Волинський священик у свою 17 поїздку на схід України завіз 2 тонни продуктів та різдвяні ялинки

Отець Олександр служить настоятелем храму у селі Оконськ Маневицького благочиння.

На схід до українських військових як духовний пастир та волонтер їздить вже більше року. Починав з полігону у Дачному, куди возив запчастини, бронежилети, продукти, зібрані і пожертвувані парафіянами благочиння, а згодом побував у багатьох так званих гарячих точках, інформує прес-служба Волинської єпархії Української православної церкви.

До нього за допомогою – і духовною, і матеріальною – звертаються не тільки земляки-волиняни, а й військові з різних підрозділів. Часто у свої поїздки отець Олександр бере ікону з оконського храму.

Це Володимирська ікона Божої Матері, яку понад сто років тому подарували церквиці православні солдати, які брали участь у так званому брусиловському прориві. Ікона, звісно, не має мистецької цінності, але має цінність історичну, вона є свідком історії Волині та самого Оконська і його храму. Зазвичай образ тримали у вівтарі, а коли почалися військові дії на сході, і в них брали участь мобілізовані з Оконська, парафіяни зі священиком вирішили винести ікону для загального доступу. І буде вона стояти тут у храмі доти, доки не закінчиться ця смута у державі і у нашій земній батьківщині настане мир та спокій. Солдати, котрі служать на сході, просять отця Олександра привезти цю ікону, вірять у пдітримку Божої Матері.

У свою 17 поїздку оконський священик брав не тільки продукти, теплий одяг, пожертвувані парафінами Маневицького благочиння, а й волинські лісові ялинки. Торік він в українських військових бував і на Новий рік, і на Різдво, і на Водохреща, і бачив, як же хочеться людям свята навіть у таких фронтових умовах. Побували цього разу у Красногорівці, Мар'їнці, Первомайську, Славному та інших місцях, де стоять наші солдати.

Ялинки, звісно, стали справжнім святом і гостинцем з рідного дому. Загалом же священики благочиння зібрали 4 тонни продуктів, але наразі завіз отець Олександд половину, а з іншою партією допомоги вирушить на схід трохи пізніше. Поїде з ним і священик із села Галузія. Найперше солдати просять домашніх продуктів. Тому возили м'ясні закрутки, сало, перемелені горіхи з медом, волинську журавлину з медом, квашену капусту і т.д. А також і медикаменти. Отець Олександр каже, що парафіяни відгукуються на потреби українських військових, діляться тим, чим мають, вірять у ласку Божу і те, що випробування, врешті, закінчаться, настане мир в Україні. Але ддя цього, розуміють, треба підтримувати воїнів, які стоять там, аби не допустити тієї біди у свої рідні домівки.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!