Син загиблого айдарівця мріє про ролики

Син загиблого айдарівця мріє про ролики
Волонтери та благодійники продовжують проект, в межах якого реалізовують мрії дітей військових, які загинули на Сході.

Цього разу потребує здійснення мрія Максима Атаманчука, сина добровольця, бійця 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», - пише у Facebook волонтер Руслан Теліпський.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО ДІТЕЙ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ

Атаманчук Максим невдовзі зустріне свою першу круглу дату у житті, своє десятиріччя. Хлопчик є сином добровольця, бійця 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», який трагічно загинув 5 вересня 2014 року близько 14:30 у бою з російськими диверсантами в районі с. Цвітні Піски Слов’яносербського району Луганської області. Свою нагороду «За оборону Луганського аеропорту» отримав посмертно.

Хлопець закінчив уже 3-й клас однієї із луцьких шкіл. Вчиться задовільно, хоча й буває тяжко. Серед улюблених предметів – малювання, трудове навчання та фізкультура. Одним із найтяжчих шкільних предметів для себе хлопець вважає англійську мову, ніяк не може справитись із чужими словами, зате з українською чудово справляється.

Максим не даремно полюбляє фізкультуру і не боїться труднощів, адже міцна фізична підготовка буде запорукою успіху в обраній ним майбутній професії. У нього є мрія – рятувати людей! Тому вже зараз свідомо говорить, що хоче працювати у рятувальній службі. А приклад як бути сильною мужньою людиною він має з кого брати: мама є безумовно сильною духом жінкою, а тато навчив його жертвувати навіть своїм власним життям заради великої мети – захисту Батьківщини. Не дивно, що й улюбленим героєм з мультфільмів є неймовірний Халк, який, хоч і монстр, та дуже сильний.

А ще маленький Максим – напрочуд сміливий хлопець. Він не боїться стрибати з високих підвищень, залазити на дерева чи висіти на всіх можливих і неможливих трубах (що змушує нервувати всіх, хто знаходиться поряд). Коли Макс вперше став на ролики, його одразу понесло в сторону гірки, і хлопець не з першого разу, але таки підкорив цю маленьку вершину. Макс не здається, і мотивує людей навколо нього бути сильними і триматися до останнього.

Хлопець ще ніколи не був за кордоном. Але має слабкий імунітет та часто хворіє, тому потребує оздоровлення у санаторіях чи на морі. Однією з країн, у яку мріяв би поїхати, є Франція, тому що саме там є великий розважальний центр «Дісней Ленд», про який мріє одного разу побувати Макс. Максим полюбляє грати у розвиваючі настільні ігри.

Серед домашніх тварин хлопцю до вподоби саме породисті кішки. А ще він мав мишку на ім’я Джері, з якою любив гуляти, гратися , а також годував її.

Окрім сім’ї Макс має ще одне дружнє плече – свого товариша Дмитра. Їм разом дуже цікаво, тому більшість вільного часу вони проводять разом: ходять гуляти, грають футбол і просто цікаво проводять своє дозвілля. Серед відомих людей хотів би зустріти дует «Потап і Настя».

А ще – Макс дуже креативна і творча особа. Він за допомогою наставниці-ментора з проекту «Старший брат» Людмили та найкращого друга Діми придумали сценарій до дитячого фільму, який став призером міжнародного дитячого фестивалю «Чілдрен кінофест». Хлопці написали та вивчили слова, придумали, де будуть проходити зйомки, працювали над антуражем та вчилися знімати. Фільм «Шкарпетки на рибалці», який спочатку був задуманий як приємне проведення дозвілля на вихідні, увійшов у 10-ку кращих дитячих стрічок країни цього року, та отримав велике визнання серед експертів. Переглянути доробок дитини можна за посиланням.

Із захватом Максим відзивається про волонтерів, які йому постійно допомагають. Він говорить, що волонтери – дуже чудові люди і він вдячний Богу, що такі, хто безкорисно допомагають іншим, ще не перевелися на землі.

Мама хлопця, Ковальчук Наталія, з його ж слів є дуже чудовою, прекрасною, сильною людиною, жінкою, яка завжди підтримає його у тяжку хвилину, з розумінням поставиться до будь-якої ситуації. І він, в свою чергу, намагається матусю слухати, допомагати винести сміття та прибрати в домі, застелити своє ліжко та іноді навіть вимити посуд. Максим завжди підтримує маму, коли їй це потрібно.

Максим поділився цікавою історією про свій похід до цирку разом з мамою та сестрою. І хоч йому дуже сподобалось у цирку, та він, побачивши як клоуни там жартували та штовхали один одного, зробив для себе повчальний висновок, що у житті такого робити не можна.

Україну Максим бачить як державу, як місце, де він мешкає, де у нього багато друзів, знайомих та людей, які його люблять та повсякчас підтримують. І уже зараз хлопець розмірковує, що якби він був політиком, то змінив би доволі багато: допомагав би сім’ям, яким не вистачає засобів для існування, дітям, у яких немає батьків, робив би краще для тих, кому важко в Україні. І ми твердо переконані, що саме так і буде, як тільки Макс підросте та досягне відповідного віку.

Мама хлопчика розповіла, що сім’я виживає на її зарплату, від держави вони змогли отримати лише мізерну виплату. А саме основне, що мама з дітками живе одна і туляться по суті в одній кімнатці та маленькій кухні. Та й чоловічі руки по господарству завжди потрібні, особливо у тій ситуації, що житло уже потребує ремонту. Тому і фінансова підтримка цій сім’ї Героя не завадила б також (номер карти можемо надати в приват). З речей найбільш актуальним для її сина є взуття (усі необхідні розміри вказані нижче). Сім’я надала також адресу для листування та привітання, Максим завжди радий новим знайомствам та дружній переписці.

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ
Атаманчук Максим Андрійович – 10 років (29.09.2007)
Ріст: 137 см. Розмір взуття: 34-35.
Омріяний подарунок: ролики.

Мрію цього хлопця можна втілити, перерахувавши кошти за реквізитами: Приватбанк: 4149-4978-1590-0321 (Скиба Наталія Миколаївна), вказавши ім’я дитини, якій адресуються гроші.



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.