вхід реєстрація

Українські Мальдіви: таємниця острова. ФОТО. ВІДЕО

Українські Мальдіви: таємниця острова. ФОТО. ВІДЕО
У той час, коли вже прохолодні ночі, на деревах жовтіє листя, а школярі та студенти поспішають на навчання, в найпівденнішому та найвідлюднішому куточку Херсонщини - острові Джарилгач - ще спекотно.

Найбільший незаселений острів Європи, з давніх-давен він привертав увагу дослідників і мандрівників, - інформує INSIDER.

Те, що ми побачимо, - не в Хорватії, Норвегії, Греції чи Туреччині, які в багатьох асоціюються з островами. Це - Україна.

І досі статус terra incognita не покидає його: відірваний від материкової України, острів живе своїм життям. Яким саме - дізнаємося разом із дослідниками, які дістались цієї території, щоб розпочати зйомку документального фільму про національний парк і природні скарби острова.

Переправа

Острів відділений від решти Херсонської області Джарилгацькою протокою, проте на заході переходить у довгу переривчасту косу, яка в особливо посушливі сезони перетворює острів на півострів.

Екстремали тут мають можливість протягом 20 км іти вузькою смужкою піску між хвилястим морем, періодично занурюючись у нього та
ризикуючи втратити у воді сухі речі. Надійніший і комфортніший варіант переправи - катер із материкового причалу на острівний. 15-20 хвилин гойдання на хвилях - і ми потрапляємо прямо на білосніжний пляж, за яким починаються дикі степи.

Унікальні ландшафти

- Якщо звичайні відпочивальники полюбляють Джарилгач за дикі пляжі, чисту та теплу воду та віддаленість, то знавців української природи вражає інше: весь острів, окрім піщаного узбережжя, є величезною степовою ділянкою, - розповідає природоохоронниця Дарія Ширяєва. - Це одне з небагатьох місць в Україні, де можна у всі боки навколо себе побачити нерозораний степ, сповнений природною рослинністю та дикими тваринами.

Українські степи нині розкидані невеликими клаптиками серед полів і забудови. Розвиток людства знищив їх усюди, де це було можливо. Лише такі неприступні місцини, як Джарилгач, суворі та своєрідні, залишилися недоторканими.

Окрім степових ділянок, Джарилгач вражає ще двома дивовижними ландшафтами - полями солеросів та озерами північної частини острова. Перший утворюють дивовижні рослини, здатні накопичувати та зберігати вологу серед посушливих вітрів і солоних ґрунтів. Вкрита ними земля більше походить на поверхню іншої планети, ніж на український пейзаж.

Інша особливість острова - ділянка з численними озерами на північному заході. Якщо подивитися на цю місцевість згори, складається враження, що перед нами не пейзаж, а коштовна прикраса, виготовлена з вишуканого малахіту. Декілька тисяч озер різного розміру розмежовані лише вузькими смужками рослинності. Більшість озер дуже мілкі, хоча ходити по них однаково не вийде, адже можна добряче загрузнути в топкій багнюці, що покриває дно озер.

Подібний ландшафт не зустріти ніде у світі. Проте побачити його в усій красі можна лише з великої висоти.

Заповідний статус

Національним природним парком Джарилгач став лише у 2010 році. Проте ще століття тому тут точилася боротьба за створення одного з перших українських заповідників. У 1919 році природоохоронці заявили, що Джарилгач має стати "пташиним заповідником". Адже на незліченних озерах острова під час сезонних міграцій збираються зграї перелітних птахів, аби відпочити перед небезпечним перельотом через море.

У 1927 році було створено відразу декілька заповідників для охорони мігруючих птахів, які проіснували 10 років. З 1937 року острів став колгоспом, згодом - мисливським господарством. Зараз увесь острів, а також частина акваторії вздовж його берегів, входять у Національний природний парк “Джарилгацький”. Тут є багато рідкісних видів рослин і тварин.


Мисливська спадщина

З часів мисливського господарства на острові залишилося багато копитних - благородні олені, лані, муфлони і дикі свині. Про те, що раніше островом правили мисливці, тепер нагадують лише дві старі дерев’яні вежі, з яких колись відстрілювали тварин.

Тепер кремезні вежі слугують хіба присадами для хижих птахів - соколів, лунів та орлів. Із них можна спостерігати і за прольотом птахів. Якщо приїхати у вдалий час, можна побачити багато пташиних зграй одночасно. Натомість застати зненацька копитних не так просто. Підійти до них можна лише, коли вітер не буде дути з вашого боку. А якщо хочете побачити їх на водопої з високого спостережного пункту, залазити на вежу доведеться ще до сходу сонця і вже там нишком вичікувати, коли стадо підійде до вас.


Інша річ - дикі свині, які зовсім не бояться людей. Чимало необачних відпочивальників скаржаться, що кабани грубо відганяють їх і нахабно поїдають їхні харчі. Насправді все не так страшно, відігнати кабанів нескладно, але більшість пляжників не готові до зустрічі з дикими тваринами.


Вартий збереження

Лише тому, що рослинність на Джарилгачі зростає або з солоного піску, або й просто на солоному мілководді, радянська система так і не змогла перетворити його на рілля або штучний ліс. Тепер природа поступово загоює невдалі спроби радянської раціоналізації використати кожен метр землі, хоча б для мисливства, та відновлює колишню неповторність острова.

- Джарилгач - це чарівне місце. І мені хочеться показувати людям красу таких місць. Хочеться в майбутньому привозити сюди дітей і онуків, щоб вони бачили цю природу такою, якою її бачимо ми тут і зараз, - розповідає оператор дикої природи Сергій Розов.

Сергій приїхав на острів знімати диких тварин. Завдяки важкодоступності острова та охоронному режиму їх тут можна побачити чимало. Деяких треба пошукати, інші - самі знаходять людей!


Але не всі розуміють цінність острова. У національного парку є власні вороги - чимала армія браконьєрів, як суходільних, так і морських. По старій пам’яті мисливці пригадують полювання на острові й не можуть змиритися з тим, що тепер йому настав кінець.

Та й незаконний промисел креветок на мілководдях довкола острова суттєво похитнувся зі створенням національного парку. Недоброзичливці намагалися навіть влаштувати місцевий референдум за ліквідацію природоохоронної території і спалили два катери адміністрації національного парку.

Край землі

Протилежний від озерної частини куточок острова має особливе значення для любителів історичних пам’яток. Тут пліч-о-пліч розміщені два маяки - старий, спроектований самим Ейфелем і встановлений у 1902 році, та новий, діючий.

Поряд з маяками стоїть не менш цікавий будиночок прикордонників, збудований одночасно з “ейфелевим” маяком. Він неодноразово переживав суворі шторми, які практично повністю ховали під хвилями споруду. Від прикордонників можна дізнатися, що останній із таких штормів був усього кілька років тому.

Прикордонники тут теж невипадково. Острів тимчасово став прикордонною зоною, адже зовсім недалечко, за 35 кілометрів від маяка, вже розпочинається територія анексованого Криму.

Принади

Сьогодні острів – це суворий і дикий край, гостинний лише для відвідувачів, готових перебувати в непростих польових умовах: потужний східний вітер, напівпустельний ландшафт, спека, лише декілька джерел питної води на 5600 га площі та відсутність будь-якої інфраструктури на більшій частині острова. Такий стан справ сподобається переважно палким прихильникам дикої природи.

- Безлюдність Джарилгача - неабияка принада для водних туристів. З боку Джарилгацької затоки вода значно спокійніша, ніж у відкритому морі. Та й за глибину можна не переживати. Тож де, як не тут, влаштовувати запливи на байдарках під вітрилами! - розповідає досвідчений турист Петро Тєстов. - Не менш цікаво буде проїхатися 20 км велосипедами до коси, що веде на острів від Лазурного.

Для тих, хто не готовий виживати в напівпустелі, Джарилгач може запропонувати "лайт-варіант". Приїхавши до міста Скадовська, охочим потрапити на острів слід просто прийти на міський пляж, купити квиток на катер і вирушити до Джарилгача.

Бірюзова вода, дельфіни та химерні хмари понад морським заходом сонця - все це робить Джарилгач гідною альтернативою поїздці на екзотичні острови. Натомість жодної інфраструктури, крім маяка, кількох джерел і шезлонгів, тут немає. Отже, переправившись сюди, ввечері необхідно встигнути на катер до континенту.

За вікном - тепла осінь, а метеорологи прогнозують іще кілька теплих тижнів. Отже, ще можна встигнути відвідати українські Мальдіви!

Фото: Дарія Ширяєва
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні новини
Українські Мальдіви: таємниця острова. ФОТО. ВІДЕО
19 жовтня, 2015, 23:11