вхід реєстрація

Танцювальний Луцьк: Андрій Онопрієнко

Танцювальний Луцьк: Андрій Онопрієнко
Сьогодні у рубриці - танцюрист Андій Онопрієнко.

Це людина, яка фанатично марить танцями ще з 14 років. У свої двадцять з невеличким гаком він має власну школу танців, купу престижних міжнародних нагород, участь у проекті «Танцюють всі» та визнання серед інших танцівників світу.

Далі герой рубрики розповідає про себе сам.

* * *

З підліткового віку мене й моїх друзів цікавила хіп-хоп культура та брейк-данс, який до неї відноситься. Тобто любов моя до танців зародилась ще в 14. Я знав, що багатьом людям ця культура імпонує, багато хто нею цікавиться. В той час, як створився Stylez, в Україні стали популярні такі шоу, як «Танцюють всі». Вони знайомили глядачів з різними стилями танців, з хіп-хопом в тому числі.

ЧИТАТИ «ТАНЦЮВАЛЬНИЙ ЛУЦЬК» ПРО STYLEZ



Для того, щоб за оренду було чим платити, ми були змушені викладати. З самого початку саме брейк-данс студію заснував Дмитро Монатик. І перед тим, як він їхав на шоу «Фабрика зірок», передав мені все керівництво над студією. Після конкурсу Могилевська взяла його до себе в балет, він лишився в Києві. А керівником у Stylez лишився я.

А щодо хаусу, то я цей стиль дуже любив спочатку в музиці, бо ходив у різноманітні клуби. А вже танцювати його почав, напевне, теж під впливом Монатика. В нас в Україні чомусь хаус краще почав розвиватись, ніж хіп-хоп. Та й хотілось проявити себе не лише в хіп-хопі, а в чомусь іншому. Мені «підійшов» хаус, я в нього закохався.



Перші мої змагання з хаусу були в Києві, Харкові, Дніпропетровську. Вони вважались всеукраїнськими. Я переміг у багатьох із них, проте найбільшою перемогою я вважаю те, що мене відібрали до «Танцюють всі 3». А я був єдиним представником хаусу.

Цей стиль – андеграундний, він, грубо кажучи, не сценічний. І коли на шоу оголошували, хто йде в хіп-хоп, хто й де до бальників, хто йде в модерн, то мене ніколи не знали куди «пришити», бо я був хаус-танцівником і всі про це знали.



Мене зараз цікавить більше міжнародний рівень, я намагаюсь вийти на нього, маю багато планів. Я брав участь у таких міжнародних конкурсах як Street Dance Kemp (SDK Eutore) (Crech Republic), Fundy Stylez World Final (Germany), House Dance Forever (Amsterdam), Just Deboute (Poland).

Таке фанатичне відношення до танців, як у мене, важко знайти та виховати. Звичайно, всім треба заробляти гроші, думати про майбутнє. Але якщо я хочу їздити на батли, майстер-класи міжнародного рівня, то мені на це потрібні кошти. Зараз така ситуація в Україні, що я змушений їздити за кордон. Я не боюсь лишати студію, заняття проходять, всі займаються, я боюсь за майбутнє України, за її стабільність.



Кожного року ми робили по два Stylez-дні, які користувались популярністю та підносили наше місто на достойний танцювальний рівень. На жаль, зараз це робити проблематично. Справа в тому, що Stylez-дні з кожним роком ставали все кращі та кращі в своїй організації. Рівень суддів, учасників з кожним роком все ріс і ріс. Останнього Stylez-дня ми запросили суддів із Бельгії, Франції та Білорусі.



Ці люди отримували гроші в євро. Відповідно, через курс нам зараз нереально привезти якогось викладача, який зміг би конструктивно та адекватно посудити, показати рівень. Ми, звичайно, можемо опустити планку за рахунок українських суддів, але цього не хочеться робити. Тому ми чекаємо стабілізації ситуації в Україні. Бо ціна на квитки виросла втричі, ми не можемо собі цього дозволити.

Танці навіть познайомили мене з моєю другою половинкою Настею. Я запросив її до нас на майтер-клас і в нас відразу зав’язались відносини. Велику роль зіграло те, що я її дуже поважаю, як танцівника. У нас однакові думки в цьому плані, однакові цілі. Я вважаю, що мені в цьому дуже пощастило, бо ніхто не зрозуміє мене так, як вона. А це для мене має велике значення і я дуже щасливий, що саме так все вийшло.



В моєму житті танець – це те, що визначило мою першу ціль. Я по житті був людиною без мети, я не знав, що робитиму, як житиму. Саме танець виховав у мені якусь спрямованість, впевненість в собі. Танці – це поштовх, ціль, стан душі. Мені дуже не хочеться відпускати танець, навіть коли проходить час, коли я дорослішаю. З танцем якось просто легше жити, світ стає яскравішим, насиченішим.

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 10
  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
класно!)
Відповісти
Яка все таки цікава в Луцьку молодь є, що не кажіть! Удачі вам
Відповісти
Супер. Молодці! Але ще побажаю бути більшими патріотами свого міста і назнімати трохи роликів на фоні Луцька ;)
Відповісти
Одні вже в трусілях патріотичних зняли відео....
Відповісти
https://www.youtube.com/watch?v=dgrmF6rMtk0
Відповісти
дуже класно!!! моя мала фанатка хіп хопа. дуже хотіла у стайлзі навчатись але чомусь дитяча група дуже пізно ввечері... шкода.
Відповісти
Знаю Андрія особисто, дуже цікава і цілеспрямована особистість!!Бажаю подальшого розвитку і знаю що все в тебе вийде, ти на це заслуговуєш!!і хочеться сказати велике дякую за розвиток танців у Луцьку і визнання по всій Україні!
Відповісти
Шкода, що такі люди їдуть з нашого міста
Відповісти
Нічого собі написали двадять з гаком, людині вже під тридцять!!!! Насмішили ))
Відповісти
26 - це не "під тридцять")
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час