Дуель під Луцьком

Дуель під Луцьком
Існує історичний факт про те, що в 1824 році під Луцьком відбулась дуель між двома поміщиками.

Вінцентій Оміцинський, син колишнього Новоград-Волинського повітового маршала, поїхав до сестри Елізабети, щоб дізнатися, чому ж вона не хоче виходити заміж за молодого багатого пана Тележинського. Сестра пояснила, що буде нещасною, якщо піде за того, і сказала рішуче «ні». Тоді Оміцинський поїхав до жениха.

Хотів поговорити і все роз’яснити. Тележинський тим часом і сам виїхав до дому Оміцинського, але щоб помститись, а не балакати. Зустрілися вони на півдорозі. Жених-невдаха закричав: «Добре, що тут вас спіткав, бо мав намір їхати до вас додому для помсти за мою честь. Твій батько й усі ви зробили мені безчестя, не віддавши за мене даму Елізабет, яка мене любить. Така ганьба тільки кров’ю загладиться. Виходь, пане Оміцинський, зараз на цьому місці на дуель!»

Брат Елізабети почав заспокоювати його, але це ще більше розлютило Тележинського. І той крикнув своєму фурману: «Пане Завадський, прийди до нас і дай нам пістолі. А ти, пане Оміцинський, стріляйся зараз зі мною, а якщо не хочеш, то в цю ж хвилину прямо в лоба тобі стрелю».

Оміцинський ще раз спробував переконати Тележинського, що немає причини для дуелі, та й, мовляв, бракує секундантів, які би контролювали смертельний герць. Проте Завадський тримав у руках шаблю і з гнівом закричав: «Маєм два пістолі, ми люди з честю, а тому не треба багато секундантів».

Обоє поміщиків відійшли на відстань один від одного, за секундантів були фурмани та повари. Першим мав вистрілити Оміцинський, проте чомусь його випередив Тележинський. Постріл виявився невдалим. А от куля, випущена Оміцинським, влучила у ціль, і його опонент одразу впав замертво. Фурман і повар повезли Оміцинського в Луцьк, а він усе ще перепитував їх, чи живий Тележинський. Та почувши, що мертвий, почав плакати і не міг заспокоїтися цілу ніч. Зранку він відіслав кухаря та візника додому, а сам зупинився у Луцьку на квартирі невідомого єврея.

Тим часом поліція розпочала активні пошуки Оміцинського. Свідками цієї дуелі було багато поміщиків та євреїв, які проїжджали тією дорогою того самого дня. Намагаючись сховатись, Оміцинський перебрався у Дубно. Однак поліція таки розшукала його і доставила у суд.

Справа була засекречена, ймовірно, через батька поміщика Оміцинського, який обіймав колись державну посаду. Та врешті суд визнав молодого пана винним у вбивстві Тележинського та засудив на багаторічне ув’язнення.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 2
  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Яка гарна традиція,шкода що до наших днів не дійшла..Скільки б покидьків один одного перестріляли б...
Відповісти
це легенда чи історичний факт? де посилання на джерело? хто дослідив?хто автор? усе голослівно....
Відповісти