Фотовиставка Олександра Федюка. ФОТО

Сьогодні у рубриці «Фотовиставка» свої фотороботи презентує Олександр Федюк.

Фотографією я захоплююсь давно, ще з дитинства. Проте серйозно за цю справу я взявся десь в 2000 році. Почав ходити знімати на весілля, в дитячі садочки, на інші цікаві заходи.

Закінчив спеціальність "Дизайн". І спілкування з творчими людьми до фотосправи також спонукало.

Перша серйозна комерційна фотозйомка була в дитячому садочку. Я прийшов, не знаю за що братись, кругом батьки бігають з «мильничками». Коли я дістав професійний фотоапарат, батьки зразу зрозуміли, що «мильнички» їм не потрібні, адже присутній фотограф.

З дорослими працювати легше, аніж з дітьми. Діти просто можуть відключатись, і перестають з тобою працювати. Доводиться знаходити вихід і з таких ситуацій, і паралельно бути фотографом та клоуном для діток, щоб розвеселити їх.

Люблю фотографувати людей, якісь приміщення, інтер’єри. З людьми цікаво працювати і паралельно спілкуватись. Дуже люблю фотографувати весілля. Як правило, завжди знаходжу порозуміння з людьми, з якими працюю.

Я стараюсь у своїх фотографіях передавати характер. Для цього потрібно бути деякою мірою психологом, аби відкрити душу людини для того, щоб вона розслабилась. Адже всі ми носимо маски. На людях ми одні, а в спілкуванні з рідними – інші. Щоб людина розслабилась, ввійшла в контакт для спілкування, і щоб процес фотозйомки пройшов невимушено, то на це потрібно десь півгодини.



Характер можна передати найкраще за допомогою чорно-білого фото, кольорове фото – це яскрава картинка, де багато речей відволікає.

Я завжди готуюсь до зйомки, попередньо знайомлюсь з людьми, щоб побачити, як воно буде. Важливий момент: яка саме це буде фотозйомка, адже якщо портрет - це одне, еротика – це зовсім інше.

В еротичних фотографіях є дуже тонка грань, і важливо її не переходити. У 18 столітті побачити оголену руку жінки - це було аморально, а зараз дівчата в короткій спідниці - це нормально. Що є морально, а що є аморально - це завжди досить суб’єктивні судження. Так, наприклад, в арабів жінки закривають по максимуму своє тіло, а от наші дівчата, на їхню думку, одягаються розпусно.

Як вид мистецтва фотографія в "стилі ню" має бути. Для фотографа неприпустимо переходити межу між еротикою і порно, адже еротика це форми, і більш узагальнений вигляд, а порно, на мою думку, - це смакування деталями. Я, наприклад, нізащо не буду братися за зйомки фотографії з елементами порно.

Більшість людей, які накупили дорогих камер, просто не вміють ними користуватись. Колись мій директор купив камеру, на той момент дуже дорогу, і купив «мильничку». На крутий фотоапарат він знімав гірші фото, аніж виходили на «мильничку».

Щоб бути хорошим фотографом, варто бачити композицію, світло, своє уявлення про світ. Для мене мистецтво фотографії - це спосіб показати через фото, як я бачу цей світ.

Якщо є дуже велике бажання - то треба пробувати фотографувати, перефотографовувати, дивитись на роботи інших людей, на твори мистецтва. Потрібно все ж таки шукати якихось майстрів, вчитись. Хоча особисто вчився фотографувати сам, і в мене це виходило легко, адже я був дизайнером, і вже мав базові знання композиції, світла й іншого.

Я кожен день працюю над собою. Тобто прокинувся, прийшов на студію, дивлюсь на чужі роботи, аналізую. Ще з університету дивлюсь на твори мистецтва і надихаюсь ними. Наприклад, у творах мого улюбленого художника Ван Гога мені подобається гама і як вони виглядають загалом.

Тло фотографії відіграє дві ролі: в одному варіанті воно може мати основну функцію, коли персонаж просто як доповнення. Може, навпаки, саме бути доповненням. Наприклад, білий фон просто ізолює простір, чорний - не просто ізолює, а й надає глибину фотографіям.

В студії люблю працювати, інакше я б її не створював, вона потрібна, щоб робити комерційну зйомку, гарантований стовідсотковий результат, а якщо щось творити - то можна поза межами студії.

У Луцьку багато місць, де є гарні фони: перше, це вулиця Мельнична, 13 (двір біля студії Олександра Федюка - прим. ред.), тут є дуже фактурна стіна; між головним корпусом СНУ та пабом «Честер» - дуже гарне світло виходить; біля костелу, досить локалізовано та цікаво; Старе місто в цілому, якщо є зйомка весілля і нема часу - пробіглись Старим містом і зробили багато фото; за кірхою, Будинок архітектора - теж доволі непогано.

Для мене фото - це робота і хобі, я цим живу. Вільний час я проводжу зі своєю сім’єю, з ними ми їдемо на озеро чи ще кудись.

Мені подобаються фотопленери, вони потрібні, адже це середовище спілкування. Деякі моделі чи фотографи не знають один про одного, а це спосіб познайомитись, обговорити творчі ідеї.

Кожна моя зйомка – це попереднє планування ідеї, композиції і задумки загалом.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!