ша бригада: «п'яні, обмануті, в скотських умовах». ФОТО

Про будні 51-ої механізованої бригади розповів запорізький журналіст.

Геннадій Волков побував разом із кортежем волинських нардепів у місці розташування 51-ї бригади.

Текст репортажу подаємо без змін, лише переклавши:

"Довелось нещодавно побувати на "східному фронті", в розташуванні 51-ї механізованої бригади української армії. З поїздки привіз в основному гнітючі враження.

Бригада кількістю більше 4000 чоловіків укомплектована представниками західних регіонів, переважно жителями Волині. Логіка зрозуміла: "западенцям" простіше стріляти в ментально чужих "східняків". Але це - на перший погляд. Все трохи складніше.

На блокпостах солдати службу несуть дуууже уважно. Нещодавня трагедія під Волновахою краще від усяких нотацій дала зрозуміти військовим, що статути писані кров'ю і їхні життя - тільки в їхніх руках. Пильність на блокпостах - слово з великої літери. Але, як зізналися в неформальній бесіді бійці, за великим рахунком ці блокпости до одного місця: сепаратисти прекрасно об'їжджають їх польовими грунтовками і їдуть, куди їм треба. "Ми самі себе охороняємо".

Наш кортеж, який вели джипи з волинськими нардепами, які привезли своїм землякам військовим бронежилети і корисні гаджети типу тепловізорів та біноклів нічного бачення, супроводжувала вантажівка з охороною: солдати й офіцер. Як виявилося, ніхто з військових противника ще не бачив. "Обстріляним" виявився їхній командир, причому обстріляли його свої ж.

За його словами, справа була так: групу військових послали зустріти якогось заблукалого на УАЗі полковника. У місці, де він, імовірно, міг бути, пошукова група дійсно побачила, що стоїть на узбіччі армійський позашляховик. Але тут раптово з придорожніх заростей з'явилися люди в чорних масках, камуфляжах і з автоматами. Пошукова група, прийнявши їх за сепаратистів, дала по газах. А ті, в свою чергу, дали з автоматів по машині.

Підсумок: водій убитий, один солдат поранений, а люди в масках виявилися представниками батальйону місцевої оборони. На місце події приїхав п'яний прокурор, менти взагалі відморозилися. Ніякого покарання ніхто не поніс. Ось так воювати в однаковій формі без знаків і з однаковою зброєю.

До речі, про форму. Навіть одягнути солдатів в української армії немає можливості. Бійці на блокпостах виглядають чи то мексиканськими повстанцями, чи то кавказькими моджахедами. Коротше, таким собі напіввійськовим формуванням у формі, що складається з камуфляжів всіх армій світу і цивільних шмоток. У багатьох форма зношена і давно не прана.

Я не збираюся нагнітати, але з пісні слова не викинеш, а солдати попросили мене передати в інтернет: "Нас тут тримають всупереч нашій волі в скотинячих умовах, ми обмануті усіма".

По-перше, жодного добровольця серед військових немає. Всі мобілізовані, причому відчуття, що хапали всіх без розбору.
Питаю у волинського пацанчика з ментівським АКСУ (а озброєні всі без винятку): "Як тебе мобілізували?" - "Викликали до військкомату, сфотографували, за 1 день зробили військовий квиток, потім в поїзд - і у війська. Видали автомат, патрони - і ось я тут. Навіть стрельнути з нього не дали". - "Стоп, що означає "не стріляв?" Ти строкову служив?" - "Ні, не служив, я взагалі в армії не був!"

Людина автомат Калашникова і службу тільки в кіно бачила, а його хвать за шкірку - і в окопи Сталінграду! Ось воно, гарматне м'ясо незалежної України 21 століття, яким заткнули дірку на "східному фронті". Це якийсь сюр, вивих реальності! Новий 1941-й. Загребли навіть студентів, які не встигли закінчити ВНЗ, селян, які стогнуть про кинутих полях, які нікому обробляти.

До речі, механізованою ця бригада може вважатися швидше умовно. Якщо вірити солдатам, величезна кількість бронетехніки, яку привезли і вивалили в чистому донецькому полі, в основному несправна й не здатна пересуватися. У це легко повірити, дивлячись на БМП, які останній раз фарбували, напевно, ще до польоту Гагаріна.

Умови, в яких змушені 2 місяці жити ці нещасні люди, напевно, підпадають під статтю Женевської конвенції про жорстоке поводження з військовополоненими. Головна проблема - страшний дефіцит води. Щодня солдати виконують важку фізичну роботу, але помитися, попрати - тупо ніде і немає в чому. Яка там польова лазня, про що ви! Їм навіть пити нічого. Добре, хоч яка-ніяка жратва є. Але польових кухонь, які ми звикли бачити на міських заходах, - немає жодної! Їжу готують на вогнищах або на буржуйках зразка 30-40 років.

Стародавні брезентові намети протікають, як решето. Місце для відпочинку солдата - кинутий на голу землю брудний матрац. Яка там постільна білизна, які там спальники! Приблизно так ночують бомжі в підвалах. Якби була зима, то в таких умовах і до тифозних вошей недалеко.

Обіцяної зарплати контрактників - немає. Дали по 1300 грн за квітень, але ці гроші солдати вже витратили в магазинах навколишніх сіл на воду і хавчик. Виручає тільки "підігрів" із дому грошима і продуктами. В цілому, мобілізовані і їхні родичі вже самі витратилися на своє перебування в армії. А якщо врахувати, що багато були єдиними годувальниками своїх непрацюючих дружин з дітьми - то можете самі уявити їх моральний стан і бойовий дух.

Тому не дивно, що серед солдатів - масове пияцтво. Ми потрапили в розташування бригади під вечір, провели там декілька годин, і у мене буквально на очах зростала кількість бухих людей в камуфляжах. У кожного з яких, нагадаю, автомат з боєкомплектом. Офіцери це прекрасно бачать, але "бз*ять" навіть робити зауваження, та й взагалі воліють не чіпати бійців без особливої ​​необхідності. На щастя, нетверезі воїни не агресивні, бо п'ють не для куражу, а від туги і безвиході".


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!