Микола Романюк був Людиною, - журналістка

Луцький міський голова Микола Романюк завжди бачив хороше навіть у «темних вчинках та чорних людях».

Про це у Facebook написала волинська журналістка Ольга Булковська.

Подаємо її допис без змін:

«Я ніколи не говорила про нього на загал. Добре, що була можливість казати про повагу та вдячність йому… У житті кожного є такі люди, які справляють просто колосальний вплив на подальшу долю. У моєму з-поміж тих небагатьох був ВІН – Микола Ярославович Романюк.

Звичайне робоче знайомство, як сотні і тисячі інших, нормальна співпраця. Бог звів наші долі ближче у критичний для мене момент. І коли всі або втішали чи зловтішалися, або радили чи раділи, Микола Ярославович ЄДИНИЙ запропонував підтримку і вихід із ситуації. Просто і по-людяному! Потім це слово не раз «обігруватимуть» його опоненти. Але я точно знаю – Романюк був Людиною. І хай хто що говорив – доброю, чесною, щирою, порядною, здатною на вчинок та на прощення.

Майже десяток років я була у його команді. На щастя, він це знав. І довіряв. Ми навіть з того жартували. «Всі кажуть і пишуть, що ти Романюкова», – підсмикував він. «Ну то підтверджуйте. То ж не геть страшко, щоб вже від мене відхрещуватися», – не залишалася у боргу я.

Не все йшло гладко. Іноді ми сварилися до іскор. Іноді навіть ображалися. Але, попри це, обоє знали – можемо розраховувати одне на одного. І довіряти…

У нього було чому повчитися. Наприклад, світлому світосприйняттю. Він бачив хороше навіть у темних вчинках і чорних людях. Він навіть тих, хто «допомагав» йому швидше покинути наш світ, сам прощав і просив мене прощати. Бо навіть якщо й ображався, то на якусь мить. А далі казав: «Бог все бачить!» І подавав руку співпраці і допомоги тим, хто поливав його брудом. Сердився, коли я говорила, що вони ще не раз його підведуть. «Не будь така вредна, всі помиляються», – посміхався… Навіть дивувалася, як в одній людині можуть так поєднуватися мудрість і наївність…

Ми ніколи не грали свої ігри за плечима одне одного та завжди називали речі своїми іменами. Це насправді було дуже круто – не лукавати. І знати – це цінують.

А ще Микола Романюк підтверджував істину «Скажи, хто твій друг, – і я скажу, хто ти». Ті люди, які справді були його друзями по життю, стали і для мене людьми, на яких можна розраховувати і в яких є чому повчитися. А іуди – Бог їм суддя..

У його житті особливе місце займала сім’я. Тому коли опоненти «били» по рідних, він це сприймав у стократ болісніше, ніж удари по ньому особисто. А доходило до жахливого – реальних погроз дітям та онукам…

Згадую в цей вечір багато чого. І сльози змінює посмішка. Бо у пам’яті – позитив. Навіть важкі робочі моменти він спрощував жартами. Приколів вистачить не на одну добру й теплу комедію. Бо такою вже Микола Ярославович був людиною… Був…

Шкода, нестерпно шкода, що сьогодні той день і година, коли вже в інший світ звучать слова: «Дякую за все!» За розуміння, за доброту, за порядність, за допомогу, за все-все .Спочивайте з Богом! Тих добрих справ, які Ви залишили по собі, навіть не перелічити. Бо таких людей, яким був Микола Романюк, – одиниці. І я це пишу тому, що хочу, щоб люди це пам’ятали.

П.С. Направду щирі співчуття рідним, близьким та усім тим, хто його любив і поважав...»

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!