Як руйнується навколишня краса Волині. ФОТО. ВІДЕО

Почуття любові до рідної землі, до того місця, де ти народився, закладається навіть не в дитинстві - воно дане нам від народження, ввібране з молоком матері. Якщо ми щиро любимо свою малу батьківщину, то вона відповідає нам тим же : рідні місця вселяють радість і заспокоєння в наші душі, надають упевненість, надихають на творчість.

У рідному краю завжди дихається легше, на все життя вбираються в підсвідомість аромати дорогих з дитинства садів, полів і лісів. Все здається красивішим, чистішим: річки, які ніде більше не можуть бути прозоріші, глибші, ширші; небо неповторної синяви з іскристою чистотою сліпучо-білих хмар; безмежні простори обробленої землі, що йдуть за далекий горизонт. І чим сильніше любиш свій рідний край, тим болючіше дивитися на те, з яким варварством руйнується навколишня краса.

У житті кожної людини відбуваються події, які впливають на його долю і визначають його суть на усі роки, що залишилися.

Часто виходячи в ліс просто прогулятися, бачимо невихованість, легковажність і неохайність деяких людей. Лають "когось там", а самі поводяться немов варвари. У чому ж причина такої поведінки? У вихованні? Чи, можливо, в тому, що наші душі зачерствіли настільки, що перестали помічати крихку красу цього світу.

Нам стало все одно, що наші діти замість чистого лісу граються на звалищах, дихають не свіжим повітрям, а продуктами гниття побутового сміття, купаються у водоймах, де замість прозорої води - якась незрозумілого виду рідина, переповнена вірусами і бактеріями.
Ліси біля міст і селищ ми перетворюємо на звалища. А потім, серед куп сміття, шукаємо гриби, збираємо ягоди, влаштовуємо пікніки.

Говоримо про екологію і відразу ж "переводимо стрілки" на сусідів. Кидаємо сміття на землю і тут же виправдовуємо себе: "Ну не я ж тут смітник влаштував! Одним папірцем більше, однієї менше! Ой, гаразд тобі! Це ж дрібниці! Все перегниє". Ось з такою логікою ми й живемо, головне, що "моя хата з краю". Природою своєю пишаємося, але не бережемо!

Звалище, яке буде з нами завжди... І з нашими дітьми і онуками теж буде. Тому що для повного розкладання сучасних відходів природі знадобляться століття. Деякі компоненти побутового сміття, наприклад скло, розкладаються довше тисячі років. Відходи з деревини погниють швидше, всього за 20-30 років. Правда, кріпильні скоби і великі цвяхи стирчатимуть із землі довше - років двісті.

Якась частина сміття не розкладеться ніколи. І, якщо людство не зникне з лиця землі, то через декілька тисяч років таку пам'ятку про наше покоління знайдуть археологи...

Бере жах від побаченого, і від розуміння того, що це роблять люди: зливають каналізаційні відходи в річки, мішками вивозять побутове і будівельне сміття в лісосмугу... Дивлячись на усе це, розуміємо, чому ми живемо в такий жахливий час і чому у нас все так погано!

"Якщо хочеш змінити світ, розпочни з себе", - це філософське положення зрозуміле кожному, але, на жаль, для багатьох ця фраза всього лиш гарне вираження. Але якщо все-таки замислитися над цим древнім висловом, то відразу все стає на свої місця. Ні про яке краще життя і майбутнє говорити взагалі не можна, поки ми не почнемо виховувати самих себе.

Найпростіше звалити провину за навколишній безлад на когось, хто поруч - сусіда, адміністрацію міста, уряд. А ви спробуйте вдуматися в слова Льва Толстого : "Всякий нехай мете перед своїми дверима. Якщо кожен робитиме так - уся вулиця буде чиста". Вдумалися? Так може тепер настав час змінити наше життя на краще?

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!