«Хлопці чекають третьої світової війни», - лучанин-доброволець з батальйону «Айдар» про АТО

Олександр Дмитрієв (на фото) – лучанин, боєць-доброволець з батальйону «Айдар» на псевдо «Кутузов», для якого війна розпочалася ще на Майдані.

Чоловік каже, що за спеціальністю він – будівельник; займався встановленням та ремонтом покрівель. Брав активну участь у київському Майдані, де отримав поранення правого ока. Так і з’явилося його псевдо.

Про це він розповів під час прес-конференції в прес-клубі Волинської обласної ради 23 липня.

Про нинішні бойові дії на сході Олександр Дмитрієв каже, що воюють «айдарівці» не з терористами, а уже з «зовсім іншими людьми»: з добре підготовленими військовими. Проте зауважив, що на противагу терористам-східнякам, їхній батальйон наразі непогано підготовлений: є обладнання високого рівня, однак не вистачає пристроїв нічного бачення. Щодо того, хто і як їм допомагає на Луганщині, то каже, що місцеві повідомляють військовим розвідувальну інформацію та місця розташування «Градів», хоча й всіх бояться.

«Я не знаю, що зробила для допомоги держава, але люди допомогли», - зауважив Олександр.

Він зазначив, що батальйон «Айдар» налічує 375 бійців (частина з яких - добровольці, інша частина - мобілізовані), тридцять з яких – лучани. Середній вік військових – 35 років.

За словами Дмитрієва, перемир’я, оголошене президентом України Петром Порошенком, дало змогу терористам закріпитися на позиціях та підвезти до місць дислокації зброю.

«Спочатку ми приїхали, і нам зброю видавати не хотіли. Тоді нашою зброєю були саперні лопатки... Але міністерство знайшло спосіб видати нам зброю. Вони (терористи - ред.) нас бачать, а ми їх – ні. В них обладнання куди вище. Технічно вони випереджають…», - каже Олександр.

За словами Дмитрієва, дислокувався батальйон «Айдар» у Старопільську, а зараз – у Щасті, куди приїздять бійці декілька разів на тиждень помитися чи поговорити з близькими по мобільному телефону.

«Які настрої в нас? Назад шляху нема. Після перших боїв було страшно: повзеш, голову не піднімаєш. Хлопі чекають третьої світової війни», - каже Олександр.

«Декілька разів в неділю нас привозять на базу почиститися, помитися. Бувало по 3-4 дні не вилазили з поля», - зазначив боєць.

Як повідомив волинський «айдарівець», багато хлопців відсіялося після перших боїв, однак він їх не звинувачує, мовляв, військова справа не для всіх.

На питання, що для бійця найстрашніше, Олександр каже, що «найстрашніше - хлопців там залишити».

«Вони стали для мене настільки близькі… Взагалі себе картаю, що я зараз поїхав», - додав чоловік.

Щодо терористів, ідейних чи ні, Олександр Дмитрієв зауважує: «Для мене сепаратисти - це люди, які тримають в руках автомат».



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!