На Волині витратили майже 16 мільйонів на порожні хати

На забезпечення сиріт житлом на Волині із бюджету використали майже 16 мільйонів гривень. Щоправда, ефективність використання цих коштів – під питанням.

Про це повідомляє Громадське. Волинь.

Будинок №28 на вулиці Тихій у селі Любче Рожищенського району перебуває на балансі сільської ради. Його, як і десятки інших будинків у всій області, придбали для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа за державною соціальною програмою.

Місцеві кажуть, що у хаті ніхто не живе, а діти, для яких придбали житло, не надто його потребують. Сільський голова Марія Поручнік підтверджує слова місцевих, що діти у хату не заселилися. Каже, що тут повинні були жити брат і сестра, батьки яких позбавлені батьківських прав. Однак минув рік, відколи будинок купили, а сюди так ніхто і не заселився. Дівчина живе у своєї подруги, а хлопець ще навчається.

Інша хата у цьому районі – а ситуація подібна. Діти не живуть у будинку, який їм придбали за державний кошт у селі Михайлин. 208 тисяч гривень витратили на хату для дітей, які осиротіли, та не мають власного житла. Проте зараз вони – квартиранти. А в будинку, що мав стати їхнім новим домом, живуть попередні власники. Колишня власниця будинку каже, що вже має квартиру у Луцьку, однак покидати старе житло не поспішає.

Схожа ситуація і в інших районах. Цільове забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа відбувалося за спеціальною державною програмою з 2012 по 2016 рік. Загалом за час функціонування програми в області придбали 87 квартир та будинків та забезпечено житлом 160 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування і осіб з їх числа. Усього в рамках програми використали понад 15,8 мільйона гривень. За її результатами найбільше коштів на придбання житла витратили у обласному центрі. У Луцьку на 2,2 мільйона гривень закупили 5 осель. У той же час, у Луцькому районі витратили майже мільйон гривень.

Начальник обласної Служби у справах дітей Алла Онищук погодилася пояснити, чому діти не живуть у будинках та квартирах, які для них придбали за державний кошт.

«У більшості дітей причиною, чому вони постійно не проживають у будинках, є те, що вони ще завершують навчання у якихось професійно-технічних чи вищих навчальних закладах. І тому тільки у вихідні чи на канікулярний період приїжджають туди, залежно від віддаленості. Ми не можемо відстежувати кожне село і кожне селище», - каже вона.

Про те, що деякі приміщення не адаптовані до постійного в них проживання (у окремих селах діти обіцяли заселитися, як стане тепліше, бо в хатах взимку холодно), чиновниця не знає. Каже, що будинки перебувають на балансі сільських,селищних та міських рад, які їх закуповували.

«Жодна установа не буде зацікавлена в тому, щоб взяти на баланс приміщення, яке завідомо є аварійним, або яке буде потребувати великих капітальних вкладень», – переконана Алла Онищук.

Відповідальність за пусті хати, та ті, у яких живуть попередні власники, вона покладає на сільські, селищні, міські ради та райдержадміністрації, які закуповували житло.

Попри все, є і позитивні результати Програми. Двоє хлопців, батьки яких позбавлені батьківських прав, отримали у користування будинок у селі Жорнище Ківерцівського району. Вже два роки вони господарюють у новому житлі. Старший брат виховує сина. Молодший вирощує квіти і малює. Будинки та квартири у селах та містах стоять пусткою. За належного контролю, сьогодні у них також могли б жити діти, які дійсно потребують соціального житла.

Будинки та квартири у селах та містах стоять пусткою. За належного контролю, сьогодні у них також могли б жити діти, які дійсно потребують соціального житла.



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!