вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

«Волинські вакації»: як відпочивають діти військових та волонтерів

 «Волинські вакації»: як відпочивають діти військових та волонтерів
В інтеграційного центрі у селі Замлиння, що у Любомльському районі, сьогодні шумно. Чергова група дітей приїхала у табір «Волинські вакації» змінити тих, хто відпочиває тут вже тиждень.

На подвір’ї стоять рюкзаки, речі та різноманітні творчі вироби, які діти зробили під час таборування. Всі бігають, збираються, та прощаючись, обімаються з викладачами-волонтерами. Кажуть, що додому їм їхати зовсім не хочеться.








Діти, які приїхали, тільки освоюються, уважно слухають, що їм кажуть волонтери, та вибирають собі кімнати. Їхні тижневі пригоди ще попереду.

Поміж квапливими та галасливими дітьми повільно ходить собака Руда. Її господар - польський ксьондз Ян Бурас, котрий і облаштував цей центр. Сьогодні чоловіка немає у Замлинні, тому собаці сумно. Проте, зазвичай їй сумувати не доводиться, адже вона - улюблениця дітей.






Інтеграйційний центр «Замлиння» створили з метою інтеграції молоді та дітей України, Польщі та Білорусі. Засновником є Релігійна Місія «Карітас-Спес» Луцької дієцезії Римсько-Католицької Церкви. Директор Ян Бурас вже протягом десяти років займається відбудовою центру. Завдяки його праці старий занедбаний тубдиспансер взяли в оренду та відновили.








В рамках проекту волонтерського руху «Меценати для солдата» центр вже другий рік поспіль приймає дітей військовослужбовців, вимушених переселенців, волонтерів та тих, хто загинув на Сході країни. «Волинські вакації» працює і цього літа.

«Минулого року ми організовували у центрі дозвілля для 40 дітей військовослужбовців та волонтерів. Цього року 120 дітей мають змогу відпочити. Протягом трьох тижнів в табір заїде три групи. Польський «Карітас» оплатив нам проживання та харчування у кількості 150 осіб. Тобто на кожен заїзд 50 осіб вони фінансують», - розповідає співзасновник волонтерського руху «Меценати для солдата» Руслан Теліпський.

«Сьогодні приїхала друга група. Там є дітки з Волині, з Вінничини, Житомирщини, а також переселенці з Луганщини та Донеччини. В першому заїзді брали участь діти з Львівщини, Франківщини та Сумщини. Ми з дітьми патріотично працюємо, проводимо вишколи, майстер-класи та забави. Долучається велика кількість людей. Також ми вдячні діаспорі з Канади та Британії, які надали кошти на покриття дорожніх витрат та канцелярію», - додає волонтер.






Маша Зєнькова родом із Луцька. Дівчинка ділиться враженнями та каже, що після тижневого таборування додому їхати не хоче.

«Найбільше мені сподобалась їзда на конях. Також ми часто ходили до річки. Ми тут були тиждень: робили різні майстер-класи, малювали, робили ляльки-мотанки, проводили психологічні тренінги. Додому їхати не хочеться», - говорить дівчинка.

Її подруга Султаніє Зєйнєдінова - переселенка з Криму. Вони живе з батьками у Луцьку вже чотири роки.

«Мені мама розповіла, що є такий табір, і я дуже зацікавилась, захотіла поїхати. Ми тут катались на велосипедах, конях, ходили на ферму, купалися у річці. Я тепер мрію ще раз сюди приїхати», - розповідає Султаніє.



Разом із дітьми у таборі живуть волонтери. Вони стежать за порядком та піклуються про дітей.

«Ми хочемо згуртувати дітей, зібрати, щоб вони потоваришували та з користю провели час. Тут ми проводили інтелектуальні заняття, групові, на лідерство, розважальні, спортивні, мистецькі. Також проводили арт-терапію. Дітки і в футбол грали, і на дискотеку ходили. Також до нас приїжджає психолог», - розповіла волонтер Наталка Скиба.



Демобілізований боєць 51-ої бригади Віктор Іванов з Івано-Франківська приїхав до табору разом з усією родиною. Каже, що після повернення із фронту, постійно займається волонтерською діяльністю. Нині волонтерить у Замлинні.



«В мене тут задача злого дядька-фізкультурника. Так діти мене і прозвали - «фізрук». З першого дня для того, щоб вони не розслаблялись, я організував їм ранкову зарядку. Даю їм силові вправи, коли вони неслухняні. Дівчата присідають, хлопці віджимаються», - розповідає Віктор.

«Увагу дітей постійно треба чимось займати, щоб вони не відчували себе відчуженими. Якщо я бачу, що дитину не взяли в команду, чи щось таке, то я її «вклинював», щоб всі були задіяні. Є такі діти, батьки яких воюють. Мами багатодітні і не справляються з усім. Такі діти є самі по собі. І тут доводилось дітей вчити їздити на велосипеді, бо не приділяли їм вдома достатньо уваги. Ми вчимося дружити і додому вже їдемо, як команда», - каже чоловік.





І поки дітки, після тижневого таборування, збираються додому, інша група починає заселятися. Богдан Гладун із Горохова каже, що дуже хоче відпочити від школи. Його батько - волонтер.

«Я міг поїхати до іншого табору, але вибрав цей. Я дуже хочу відпочити та знайти нових друзів. Очікування мої важко пояснити словами. Я приїхав сюди сам, але в автобусі вже познайомився з дітьми. Також тут є моя подруга Катя. Її тато був в АТО», - розповідає 14-річний Богдан.








13-річчя Анна Ковирнова з Луцька каже, що приїхала з друзями.

«Я в табір їду вперше. Приїхала сюди з друзями. Планую розважатись», - ділиться планами дівчина.



І поки одні діти заселяються в табір, інші із враженнями повертаються додому. Прощаючись, вони обіймаються, та обмінюються номерами телефонів.

«Ми завжди намагаємось зробити щось для бійців та їх сімей, тому закликаємо долучатись до нас. Ставати волонтерами, меценатами, партнерами та духовно опікуватись сім’ями військовослужбовців», - зазначив Руслан Теліпський.









ТЕКСТ - Еля СЕРКОЖАЄВА
ФОТО - Ігор ДИНЯ
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Останні новини
«Волинські вакації»: як відпочивають діти військових та волонтерів
12 червень, 14:27