вхід реєстрація
Погода, Новости, загрузка...

Як і чим живе батьківщина Ріната Ахметова. ФОТО

На Донеччині розташоване селище, яке разюче відрізняється від інших невеликих населених пунктів регіону.

Октябрське та його складова частина - селище Північне - не такі як звичайна донецька периферія - незаконні промислові звалища, смердючі відстійники, бідність, глушин - пише Газета.ua.

А тут - своєрідний сільський оазис, процвітання та чистота. Це мала батьківщина Аліка Грека та просто Ріната. Саме так вони себе називали у бурхливі 90-ті і так донині називають цих відомих людей їх земляки.

Ахать та Рінат - такі імена мають мінарети мечеті "Ахать Джамі", про яку місцеві прибічники ісламу говорять:"Такої немає навіть в Києві".

Ахать Хафізович Брагін (відомий ще як Грек) був ініціатором будівництва та першим спонсором мусульманства в Донбасі. Після його загибелі на стадіоні "Шахтар" (тобто, приблизно через 1,5 роки з моменту початку будівництва) мечеть назвали на честь вбитого. Говорять, він був дуже віруючим мусульманином, на відміну від свого близького друга Ріната Ахметова.



Проект спочатку передбачав будівництво одного мінарета, але за бажанням Ахметова і за його кошти побудували два, і другий мінарет назвали його ім'ям. Минулого року в мечеті грошами Ахметова був зроблений розкішний ремонт. Плитку та інші матеріали для обробки привезли з Туреччини.

Ще більше, ніж краса культової споруди вражає те, як запросто можна сюди увійти, не будучи мусульманкою. Служниця проводить екскурсію і дозволяє зробити фото навіть в приміщенні, де моляться чоловіки. Не обов'язково покривати голову хусткою, досить роззутися.



За словами цієї татарської жінки, що служить в мечеті, кожен турист може запросто поговорити з муфтієм. Він працює у своєму кабінеті на першому поверсі, при цьому двері в кабінет залишаються відчинені. У сусідньому кабінеті працюють два імами, кажуть - обоє вони з Туреччини. Поруч - учбові класи та спальні для дітей, що навчаються ісламу.

Через дорогу від мечеті розташований розплідник Донецького клубу голубівників імені Ахатя Брагіна. Тут в 90-ті був дуже популярний серед донецьких бандитів ресторан "Діляра", названий на ім'я дочки Брагіна. А зараз тут займаються виведенням, утриманням та лікуванням породистих голубів.



Син покійного Брагіна - Равіль - без власної користі на згадку про батька регулярно влаштовує виставки голубів. У сквері біля мечеті збирають папірці працівники в комбінезонах. Бездомні собаки з кліпсами у вухах відпочивають в тіні дерев. Програму стерилізації та чіпування здійснюють в Донецьку за кошти благодійного фонду Ріната Ахметова.

Але чомусь на залізничному вокзалі, розташованому в 15 хвилинах їзди від цього місця, навіть чипованих собак безжально знищують, а по Октябрському вгодовані тварини гуляють зграями.



Дорога через сквер веде до ринку, на якому починав свою кар'єру м'ясника Алік Грек. На моє питання: "Де живе вдова Брагіна?" старі жінки, що торгують квітами, знизують плечима. Перепитують: "Ви якого маєте на увазі?". Зате усі торговці знають, як пройти на вулицю, де живуть родичі "самого Ріната Ахметова".

Шлях лежить через проспект Маршала Жукова, де старі будиночки є сусідами двоповерхових садиб. Цей проспект відрізняє якість дорожнього покриття. Якісний асфальт і на вулиці Миргородській - вулиці багатих вілл. Біля однієї з них стоїть охоронець. Перехожий довірчо повідомляє: "Раніше тут жив старший брат Ріната - Ігор, а зараз мешкає племінниця".



Місцеві стверджують, що у них найбезпечніший район в Донецьку - немає ні грабежів, ні хуліганів. Але на воротах кожного другого будинку - попередження про злих собак на вільному вигулі.

У центрі селища - його гордість - школа № 63, де вчився Рінат Ахметов, школа зараз реконструюється. До старої школи зробили прибудову, яка за площею втричі перевищує основну будівлю. Там буде сучасний спортзал, душові, спальні для малюків, актовий зал, їдальня. А в старій будівлі - учбові класи для старших дітей. На ці перетворення Ахметов пожертвував більше 30 мільйонів гривень. Пам'ятна дошка біля входу в старий корпус говорить про те, що випускник 1981 року Рінат Ахметов вже спонсорував реконструкцію в 2001 році.



"Нову школу Рінат Леонідович дарує улюбленій вчительці - Людмилі Никифорівні. При ньому вона була вчителем молодших класів, а зараз директор. До нашої школи просяться з сусідніх шкіл, але ми заповнені на 116 відсотків", - розповідає вчителька.

Навколо школи кипить ремонт будинків та доріг. Вулиця Степаненко отримала нові бордюри і тротуари. Житлові двоповерхівки по сусідству зі школою обзавелися новими дахами. Перед школою облаштовують бульвар. Уклали тротуарну плитку, завезли чорнозем. Частково висадили саджанці. Обіцяють до 1 вересня закінчити усі роботи та урочисто відкрити учбовий заклад. Чекають, що у гості на перший дзвоник завітає сам олігарх і зірки футболу.



Запитую у підлітків, хто такий цей пан Ахметов - вигукують: "А ви не знаєте?! Хазяїн "Шахтаря!"

"Звичайно, ми пишаємося великим земляком. А хіба можна не пишатися? У нас усі хлопці мріють мати свою футбольну команду", - резонно помічає старшокласниця.

"Шахтарю" присвячений стенд в школі № 63. Там говориться, що п'ятикласники школи - чемпіони Куйбишевського району. Прапорці ФК "Шахтар" зустрічаються на фасадах будівель та магазинів. Директор палацу культури імені Шевченко теж розраховує на "покращення". Адже Рінат Леонідович і його мама - мешканка селища - вони обоє віддають голоси на виборах саме тут.



"До 75-річчя району - минулого року, ми нагородили Ріната Леонідовича дипломом "Легенда селища". За благоустрій", - говорить директор ДК.

Запитую директора - миловидну дівчину - хто для неї насамперед є Ахметов, відповідає: "Меценат!". Олігарх дав гроші на ремонт даху та хол палацу, сплатив за пандус для інвалідів та дитячий майданчик. Але фасад палацу та перший поверх потребують ремонту.

Пані директорша з розчуленням передає враження від зустрічі з мільярдером на виборах. Його дуже дорогий костюм, каже, виглядає просто. Так само розкішний і простий і сам олігарх. Він приходить пыд руку з мамою, а охоронці залишаються на шанобливій відстані.

Ахметов привітно відповідає на вітання працівників клубу, обдаровує посмішкою колишніх сусідів. Але про те, щоб підійти і безпосередньо звернутися з проханням не може бути і мови. Непристойно відволікати "самого" від державних справ. Усі звернення з проханнями - через його фонд "Розвиток України", пояснює директор.

Прямо від клубу до будинку мами Ріната веде асфальтова дорога. Це вулиця Урожайна. Ще років 30 тому будинок, в якому народився майбутній найбагатший українець, був найбіднішим на вулиці, мав лише два вікна. Зараз - на вулицю виходять три гаражі, а за високою огорожею ледве видніється червоний черепичний дах відносно невеличкого палацу.

"Надія тут буває не часто - напевно, подорожує, гроші-то є. А у будинку сторожує охорона", - розповідає про маму Ріната Леонідовича сусідська бабуся.

Через два будинки від пані Ахметової асфальт обривається і починається щебенева дорога. "

А раніше була грунтовка, - говорить старий років 80. - Дай Бог йому здоров'я, нашому Рінатику".

На прохання розповісти про юні роки сусіда дід витягується по струнці і строгим голосом повідомляє, що Ахметов був дуже хорошим хлопчиком, а більше він нічого не пам'ятає. Скаржаться на пам'ять і інші старожили "покращенного" селища.