вхід реєстрація

Волиняни вже 35 років чекають сина з війни. ФОТО

Волиняни вже 35 років чекають сина з війни. ФОТО
Свого сина Володимира Хомича із села Підманове Волині, якого відправили на війну в Афганістані, батьки чекають 35 років.

Про це інформує Кордон.

Володимира забрали в Афганістан у березні 1980-го. Згодом надійшла звістка про його смерть.

Голосіння бідолашної матері чуло все село. Але військові не дозволили відкрити кришку домовини. Мовляв, привезли тіло на 11-й день, як відкриють, в хаті такий сморід стоятиме, що ніхто не всидить.

"Але я відкривав! Підпоїв хлопців, вони поснули. Я за сокирку – й підважив. Дивлюсь – порожньо. Одна форма лежить", – зі сльозами на очах зізнався батько хлопця Дмитро Хомич.

Поховали Володимира з почестями, а в Хомичів закралася думка, що, може, син живий. Якось на залізничному вокзалі вчепилася до них циганка: "Чужу труну вам у дім привезли. Ваша душа жива".

Батьки почали пошуки сина. Вони оббивали владні пороги, та всюди їх переконували у смерті сина. Бойові побратими писали, що, коли прилетіли гелікоптером забирати поранених та убитих, на обвугленому тілі справді була бірка "Хомич Володимир Дмитрович". Чи справді то лежав він – не відомо, адже обличчя було обгоріле, навіть товариш, який з ним пліч-о-пліч служив, його не впізнав.

"Якщо там труп Володі був, то чого ж його в труну не вклали?" – батько ще і ще шукає зачіпки.

Батьки звернулися до ворожок. Ті переконували, що син живий.

Мама Ганна Хомич продовжує пошуки сина. "Кажуть (екстрасенси, - ред.), що він пам’ять втратив. Але обов’язково додому вернеться. Я вірю. Хоч би дочекатися, не вмерти", – плаче.

Вони рідко відвідують цвинтар, на якому лише кілька років тому поставили пам’ятник Володимиру Хомичу.


Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 3
  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Шкода Батьків.... А раптом, і чудеса бувають? Дай Боже, щоб був живий...
Відповісти
БОЖЕ МІЙ, ДАЙ ЗДОРОВЯ ТИМ ЛЮДЯМ, І ДОЧЕКАТИЬ СВОГО СИНА.ЯК БОЛЯЧЕ ХОРОНИТИ БЛИЗЬКИХ ЛЮДЕЙ. СЛАВА БОГУ. НАВІКИ СЛАВА.
Відповісти
Може де в Афганістані в полон попав, так і залишився там.
Багато таких випадків.
В селі був також випадок, колись привезли солдата з Афганістану, поховали зразу, бо не дали відкрити труну. Батькові солдата не вірилось, і через тиждень відкопали, і це був їхній син.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час