вхід реєстрація

Танцювальний Луцьк: Iron kids

Танцювальний Луцьк: Iron kids
Сьогодні у рубриці Максим Ліпкий розповість про історію і діяльність гурту Iron kids.

Історія Iron kids насправді дуже цікава. Команда раніше називалась West trip, які, своєю чергою, виховувались в Iron city.

* * *

Почну з того, що спочатку існувала команда з назвою West trip. Дуже часто на фестивалях постійно плутали з назвами інших команд з подібною назвою, наприклад, могли оголосити, що зараз буде виступати West time, або ще щось в такому роді. Я подумав, що треба міняти назву, оскільки її так часто плутають, треба думати над оригінальнішим найменуванням і запропонував назватись Iron kids.

Всім сподобалась назва, окрім одного учасника, який формально заснував West trip. З часом ми вже їздили на батли як Iron kids. Пізніше учасників ставало все менше, хтось просто переставав ходити з різних причин, в результаті нас залишилось четверо. Засновник заявив нам потім, що він теж офіційно виходить з Iron kids.

З гуртом ми вже встигли поїздити містами України і за кордон. Ми танцювали в Києві, Харкові, Ужгороді, їздили в Нідерланди, Польщу. На жаль, призових місць в Європі не посідали, оскільки тоді, коли їздили, у нас ще не було такого досвіду, щоб отримувати призові місця. На цих змаганнях ми були єдиними представниками від України і це нас теж дуже тішило і викликало гордість.

Я пам’ятаю той момент, коли я вперше вирішив зайнятись хіп-хопом. Ми з другом одного дня сиділи вдома і дивились відео тривалістю півтори-дві години з чемпіонату із брейк-денсу. Ми вирішили, що й собі так хочемо танцювати, бо це дійсно круто.

Мій друг і я вирішили, що такий танець як хіп-хоп можна танцювати і на асфальті. Пішли в «Естет», там був Онопрієнко, який проводив тренування з брейк–дансу. Ми дивились на це дійство з неймовірним захопленням.

ЧИТАТИ ТАНЦЮВАЛЬНИЙ ЛУЦЬК: АНДРІЙ ОНОПРІЄНКО

Після тижня занять в «Естеті» я зламав пальця і довелось ходити з гіпсом. Тоді я вирішив, що танцюючи хіп-хоп, буду ламати пальці постійно, це мене і відштовхнуло від подальшої участі в заняттях. Я вирішив, що не буду туди ходити, але мій друг наполіг на тому, щоб я ходив з ним «за компанію».

Я погодився і ходив дивитись, як займається друг та інші, але це мені швидко набридло, і я знову змінив своє рішення – захотів знову займатись танцями. Ну, і з того часу й повелось, що West trip мене прийняли, і я почав з ними їздити на різні змагання та інші виступи.

Спочатку було важко, батьки були проти, але я продовжував займатись хіп-хопом і зараз не уявляю життя без танців.

Танці діють на мене виключно позитивно, я обожнюю те, чим я займаюсь, мені це приносить задоволення, а це головне. Розумієте, наприклад, коли в тебе вдома сварки якісь, чи в навчанні проблеми і ти приходиш на тренування, то думаєш тільки про те, як і що ти танцюєш. Для мене дві години тренувань проходили, наче в іншому світі, набагато кращому за реальний.

З учасниками гурту ми дружимо і навіть більше - ми є найкращими друзями, оскільки в нас багато спільних інтересів, основний з яких – це хіп-хоп.

Танці ніколи не заважали мені в інших заняттях чи особистих стосунках. Признаюсь чесно, бували інколи випадки, що доводилось пропускати навчання для того, щоб піти на тренування, але якось встигав вчитись, а потім весь день, що був вільний, присвячував заняттям танцями. В особистому житті хіп-хоп теж не заважав мені, я завжди знаходив час і на танці і на особисте.

Коли ти виступаєш перед великою аудиторією, то звісно популярність нехай і в певних осередках будеш мати, але це не головне. Танці дають набагато більше впевненості в собі. Коли я вперше виступав на сцені, то так переживав, наче мені мають робити операцію з пересадки серця. З часом на сцені я почував себе вільно і впевненіше.

Заняття хіп-хопом не тільки вплинуло на мою самооцінку, а й на стиль одягу. Взагалі в танцювальному світі є дуже багато людей, які носять різний одяг - починаючи від класики, а закінчуючи речами, притаманними хіп-хоп культурі.

Я не хочу залишати хіп-хоп і не планую, тому що інколи я задумуюсь над тим, скільки часу життя витратив на заняття танцями, і лишити цю справу - це неправильно. Адже танці і те, що ми з командою робимо, – до вподоби людям. А мені, своєю чергою, вибачте за тавтологію, подобається те, що це подобається людям.

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 2
  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Круто,молодці) так тримати
Відповісти
ви супер)
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час