вхід реєстрація

«Його із серця не викинеш», - батьки Кузьми. ФОТО

«Його із серця не викинеш», - батьки Кузьми. ФОТО
Луцьк – поки що єдине місто України, де після трагічної загибелі відомого українського співака Андрія Кузьменка його постать відтворили у скульптурі.

Незважаючи на недовгу історію, про пам'ятник "сонячного" Кузьми, улюбленця всіх українців, чув чи не кожен, - написав Василь Бідун для видання Конкурент.

Ще у жовтні минулого року на території рекреаційної зони City Park постав бронзовий образ музиканта. Ініціював зведення скульптури за власний кошт меценат та депутат міської ради Андрій Покровський, який був знайомий з Кузьмою особисто.

Батьки – Ольга та Віктор Кузьменки – не оминули увагою відкриття. Це була справді радісна мить для усіх. Однак невдовзі присмаку гіркоти додала критика скульптури Кузьми у медіа та соціальних мережах. Думка громади – фігура абсолютно не схожа на музиканта.

Така реакція не могла не зачепити почуття рідних Кузьми, як і Андрія Покровського. Тож вони спільно вирішили демонтувати скульптуру, а на її місці створити нову. Витрати на це знову ж таки повністю взяв на себе луцький бізнесмен.

Цього разу процес створення фігури відбувався під пильним наглядом матері Андрія Кузьменка, і вже 23 серпня 2016 року, у переддень Дня Незалежності, зовсім інший Кузьма постав перед лучанами.

І тепер реакція жителів Луцька та й усієї України була практично одностайною: цей Кузьма – таки справжній Кузьма.

Як розповів меценат Андрій Покровський, рішення демонтувати пам'ятник і зробити повністю новий він прийняв не вагаючись. Адже цей монумент для нього, як пам'ять про Андрія в Луцьку, мав принципове значення.

"Я почав цю справу і я її завершив, Кузьма Срябін знову з нами! Приємно бачити нову скульптуру в оточенні шанувальників", – заявив він.

Минув рівно рік після невдалої презентації, як тато й мама Андрія знову навідалися до обласного центру Волині. Цього разу без зайвого пафосу і метушні, аби просто побути із сином.

Тепла жовтнева погода сприяла візиту, а щирі почуття й емоції батьків зробили цей день по-справжньому особливим.

"Конкурент" отримав нагоду розділити радісний момент з родиною Кузьми Скрябіна.

Про враження від скульптури, нагороду від Порошенка, а також пісню, за яку Андрія Кузьменка повинен шанувати кожен українець устами його батьків.

"ДРУГИЙ РАЗ ВІН НЕ МАВ ПРАВА БУТИ НЕВДАЛИМ"

– Розкажіть, будь ласка, як створювали новий пам'ятник Андрієві?

- Мама. Я висиділа, як квочка, цей пам'ятник. Тим більше, він вже раз був невдалим. Другий раз він не мав права бути таким. Наживо бачу його вперше. Раніше бачила в гіпсовому виконанні у Києві.

Фактично, я сама знайшла того скульптора (Богдана Цюпу, – К.) і несла відповідальність за виконану роботу. На перший варіант я не мала впливу: не знала тої скульпторки (Ірини Дацюк, – К.), не знала взагалі, що ця робота робиться.

Робота йшла трудно. У студії я сиділа 3 години одного разу, потім ще 2 години, потім невістка сиділа (дружина Андрія – Світлана, – К.), там треба було над очима працювати. Важко давався портрет. Але врешті зробили.

Сама композиція – це, фактично, було моє бажання. Посадити його на лавку, щоб завжди він не був сам. Щоб біля нього хтось посидів. І так, як на лавці дряпають, то так ножичком ми видряпали: "Змінюйте світ на краще…, тому що ви в ньому живете".

Мені подобається, що на перших фотографіях, які з'явилися в інтернеті, біля Андрія сиділи діти.

Спеціально приїхали подивитися, бо рік тому ми відкривали той перший пам'ятник. Сьогодні ми задоволені результатом.

- Батько. Робота у новому виконанні нам дуже сподобалася. Є схожість. Ця поза – така розслаблена, "вальяжна" і лавочка для того, щоб дітвора могла з ним посидіти. Мама казала: "Тепер наш Андрійко одиноким не буде, завжди хтось зможе біля нього присісти".

Ми дуже вдячні колективу на чолі з Андрієм Покровським, його помічникам. Вони приклали дуже багато сил, щоб зробити гідний пам'ятник. Також вдячні Луцьку.

Ще нас тішить, що пам'ятник стоїть в такому місці, де буде багато молоді, дітвори, де його будуть відвідувати. Ми вдячні усім лучанам, які приходять у City Park, щоб поспілкуватися з нашим сином.

– Цікаво, чому пам'ятник з'явився у Луцьку, адже Андрій з цим містом й областю не надто тісно пов'язаний. Чи я помиляюся?

Батько. Дуже пов'язаний. І з Луцьком, і з прикордонниками, і з районними центрами. Через що Андрій Покровський вважав ділом честі, щоб зробити пам'ятник саме в Луцьку.

– Чи є ще десь в Україні схожі проекти, присвячені Кузьмі?

Мама. Пам'ятників більше ніде немає. Є мурал у Тернополі, стіна пам'яті в Одесі. Навіть чула, що в Сімферополі піднімають тему про мурал і зазначають: "Незважаючи на різку критику РФ Скрябіним".

В Одесі є сквер і стіна пам'яті. У Волновасі і в Люботині є вулиця імені Андрія.

– На скільки я знаю, влада Львова хотіла назвати сквер у місті на честь Андрія. Ви відмовилися, навіть писали відповідні заяви. Розкажіть про цей конфлікт.

Мама. У Львові нічого немає. І я заборонила. Скандально і не красиво. Я перестала поважати людей, які за те взялися.

Це мав бути не зовсім подарунок міста. Частину мали оплачувати з фонду Андрія. У Львові виділили якусь суму, а потім сказали, що їм не вистачає. Ми сказали: "Якщо не вистачає, значить не робите". І не роблять вже нічого. І ми категорично не хочемо. Рік тому написали заяву в міську раду, що відмовляємося. А цього року ми це підтвердили і востаннє вирішили, що ніяких скверів у Львові робити не будемо.

Хоча вони заявляють, що все одно будуть робити той сквер, тому що це не батьків була ідея, а громадськості.

Батько. У Львові ми зіткнулися з цинічним небажанням львівських чиновників втілити у життя цей проект. Нас крутили, обертали різними причинами. В 2015 році нічого не вийшло, перенесли на 2016. Цей рік закінчується, уже головний архітектор сказав, що ми в 2017 році обов'язково зробимо. Така "мишача возня" навколо нас уже дістала і ми категорично відмовилися.

Можуть вони собі громадські місця відпочинку робити, це їхнє право. А те, що стосується імені нашого сина, без нашої згоди вони не мають права. По Україні стільки всього зроблено… ті, хто хоче – щось робить, а хто не хоче – вишукує різні причини.

"ЛЮДИ ПРИСВОЇЛИ АНДРІЄВІ ВСЕНАРОДНОГО АРТИСТА…СВОЄЮ ЛЮБОВ'Ю, СВОЄЮ УВАГОЮ"

– Президент Петро Порошенко вручив Кузьмі посмертно орден "За заслуги" 1 ступеня. Хоча українці підготували безліч петицій, де просили нагородити Андрія званням народного артиста України.

Батько. Була одна петиція на президентському сайті, а по Україні громадські організації створили ще 51 петицію.

Мама. Одну петицію ми взяли під свій контроль і поставили на офіційну сторінку Андрія у Фейсбуку. Голосування мало бути до 3-х місяців. А у нас вийшло, що не було ще 3-х тижнів, коли вже було 28 тисяч голосів на одній петиції.

Тоді упродовж місяця з Адміністрації Президента подзвонили і сказали, що комісія з нагород уже вирішила відзначити. Не так, як Львів 3 роки будує сквер (жартує).

– Але люди голосували за надання звання народного артиста…

Батько. Це звання посмертно не присвоюється. І комісія з нагород проголосувала одноголосно за орден "За заслуги" 1 ступеня. А це, по суті, після Героя України друга нагорода. Це дуже висока нагорода і ми її поважаємо.

Мама. Ми прийняли її, тому що фактично цю нагороду дав народ. Це вони зробили своїми петиціями і голосами.

Батько. Вже півтора року в наші Брюховичі, де Андрійко похований, тече ріка людей з усієї України, із-за кордону. І ми з мамою переконалися в тому, що люди присвоїли йому всенародного артиста…своєю любов'ю, своєю увагою.

"ЙОГО ІЗ СЕРЦЯ НЕ ВИКИНЕШ"

– Ольго Михайлівно, через рік після смерті Андрія в одному з інтерв'ю ви розповідали, що досі приймаєте пігулки, щоб заспокоїтися. Вже минуло більше 1,5 року. Чи стало легше?

Мама. Біль просто прийняв іншу форму. Від такої безвиході ти просто не маєш куди діватися: пишеш всякі книжки, займаєшся тими скверами, пам'ятниками. Тільки, щоб не було вільного часу.

Батько. Ми не уявляли, що будемо доживати свою старість без Андрія, який нас любив, піклувався про нас. Він був нашою гордістю, нашою опорою. Той біль… зараз ми з ним не те, що звикаємося, ми з ним доживаємо свій вік. Він настільки був хорошою людиною, хорошим сином, що його із серця не викинеш. Біль тієї втрати не заміниш.

– Але все-таки людська любов допомагає?

Батько. То немає мови. Скільки до нас дотепер приїжджають додому! І в інтернеті, і при зустрічах. Де ми не з'являємося, всюди люди підходять, підтримують нас, співчувають.

Мама. Допомагає. Скільки люди біля нас були…кожен день. І з Харкова, і з Києва. І дзвонять по кілька разів на день.

"ТАКІ ПІСНІ, ЯК "ЛЮДИ, ЯК КОРАБЛІ" І "СТАРІ ФОТОГРАФІЇ", І "ОЛІГАРХИ", І "МАРШРУТКА" БУДУТЬ ЖИТИ ДОВГО"

– Чи бачите ви майбутнє в гурту "Скрябін" без Андрія?

Мама. Ви розумієте, справа в тому, що будь-який музикант, який залишає після себе твори, пісні, обов'язково розраховує на те, що вони будуть жити. Бо, якби не жили твори композиторів, ми б досі мешкали в печері.

Так чи інакше, то велика честь, що вже більше двох десятків років переспівують його твори. З великою зацікавленістю навіть малі діти переспівують його. Це значить: ще є запас, його пісні будуть жити.

В чому особливість Андрія. В тому, що його розібрали на фрази. Я думаю, що такі пісні, як "Люди, як кораблі" і "Старі фотографії", і "Олігархи", і "Маршрутка" – всі вони будуть жити довго, тому що вони актуальні і написані з любов'ю до людей.

– Ці пісні, мені здається, вже стали народною творчістю.

Мама. Замість того, щоб співати на весіллі Вєрку Сердючку "Харашо", краще хай співають Андрія. Хай співають усі. Я тільки за. Щоб з кожного вікна було чути і з кожної машини. Я вважаю, що це дуже добре. І гурт повинен ще ту роботу робити, нести в маси. Вони повинні працювати над збільшенням репертуару. Наразі концертують.

Батько. Ми багато спілкувалися на вечорах пам'яті у школах. Педагоги із серйозністю говорили, що творчість Андрія, глибокий філософський зміст його творів має високий виховний момент для школярів і для молоді. Це нас дуже тішить. Той великий доробок, який він залишив після себе, якщо буде жити в людських серцях, піснях, концертах, значить і Андрійко до тих пір буде жити.

Мама. Я завжди кажу: якби він написав тільки одну пісню "Не стидайся, то твоя земля", це вже був би внесок у культуру України і патріотичне виховання.


Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
  • Статус коментування: постмодерація для зареєстрованих користувачів, премодерація для незареєстрованих
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час