вхід реєстрація

У Ржищеві зустріли визволеного з полону земляка. ФОТО

У Ржищеві зустріли визволеного з полону земляка. ФОТО
У Ржищеві зустріли визволеного з полону земляка, бійця ЗСУ Анатолія Семенюка.

Довгою була ця дорога до дому мобілізованого 50-річного солдата. Він пройшов пекло оточення під Дебальцевим, був поранений, мало не замерз, врешті потрапив у полон, повідомляє прес-служба Волинської єпархії.

Додому Анатолія привіз голова інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук. Ця дорога також була нелегкою, ламалися машини, загалом добиралися чотирма автомобілями!

Коли сталася біда з чоловіком, дружина Анатолія звернулася і до свого батюшки, отця Валентина. Тільки тепер отець Валентин міг розказати про поїздку у Луганськ, ще напередодні Святої Трійці, разом з протоієреєм Георгієм Зарафутдіновим, настоятелем храму УПЦ у селі Борочиче Горохівського райогу.

Отець Георгій вже привозив додому визволеного з полону свого парафіянина, не один раз возив українським військовим, серед яких були і волиняни, пожертви від вірних УПЦ Мар’янівського благочиння. Перемовини про визволення з полону простого волинського чоловіка раба Божого Анатолія священики вели за підтримки багатьох людей: священиків з Луганщини, волонтерів, за посередництва волинської Спілки ветеранів Афганістану.
Проте ця дорога у Луганськ була важкою не тільки морально. Вона була важкою в усіх значеннях. Треба було пройти більше, ніж через двадцять блокпостів, з одного й іншого боку. На деяких у вартових виникало питання, а чому це священики зібралися визволяти когось з полону… “Тоді я відповідав: а якби ти туди потрапив, і визволити тебе, спробувати це зробити міг би тільки священик?.. Такий аргумент доходив, як кажуть, зразу, і нас пропускали далі”, – розказує отець Валентин.

Він та отець Георгій Зарафутдінов дякують за розуміння і підтримку керуючому Луганською єпархією УПЦ митрополиту Митрофану, архімандриту Тихону, протоієрею Руслану Простопчуку, вихованцю Волинської духовної семінарії і волинянину за походженням, якому Господь призначив місце служіння у Луганську, де він перебуває і нині. У Троїцьку батьківську суботу волинські священики помолилися у храмі в Луганську. Перемовини з різними, як кажуть, людьми посприяли тому, що згодом Анатолія Семенюка першим призначили для обміну…

Проте ще були тижні його реабілітації у Харкові, де у військовій частині він зміг зібрати чимало документів для оформлення статусу учасника бойових дій. Тим часом родина у Ржищеві збирала кошти, аби привезти його на Волинь, і в цьому допомагало все село, все благочиння. Дружина ж чекала свого чоловіка біля ліжка хворого сина… 22-річний Андрій потрапив в аварію, і перебуває у комі. Лежить він вже удома.

Спочатку був Луганськ, тепер ось – Харків. Привезти звідти чоловіка Руслана також попросила священика. Отець Валентин вирушив серед ночі власною машиною, яка по дорозі зламалася… Виручив керуючий Житомирською єпархією УПЦ Архієпископ Никодим (який служив колись і на Волині). Завдяки секретарю Волинської єпархії УПЦ протоієреєю Миколаю Бондаруку знайшли транспорт і в Києві, і так Господь вів від одних добрих людей до інших.

Звістки, що чоловіка вже везуть додому, Руслана Семенюк дочекалася на 115 день перебування у комі сина Андрія. Каже, що дуже вдячна Богу за це чудо повернення, і вірить у силу материнської молитви, що Господь подарує зцілення і її дитині. Була вже темна ніч, коли Анатолія привезли у Ржищів. Та Аннозачатівський храм був переповнений.

Анатолій зайшов у храм з великим для себе подарунком: іконою Києво-Печерських святих, яку у Лаврі йому подарував керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Антоній. Він прийняв отця Валентина Марчука і його підопічного, благословив і відзначив велику роботу Волинської єпархії УПЦ по визволенню полонених бійців української армії. Привіз додому Анатолій і гостинець родині від владики Антонія: цукерки.

У храмі в Ржищеві протоієрей Валентин Марчук з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта відслужив подячний молебень. Плакали всі присутні, розуміючи, що пережив їхній земляк і яку милість явив Господь через своїх духовних пастирів, через інших по-християнськи милосердних людей, аби зранений, пройшовши пекло оточення і полону раб Божий Анатолій зміг повернутися у рідний дім… Не зважаючи на пізню пору, в Ржищів з’їхалися і священики (було 10 батюшок) з Мар’янівського та Горохівського благочинь. Не зміг через хворобу прибути отець Георгій Зарафутдінов. Під час молебню співали і хор священиків, і хор місцевого храму.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час