вхід реєстрація

Декомунізація в Україні: думка лучан. ВІДЕО

Декомунізація в Україні: думка лучан. ВІДЕО
Як ми уже повідомляли, нещадавно в Україні набрав чинності Закон про декомунізацію. Відповідно до цього Закону в Україні змінять назву майже 1000 населених пунктів.

ВолиньPost вирішив поцікавитись, що думають з цього приводу лучани. Чи варто перейменовувати зараз вулиці та населені пункти? Якщо так, то як саме? З такими питаннями звернулись до жителів Луцька. Відповіді - у нашому відеосюжеті.

Нагадаємо, Закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їхньої символіки" набрав чинності 21 травня.

Тому, згідно з декомунізаційними законами, підлягає перейменуванню селище Жовтневе, розташоване поблизу Нововолинська.

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 4
  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
вкрадена у народу власність- в ручки не пече? Воно ж бо: гроші не пахнуть...
Відповісти
канановічів не спитали
до речі, а яка їхня судьба?
ше не в цугундері?
Відповісти
Народ обдерли, а гроші потратимо на зміну назв.... Мля, ДОСИТЬ дерти, бакс зріс втричі, купівельнат спроможність в [email protected], а їм - назви. Довбодзьоби!
Відповісти
цее для того майбутнього юриста

09 квітня 2015 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» (реєстраційний № 2558).

Голосуючи за даний законопроект Верховна Рада обґрунтувала зазначене рішення нібито необхідністю недопущення будь-якої дискримінації за національною, соціальною, класовою, етнічною, расовою або іншими ознаками у майбутньому, доцільністю відновлення історичної та соціальної справедливості, усунення загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності і національній безпеці України тощо.

Натомість, саме вказаний закон грубо ігнорує права та свободи людини і громадянина, гарантовані ст. ст. 34, 36, 37 Конституції України, а також ст. ст. 10, 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р.

Розгляданий закон настільки є непродуманим, популістським, недемократичним та антиєвропейським, що реально створює алогізм державного й громадського буття.

Приміром, згідно даного закону протиправним стане використання громадянами України свідоцтва про народження, дипломів про середню та вищу освіту, свідоцтва про шлюб, технічних паспортів на домоволодіння, інших документів, які видавалися в країні до 1991 року.

Іншими словами, переважна більшість українських громадян, зокрема Ви, шановний Петре Олексійовичу, згідно знову проголосованого законопроекту з реєстраційним № 2558 можете бути визнані правопорушником й притягнуті до відповідальності за використання диплому про освіту з ознаками символіки комуністичного періоду, якою позначалися всі правовстановлюючі документи українських громадян до 1991 року.

Аналогічно правопорушниками можуть бути визнані громадяни, які демонструють іншим особам сімейні фотографії з зображенням подій прийняття в піонери, в комсомол, в партію.

Незаконним стане носіння Героями Радянського Союзу й Героями Соціалістичної Праці орденів та медалей, отриманих за значний внесок в захист та розбудову держави.

Крамольним по законопроекту з реєстраційним № 2558 буде прославлення символів Перемоги Українського народу у Великій Вітчизняній війні тощо.

Окрім правових дилем, розглядані колізії й архаїзми законопроекту № 2558 потенційно й реально спроможні створити складні протиріччя в українському суспільстві, світоглядні конфлікти й відкриті зіткнення між громадянами з усіма негативними наслідками, що із цього випливають, і які однозначно є на шкоду становленню незалежної, демократичної України.

Слід пригадати, 21 березня 2014 р. під час Саміту Україна – ЄС було підписано політичну частину Угоди та Заключний акт Саміту. Зокрема, підписані Преамбула, Стаття 1, Розділи І «Загальні принципи», ІІ «Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики» і VII «Інституційні, загальні та прикінцеві положення» Угоди.

27 червня 2014 р. в ході засідання Ради ЄС Президентом України та керівництвом Європейського Союзу і главами держав та урядів держав-членів ЄС була підписана економічна частина Угоди – Розділи III «Юстиція, свобода та безпека», IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею», V «Економічне та галузеве співробітництво» та VI «Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством», які разом з рештою тексту Угоди становлять єдиний документ.

16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Українська Сторона передала до депозитарію ратифікаційні грамоти і завершила таким чином всі внутрішньодержавні процедури.

Угода про асоціацію за своїм обсягом і тематичним охопленням є найбільшим міжнародно-правовим документом за всю історію України та найбільшим міжнародним договором з третьою країною, коли-небудь укладеним Європейським Союзом. Вона визначає якісно новий формат відносин між Україною та ЄС на принципах «політичної асоціації та економічної інтеграції» і слугує стратегічним орієнтиром системних політико-правових і соціально-економічних реформ в Україні.

Прийнявши на себе низку політико-правових зобов’язань перед Європейським Союзом, Україна повинна дотримуватися основоположних європейських стандартів у царині прав і свобод людини і громадянина. А ці стандарти є абсолютно протилежними ідеології Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» (реєстраційний № 2558). Всі передові країни Європейського Союзу на сьогодні скасували закони, якими заборонялися комуністична ідеологія та використання символіки радянського періоду.

Для ілюстрації. В 2005 році в Парламенті Європейського Союзу колишні соціалістичні держави, нинішні члени ЄС, запропонували заборонити комуністичну символіку. Європейська комісія відхилила цю ініціативу, вважаючи, що це питання не вписується в рамки порядку денного про протидію расизму.

У грудні 2010 року Європейська комісія встановила відсутність єдиної думки у держав-членів стосовно положень, що передбачають кримінальне покарання за схвалення, заперечення або применшення небезпеки комунізму. Приводом послужило звернення міністрів зовнішніх справ Болгарії, Чеської Республіки, Угорщини, Латвії, Литви та Румунії.

Резолюція № 213 (2009) Європейського парламенту про європейську свідомість та тоталітаризм жорстко засуджує всі тоталітарні і недемократичні режими, однак, вона жодним чином не торкнулася питання про використання комуністичної символіки.

Деякі країни Центральної та Східної Європи, включаючи деякі колишні соціалістичні країни, поділяли думку, що комуністичні режими здійснювали масові порушення прав людини. У цих країнах були прийняті закони, що забороняли використання комуністичної символіки або комуністичну пропаганду, і встановлювали санкції для політичних партій за використання цих символів.

Так, Чехословаччина в 1991 році встановила в Кримінальному кодексі (§ 260) кримінальне покарання для осіб, які «…підтримують і сприяють рухам, демонстративно висловлюються за скасування прав і свобод громадян або розповсюдження національної, расової, класової чи релігійної ворожнечі».

Спочатку, в 1992 році, Конституційний суд Чеської Республіки визнав цю кримінальну норму конституційною. Згодом він визнав її неконституційною, мотивуючи, при цьому, що «…повна заборона підтримки або пропаганди комунізму є несумісним з принципом конкретного регулювання кримінального закону», оскільки «в такому випадку комуністичний рух не було б визначено належним чином».

Конституційний суд Чеської Республіки в підсумку визнав: комуністична ідеологія може поширювати також демократичні ідеї.

Угорщина в 2000 році внесла до Кримінального кодексу кримінальне покарання за використання комуністичної символіки таких як серп, молот, червона зірка.

Згодом, у 2008 році, розглядаючи справу «Важнай проти Угорщини» (№ 33629/06), Європейський Суд з прав людини засудив Угорщину за порушення свободи вираження думки в зв’язку з застосуванням кримінального покарання за прикріплення до одягу комуністичного символу під час публічної демонстрації. На той момент заявник був заступником голови Робочої партії (ліва політична партія), зареєстрованої в 2003 році, і був засуджений за носіння червоної зірки на одязі і пропаганду цього символу.

У листопаді 2011 року Європейський Суд з прав людини встановив порушення ст. 10 Конвенції у справі «Фратаноло проти Угорщини», суть якого полягала в публічному носінні червоної зірки членом однієї з лівих партій Угорщини.

19 лютого 2013 року Конституційний суд Угорщини з огляду на позицію Європейського Суду з прав людини визнав неконституційною заборону використання символів комунізму, встановивши, що були порушені принципи правової визначеності та свобода вираження думки.

На підставі цієї постанови в квітні 2013 угорський Парламент проголосував за нову редакцію закону і вніс зміни до цього закону, щоб привести його у відповідність з принципом конкретного регулювання, на який вказав Європейський Суд з прав людини.

В 2009 році Польща ввела кримінальне покарання за публічну пропаганду комуністичної системи. Ці положення кримінального закону були оскаржені в Конституційному суді Польщі, який у 2011 році визнав їх неконституційними.

Конституційний суд Польщі, при цьому, підкреслив: оспорювана стаття Кримінального кодексу Республіки Польща, не маючи конкретного характеру, порушує свободу вираження поглядів. Суд послався і на рішення в інших країнах, зокрема Угорщини, у зв’язку з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Важнай проти Угорщини».

Використання символів політичного руху в контексті ст. 10 Європейської конвенції було розглянуто Європейським Судом з прав людини у справах: «Важнай проти Угорщини» (справа № 33629/06), рішення від 08.07.2008 р. (див. § 53 цієї постанови); «Фратаноло проти Угорщини» (справа № 29459/10), рішення від 03.11.2011 р., «Фабер проти Угорщини» (справа № 40721/08), рішення від 24.07.2012 р.

В розгляданому аспекті важливим є Висновок Венеціанської комісії та ОБСЄ / ODIHR від 2013 року стосовно законодавчої заборони символів комуністичної епохи, що мало місце в Республіці Молдова.

В даному Висновку Венеціанська комісія жорстко засудила прийнятий парламентом Республіки Молдова закон про заборону комуністичної ідеології та символів комуністичної епохи.

В підсумку розгляданий закон Конституційним Судом Республіки Молдова був скасований.

Слід зазначити, що згідно з Інструкцією щодо регулювання діяльності політичної партії, прийнятої ОБСЄ / ODIHR і Венеціанською комісією «… заборона і розпуск політичної партії не може відбуватися через те, що її ідеї є неприйнятними, непривабливими або ображають. Якщо партія не застосовує насильство і не загрожує громадянському миру або демократичному конституційному ладу країни, не виправдані ні заборона, ні розпуск».

Також в розгляданому сенсі для визначення конституційності / неконституційності Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» (реєстраційний № 2558) важливим є Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Важнай проти Угорщини», де Європейський Суд встановив наступне:

«... Можлива пропаганда комуністичної ідеології, якою б нестерпною вона не була, не може бути єдиною підставою для обмеження використання символу, особливо багатозначного, за допомогою кримінального покарання. Просте виставляння напоказ або використання символу фізичною особою, в тому числі членом зареєстрованої політичної партії, який не виявив себе як людина з тоталітарними амбіціями, не може бути прирівняне до небезпечної пропаганди».

Враховуючи вищевикладене, стає очевидним: Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» (реєстраційний № 2558) явно суперечить Висновкам Венеціанської комісії, а також Рішенням Європейського Суду з прав людини.

Більше того, на зазначений законопроект № 2558 негативний висновок надало Головне науково-експертне управління Верховної Ради України (висновок датований 09.04.2015 р.)

У зв’язку із викладеним, на підставі ст. 106 Конституції України, прошу Вас, шановний Петре Олексійовичу, як гаранта Конституції, –

1. Не підписувати прийнятий 09 квітня 2015 року Верховною Радою України Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» (реєстраційний № 2558) як неконституційний, неєвропейський, недемократичний.

2. Направити Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» (реєстраційний № 2558) до Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) для отримання висновків щодо відповідності цього закону положенням Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 р., Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 р., Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., а також Рішенням Європейського Суду з прав людини.

Сподіваюся на державницький підхід при вирішенні даного звернення й гарантування Українському народу дотримання його прав і свобод.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час