вхід реєстрація

Такі різні, а таки єдині. Волонтерка Наталія Ариванюк. ФОТО

Такі різні, а таки єдині. Волонтерка Наталія Ариванюк. ФОТО
Волонтерство для Наталії Ариванюк (на фото) розпочалося ще з часів Майдану, коли разом з медичною службою, що розташовувалася у «Просвіті», допомагала лучанам.

Згодом, коли у країні почали розгортатися військові дії на Сході, Наталія, як медичний волонтер, почала опікуватися волинськими бійцями, які приїздили з зони бойових дій до Луцька на лікування.

«Я дізналася, що у госпіталі лежать хлопці, які постраждали під Волновахою. Їх було тоді шестеро чоловік, і я «пішла на бум» їх провідати. Було дуже ніяково, бо я не знала, які слова підібрати, щоб нікого не образити і не розплакатися. Я прийшла тоді з каструлями, щоб їх накормити», - розповідає волонтерка.

Волонтер Наталія Ариванюк багато років працює в юридичній сфері, тож її розмови із хлопцями в госпіталі почались із того, що вона надавала їм безкоштовні консультації.

«Далі – більше. Ми ж бачились кожного дня, тож до юридичних моментів додалось багато інших, виявилось, що й потреб значно більше, і їх якось потрібно вирішувати, а єдиного механізму - нема! Потім, на жаль, була Савур-Могила. Багато поранених потрапляли до Луцька вже будучи попередньо прооперованими в Харкові чи Дніпропетровську. Так у шпиталі ставало все більше й більше військових», - каже Наталія.

За її словами, якщо до війни на Сході у госпіталі лежало шість чоловік, то зараз там від 230 до 270 чоловік, де практично всі - учасники АТО.

«Хтось ще «не повернувся» з війни і готовий спілкуватися знову та знову: про ті події, і як отримав поранення, і як зловили сепаратистів. Хтось отримав настільки сильну психологічну травму, що вже не може цього всього ані слухати, ані про це говорити. Кожен із цих хлопців потребує участі та уваги, а людей, які можуть нести ці навантаження — брати на себе чужий біль — не так багато, як би хотілось. Тому ми постійно запрошуємо в госпіталь всіх охочих поспілкуватись із воїнами, хоч якось відволікти їх від тих подій, - повідомила волонтерка.

Наталія Ариванюк підкреслила, що на ліки для волинських бійців використовується значна кількість коштів: в середньому за тиждень витрачається близько 15 тисяч гривень.

Наталія Ариванюк - зліва та Наталія Соколова - справа
Наталія Ариванюк - зліва та Наталія Соколова - справа
Волонтери Констянтин Зінкевич, Наталія Ариванюк та Наталія Соколова
Волонтери Констянтин Зінкевич, Наталія Ариванюк та Наталія Соколова
Начальник військового госпіталю Олександр Хоменко, Наталія Ариванюк, Ірина Осіпова
Начальник військового госпіталю Олександр Хоменко, Наталія Ариванюк, Ірина Осіпова

«От уявіть, за тиждень зібрати такі кошти. Буває, і десяти тисяч вистачає, та все одно ці суми мколосальні. Серед волонтерів працює Наталка Слупко. Вона в аптеці, що знаходиться безпосередньо в госпіталі, бере список ліків за призначеннями його лікарів і формує заявку. Потім у небайдужих фармацевтів, які роблять нам максимальні знижки, замовляє ці ліки», - зазначила Ариванюк.

Волонтери, що працюють у госпіталі, відкрили благодійний рахунок, на який збирають кошти на МРТ або комп’ютерний томограф, бо майже у всіх хлопців є контузія, а апарат комп’ютерної томографії може це виявити. Такі апарати є дуже дорогими: бувші у використанні, повністю відтюнінговані новими деталями, коштують від трьох до п’яти мільйонів гривень. Але у Наталії є надія на те, що у їх придбанні допоможуть групи депутатів чи держава.

Ариванюк додала, що з потрібних декілька мільйонів гривень вдалося зібрати лише близько 190 тисяч гривень – суму, якої абсолютно недостатньо, тому, можливо, придбають для військового госпіталю наркозно-дихальний апарат, який також необхідний.

«Ми витрачаємо і власні кошти, немаленькі. Допомагаємо, як можемо. Багато питань виникає термінових, коли збирати кошти немає часу, то ми закриваємо ці питання самотужки, за власний кошт», - каже Наталія.

Волонтерство для Наталі Ариванюк справа швидше закономірна, ніж випадкова, адже багато років вона та її родина — незмінні помічники й меценати в дитячих будинках Луцька та Ківерець.

«Є дуже хороша фраза: «Доки людина відчуває біль - вона жива. Доки людина відчуває чужий біль - вона людина». А в людині, мабуть, таки закладено милосердя. Протягом десяти останніх років ми ніколи не стояли осторонь сиротинців, дітей з особливими потребами. А можливо, моя потреба служити іншим проявилась тому, що я народилася у такій сім’ї, де бабуся все життя працювала у дитячому будинку, що в Ківерцях і була кимось більшим для тих дітей, віддавала не просто робочий час, а своє серце», - розповіла волонтерка.

Волонтерський досвід змінив світогляд Наталії Ариванюк - якщо раніше турбували питання вибору сукні чи місця хорошого відпочинку, то нині подібні речі відійшли на другий план.

«Зміни, які з нами відбуваються, дуже потужні. Однак це також і той досвід, який ми передаємо своїм дітям. Вони бачать, що коїться в країні, але також помічають, що роблять для того, аби це змінити, їхні батьки.ї Вірю в те, що вони отримують правильні цінності, що вони виростуть зі свідомістю справжніх патріотів», - підкреслила волонтерка.

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 5
  • Статус коментування: постмодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Знаєте, певно наші бійці лише розквітають після таких бджіл-трудівниць, які не шкодують ні часу, ні сил на допомогу іншим.
Я вами, Наталю, захоплююсь!
Відповісти
чи на довго
Відповісти
миру вам, натхнення і мужності
Відповісти
Велика подяка пані Наталії!!!Добре, що є такі люди як Вона, які надають найбільшу допомогу тим хто на війні та у шпиталях. І вони заслуговують на те, що б ми сказали саме їм СЛАВА ГЕРОЯМ!!!
Відповісти
для чого цей піар.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні новини
Такі різні, а таки єдині. Волонтерка Наталія Ариванюк. ФОТО
05 грудня, 2014, 17:00