вхід реєстрація

Незрячий масажист-переселенець піднімає волинян на ноги

Незрячий масажист-переселенець піднімає волинян на ноги
Данило Саламатін впевнений, що, незважаючи на серйозні проблеми зі здоров'ям, його покликання - допомагати людям.

32-річний Данило Саламатін з Первомайська пережив п'ять операцій, бомбардування в рідному місті, але продовжує допомагати людям.
Вижив завдяки мамі і молитвам, - пише "Комсомольська правда".

Біля масажного кабінету в навчально-методичному центрі профспілок Луцька невелика черга. До незрячому масажиста люди поспішають з усієї округи. Але захоплюють не тільки вмілі руки майстра, але і його боротьба за власне життя.

- Думаю, у Бога свої плани на мене, - посміхається масажист.

Одного разу цілком здоровий і міцний 18-річний Данило раптом відчув себе погано, порушилася координація тіла. Походи по лікарях результату не принесли. Медики відмахувалися від хлопця, мовляв, здоровий. А через рік після ретельних оглядів Данилу поставили діагноз "гідроцефалія" (водянка головного мозку).

- Ніхто з лікарів не давав позитивних прогнозів, - розповів Данило Саламатін. - За пару років я пережив п'ять операцій, кому, втрату пам'яті і зору. Були моменти, коли думав покінчити з собою, адже люди навколо мене, з таким же діагнозом, вмирали в страшних муках. Вижив завдяки підтримці мами і щоденних молитов ...

Після п'ятої операції Данило потихеньку вчився жити заново. Незважаючи на сліпоту, хотів жити повноцінним життям, брав у руки палицю і виходив на вулицю. Спочатку важко було орієнтуватися в просторі, одного разу навіть впав у відкритий люк, потім його збив автомобіль. Проте Данило не залишав спроби і з кожним виходом з дому відчував себе впевненіше.

З часом одружився, в молодій сім'ї народилися дві доньки, яким зараз 10 і 5 років. Данило багато вчився. У Хмельницькому отримав професію викладача християнської етики. У Київському центрі професійної реабілітації інвалідів закінчив курси соціального працівника.

Потім - курси молодшого медпрацівника в столичному інституті підготовки кадрів. А в 2013 році в Євпаторії навчався на майстра художніх виробів з кераміки. Правда, не закінчив - за два місяці до випуску почалися події в Криму. Довелося повертатися додому.

У рідному Первомайську на Луганщині Данило трудився в реабілітаційному центрі для алко- та наркозалежних.

- Було багато планів, але все перекреслили бойові дії, - згадує Данило. - У місті вибухали бомби, вмирали люди. Убитих ховали на кожному вільному клаптику землі: на дитячих майданчиках, у дворах, в парках. Свою вчительку я допоміг поховати у дворі нашого будинку під абрикосом. Але найстрашніше - бомбування. Люди ховалися в підвалах і там буквально сходили з розуму: хто пив, хто співав, а хто голосно-голосно розмовляв, щоб хоч якось заглушити звуки вибухів. Я цього винести не міг, тому на свій страх і ризик залишався в квартирі і молився. Дружина з доньками ще раніше поїхала до своїх рідних у Вінницьку область. У серпні ми з мамою також вирішили, що пора їхати.

Данило умовив місцевого водія, який якраз привіз в місто хліб, вивезти їх з Первомайська. Шофер погодився, але вільне місце для пасажирів знайшлося тільки в кузові автомобіля.

-Там, Затиснуті між стелажів, ми покидали рідне місто під запах хліба, - зітхає Данило.

Хлібовоз безперешкодно довіз переселенців до Алчевська, потім вони переїхали в Бердянськ, а вже звідти вирушили на Волинь, до близької подруги Данила, 47-річної Жанни Борщ, яка давно вмовляла його виїхати із зони АТО.

- А ще Жанна вже пару років своїми силами будує будинок без бар'єрів для інвалідів, їй потрібна допомога, - говорить Данило. - Як тільки випадає вільний час, відразу ж їду допомагати на будівництві. Вона мої очі, а я її ноги і руки (Жанна прикута до візка. - Авт.). У Луцьку ми живемо з мамою в одному з місцевих реабілітаційних центрів. Я пройшов курс навчання при обласній лікарні і отримав сертифікат на право займатися лікувально-профілактичним масажем.

Незважаючи на всі пережиті прикрості, Данило впевнений, що все у нього буде добре. Мріє, щоб закінчилися бойові дії на сході. Але повертатися в Первомайськ не планує, збирається на вже стала рідною Волині й далі допомагати людям.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні новини
Незрячий масажист-переселенець піднімає волинян на ноги
09 червня, 2015, 08:24