Такі різні, а таки єдині. Волонтерка Наталія Ариванюк. ФОТО

Волонтерство для Наталії Ариванюк (на фото) розпочалося ще з часів Майдану, коли разом з медичною службою, що розташовувалася у «Просвіті», допомагала лучанам.

Згодом, коли у країні почали розгортатися військові дії на Сході, Наталія, як медичний волонтер, почала опікуватися волинськими бійцями, які приїздили з зони бойових дій до Луцька на лікування.

«Я дізналася, що у госпіталі лежать хлопці, які постраждали під Волновахою. Їх було тоді шестеро чоловік, і я «пішла на бум» їх провідати. Було дуже ніяково, бо я не знала, які слова підібрати, щоб нікого не образити і не розплакатися. Я прийшла тоді з каструлями, щоб їх накормити», - розповідає волонтерка.

Волонтер Наталія Ариванюк багато років працює в юридичній сфері, тож її розмови із хлопцями в госпіталі почались із того, що вона надавала їм безкоштовні консультації.

«Далі – більше. Ми ж бачились кожного дня, тож до юридичних моментів додалось багато інших, виявилось, що й потреб значно більше, і їх якось потрібно вирішувати, а єдиного механізму - нема! Потім, на жаль, була Савур-Могила. Багато поранених потрапляли до Луцька вже будучи попередньо прооперованими в Харкові чи Дніпропетровську. Так у шпиталі ставало все більше й більше військових», - каже Наталія.

За її словами, якщо до війни на Сході у госпіталі лежало шість чоловік, то зараз там від 230 до 270 чоловік, де практично всі - учасники АТО.

«Хтось ще «не повернувся» з війни і готовий спілкуватися знову та знову: про ті події, і як отримав поранення, і як зловили сепаратистів. Хтось отримав настільки сильну психологічну травму, що вже не може цього всього ані слухати, ані про це говорити. Кожен із цих хлопців потребує участі та уваги, а людей, які можуть нести ці навантаження — брати на себе чужий біль — не так багато, як би хотілось. Тому ми постійно запрошуємо в госпіталь всіх охочих поспілкуватись із воїнами, хоч якось відволікти їх від тих подій, - повідомила волонтерка.

Наталія Ариванюк підкреслила, що на ліки для волинських бійців використовується значна кількість коштів: в середньому за тиждень витрачається близько 15 тисяч гривень.


«От уявіть, за тиждень зібрати такі кошти. Буває, і десяти тисяч вистачає, та все одно ці суми мколосальні. Серед волонтерів працює Наталка Слупко. Вона в аптеці, що знаходиться безпосередньо в госпіталі, бере список ліків за призначеннями його лікарів і формує заявку. Потім у небайдужих фармацевтів, які роблять нам максимальні знижки, замовляє ці ліки», - зазначила Ариванюк.

Волонтери, що працюють у госпіталі, відкрили благодійний рахунок, на який збирають кошти на МРТ або комп’ютерний томограф, бо майже у всіх хлопців є контузія, а апарат комп’ютерної томографії може це виявити. Такі апарати є дуже дорогими: бувші у використанні, повністю відтюнінговані новими деталями, коштують від трьох до п’яти мільйонів гривень. Але у Наталії є надія на те, що у їх придбанні допоможуть групи депутатів чи держава.

Ариванюк додала, що з потрібних декілька мільйонів гривень вдалося зібрати лише близько 190 тисяч гривень – суму, якої абсолютно недостатньо, тому, можливо, придбають для військового госпіталю наркозно-дихальний апарат, який також необхідний.

«Ми витрачаємо і власні кошти, немаленькі. Допомагаємо, як можемо. Багато питань виникає термінових, коли збирати кошти немає часу, то ми закриваємо ці питання самотужки, за власний кошт», - каже Наталія.

Волонтерство для Наталі Ариванюк справа швидше закономірна, ніж випадкова, адже багато років вона та її родина — незмінні помічники й меценати в дитячих будинках Луцька та Ківерець.

«Є дуже хороша фраза: «Доки людина відчуває біль - вона жива. Доки людина відчуває чужий біль - вона людина». А в людині, мабуть, таки закладено милосердя. Протягом десяти останніх років ми ніколи не стояли осторонь сиротинців, дітей з особливими потребами. А можливо, моя потреба служити іншим проявилась тому, що я народилася у такій сім’ї, де бабуся все життя працювала у дитячому будинку, що в Ківерцях і була кимось більшим для тих дітей, віддавала не просто робочий час, а своє серце», - розповіла волонтерка.

Волонтерський досвід змінив світогляд Наталії Ариванюк - якщо раніше турбували питання вибору сукні чи місця хорошого відпочинку, то нині подібні речі відійшли на другий план.

«Зміни, які з нами відбуваються, дуже потужні. Однак це також і той досвід, який ми передаємо своїм дітям. Вони бачать, що коїться в країні, але також помічають, що роблять для того, аби це змінити, їхні батьки.ї Вірю в те, що вони отримують правильні цінності, що вони виростуть зі свідомістю справжніх патріотів», - підкреслила волонтерка.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!