Фотопогляд: Луцьк вздовж колії

ВолиньPost продовжує рубрику «Фотопогляд».

Цю подорож навіяла книга Владислава Кропивина «Голубник на жовтій галявині», яку автор «Фотопогляду» читав ще в дитинстві. Пам'ять – доволі вибіркова річ, і хоч сюжет книги вже стерся з голови, деякі моменти з неї закарбувались, мабуть, назавжди.

Один з них – про подорож і музику. Персонажі книги йдуть вздовж нічної колії, тоді один з них дістає смичок з-під скрипки і, піддавшись натхненню, починає грати музику на рейці. Зараз, цей образ виглядає трохи дивно, але для дитячої свідомості, в якій можуть вміститись усі протиріччя, це був сильний момент.

Мабуть, залізниця – це таки один з найгарніших символів дороги, на цей час. Звичайно, окрім самої дороги: всі бачили фотографії залитих бетоном трас чи ледь помітних стежок, які зникають за поворотом чи на горизонті. Проте, залізнична дорога все ж відчувається інакше: ми тут більше пасажири, ми спимо, їмо, ходимо по вагонах потягу, виходимо до тамбуру курити, нас заколисує невтомна пульсація металевих ударів. І всі чекають, коли ж потяг зупиниться і можна буде вийти з вагону на перон.

І от ми прибуваємо на таку довгоочікувану станцію, виходимо з потягу і вдихаємо повітря за межами вагону, розминаємо плечі і йдемо. А потяг ще трохи залишається на станції і їде своєю дорогою, з такими ж людьми всередині, зі своїми мріями, сподіваннями, відчаями чи очікуванням.

Cергій ОЛЕШКЕВИЧ
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!