Хлопчина безкоштовно робить зачіски безхатькам, змінюючи їхнє життя на краще

6 днів на тиждень він працює перукарем у салоні, а на сьомий день виходить на вулиці Мельбурна і безкоштовно бриє бороди та робить стрижки безхатькам. Під час роботи він розмовляє із ними, запевняючи в тому, що розпочати нове життя ніколи не пізно.

Назір щотижня проводить цілий день на вулиці, роблячи стрижки бездомним.

«Зачіска допомагає їм отримати квиток у нове життя, а мені це дає шанс розпочати все із самого початку», - каже хлопець.



Перукар розповідає, що сам протягом тривалого часу був наркозалежним, не міг дивитися на себе у дзеркало і соромився оточуючих.

«Безкоштовні стрижки – це моя нова залежність. Мене дуже надихає добро!», - радіє Назір.


Марку 28 років. Він не був у своїх батьків майже 10 років. «Марку дуже потрібен хтось, із ким можна перекинутися декількома словами», - каже вуличний перукар. – Він не робив стрижку близько 8 чи 9 місяців до нашої зустрічі». Марк бомжує вже 3 роки. У нього немає ані близьких, ані друзів поруч. Він хоче, щоб його розуміли, приймали та любили. Назір став найкращим другом Марка.


Рейчел 28 років, у неї є син. «Я йшов по вулиці і зустрів Рейчел», - пригадує Назір. – Вона знала, що я є тим хлопцем, котрий робить стрижки і попросила допомогти із її волоссям». Вулиця стала домом для 13-літньої Рейчел, котра втікла з дому через постійні сімейні скандали. Дівчина теж хоче стати перукарем, а поки вона старається заробити на життя вуличними підзаробітками. Її однорічний син допомагає бачити позитив та йти стрімко вперед.


Марселю ледве виповнилося 30. «Я впевнений, що кожен із моїх вуличних друзів – це чиста, відкрита та щира душа, але я ніколи не зустрічав стільки доброти і розуміння в одній людині, допоки я не зустрів Марселя», - пригадує Назір. У Марселя четверо дітей, але він не може із ними побачитися, бо його колишня дружина забрала діток та поїхала до іншої країни декілька років тому».


Грехем. Йому 33 роки. Він страждає від церебрального параліча та епілепсії. У чоловіка не було родини, що змусило його із дитинства навчитися виживати у суворих реаліях вулиць. «Коли я запитав, чому він не йде до притулку для безхатьків, Грехем пояснив, що державні заклади не можуть прийняти його, бо немає спеціально навченого персоналу, який міг би подбати про людей із важкими недугами, а щоб найняти його, потрібне фінансування родичів. От і виходить якесь замкнене коло», - розповідає Назір.


Джен 50 років, вона має 4 дітей та 3 внуків. Діти перестали із нею спілкуватися, коли дізналися про її наркозалежність. «Вона була так рада стрижці! – ділиться враженнями Назір. – Джен не відвідувала перукаря цілих 5 років, а опісля «перетворення» піднялася, подякувала мені та сказала, що не була такою гарною вже дуже довго».


Джанко 40 років. У нього немає сім’ї. «Він був дуже п’яним, коли підійшов до мене і попросив підстригти його, а я був зайнятим стрижкою іншій людині, - пригадує Назір, - потім він терпляче дочекався своєї черги і сів у крісло». Джанко попросив зробити йому саму коротку із зачісок, тому що не знав, коли ще йому випаде нагода відвідати перукаря.


«Я ділюся із ними історією своєї залежності, чую їхні розповіді і відчуваю справжнє щастя від того, що можу бути корисним. Я більше не самотній», - каже Назір.