Лучанин не мандрує, бо закінчилися місця для печаток у паспорті

Чимало мандрівок туристи планують заздалегідь. Півроку планують цікавий та зручний маршрут, а ще більше часу збирають гроші. Віктор Воробчук – абсолютна протилежність цьому стереотипу. Він автостопник без страху та сумнівів. Одного разу він взяв і поїхав.

Що чекало його в Камбоджі? Як повернули вкрадені паспорт та гроші? Та де збереглося древнє поселення старовірів? Все це, і навіть більше, у нових Нотатках мандрівника – постійної рубрики Інформаційного агентства ВолиньPost.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ НОТАТОК МАНДРІВНИКІВ

ТАКОЖ ПІДПИШІТЬСЯ НА СТОРІНКУ РУБРИКИ В FACEBOOK

Багато років я народився та жив у Луцьку, працював, займався буденними справами. Нині ж, я мандрую. В основному автостопом. Полюбляю кататися мопедом, а найдужче велосипедом. Такий вид мандрівки відкриває не лише світ, а й людей. Бував у Росії, зокрема Байкалі, Алтаї та Далекому Сході. Це надихає на нові мандрівки.

Найкраще, коли місцеві жителі розповідають про далеко не туристичні точки, особливо в Чечні, Дагестані. Одного раз зупиняю авто та їду з водієм, який везе мене світ за очі. Каже «раз і поїхали в гори». А я йому «лади». Наступний спонтанний гуру відкриває ще кращі місцинки. Втрапляю на чоловіка, який мовить «давай махнемо на гарячі джерела, а найкрутіше баню – 300 років». А між іншим, обмовляється про древнє поселення в горах, якому тисячу років. Ти ба! Люди розповідають, а мені ж спішити нема куди. Я собі розмірено прямую від Сахаліну до Мурманська. Добряче находився в Архангельську. І наступними пунктами стала Чечня, Дагестан, Азербайджан, гостинна Грузія та залюблена українцями - Туреччина.

Нині повернувся додому, щоб зробити новий паспорт. Причина геть банальна. Не мандрую, тому що закінчилися вільні місця для печаток.

ЧИТАТИ СТАТТЮ ПОВНІСТЮ
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!