Додати запис

«П'ятдесят відтінків сірого» Сем Тейлор-Вуд: рецензія Forbes

В український прокат вийшов фільм «П'ятдесят відтінків сірого» − екранізація однойменного еротичного бестселера. Оглядач Forbes Арсеній Князьков з'ясовував, чи стане фільм режисера Сем Тейлор-Вуд «Дев'ятьма з половиною тижнями» наших днів.

Анастейша Стіл вчиться на філфаку, знімає квартиру в складчину з розв'язною одногрупницею і не зустрічається з хлопцями. В один прекрасний день вона бере невдале інтерв'ю у молодого інтровертного бізнес-ділка на прізвище Грей... Що далі буде, ви, якщо вже зібралися читати цю замітку, напевно, й так знаєте.

Зовсім не варто відразу ж після прем'єри «П'ятдесяти відтінків» на Берлінале і виходу фільму в світовий прокат вправлятися в дотепності чи снобізмі на його адресу. Витрачати час на перегляд ідейні ненависники найбільш розкрученої голлівудської мелодрами сезону все одно не стануть. Тим часом, як мінімум, вихідні факти здаються заманливими: сумнівне літературне першоджерело, що виросло з еротичного фанфіку до «Сутінків», на екран перенесла ерудована богемна дама-режисер із Великобританії.

В інтерв'ю Сем Тейлор-Вуд сипле іменами з короткого курсу історії кіно і стверджує, що на кастингу змушувала претенденток на головну жіночу роль читати монолог Бібі Андерсон із Бергманівської «Персони».

На відміну від авторів «Сутінків», Тейлор-Вуд намагається розмовляти з глядачем із серйозним виглядом, а тому «ляпи» куди сильніше ріжуть око

Є й інші обставини, які заважають записати «П'ятдесят відтінків» у компанію до інших екранізацій курйозних підліткових бестселерів. По-перше, прокатний рейтинг R, який, в теорії, не допустить до кінотеатрів цю саму цільову аудиторію (хоча вона пізніше візьме своє на торрент-трекерах).

По-друге, «Відтінки», з їх атмосферними краєвидами міста й акуратними акторськими роботами, зовсім не схожі на веселий бедлам поперек усіх законів жанру, яким були «Сутінки». Від своєї «родоначальницької» франшизи «Відтінки» успадкували, на жаль, тільки найгірше: і сюжет, який то скаче галопом, то топчеться на місці, і безглузді діалоги. На відміну від авторів «Сутінків», Тейлор-Вуд намагається розмовляти з глядачем із серйозним виглядом, а тому ляпи куди сильніше ріжуть око.

Драматургічну слабкість, однак, можна пробачити. «П'ятдесят відтінків сірого» − це, зрештою, еротична мелодрама; при збереженні належного напруження пристрасті між героями дві-три сюжетні натяжки допускаються. За таким же принципом сприймається, наприклад, «Дев'ять з половиною тижнів» − освистана свого часу класика 1980-х, яка обдарувала кілька поколінь глядачів і ласками за допомогою кубика льоду, і стриптизом під You Can Leave Your Hat On. Мелодраматична колізія «Відтінків» − більш-менш схожа на «9 1/2»; з еротикою, на жаль, справи куди гірші.

Біда чи то знімальної групи «П'ятдесяти відтінків», чи то Еріки Л. Джеймс, яка написала літературне першоджерело, в тому, що про секс, тим більше «жорсткий», вони, на жаль, мислять категоріями п'ятнадцятирічної школярки, яка вірить, що вампіри від сонячного світла не плавляться, а іскряться, як сніжинки. Глядачі, влаштувавшись у кінозалі з попкорном і хіхікаючи, чекають нових вражень − а отримують набір сцен, знятих не краще і не гірше, ніж весь інший фільм, але − і це щось фатальне − з прикрою байдужістю до забороненого плоду, про який іде мова.

Творців «Відтінків» інтригує якийсь загадковий БДСМ − просто як поєднання букв − але те, що відбувається на екрані, має, ризикнемо припустити, вкрай опосередковане відношення до теперішнього набору сексуальних практик під тією ж назвою, тож навряд чи здатне розбурхати чиюсь фантазію.

«П'ятдесят відтінків сірого» могли б бути фільмом про те, що будь-яке нетрадиційне кохання − теж кохання. А вийшла все одно казка про те, що кохання − це дороге побачення в дорогих костюмах. Ну а в ході спільного життя зʼясовується легка розбіжність темпераментів − як це було і в «Дев'яти з половиною тижнях». Однак героям не доведеться занадто зневірятися: пройде рік − і їх обов'язково помирить сіквел.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 5
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Перша думка після прочитання цього тексту - "Не вмієш подати критичний матеріал - не лізь". Не хочу навіть аналізувати цієї писанини. Менше б таких горе-критиків, з їхніми "атмосферними краєвидами міста".
Відповісти
дивились сьогодні...
"тєма" практично не розкрита, кіно - звичайна "ваніль", змахує на посередню мелодраму, сюжет особливого враження не справляє, протягом фільму спокійно вгадуються наступні події.
п.с. кінець, як у класичному грузинському фільмі радянських часів - тупий і брутальний, він її відмахав паском 6 разів по дупі, а вона образилась і пішла. Занавіс)))
Відповісти
Таке враження, що в Луцьку живуть німфоманки.
Вже, здається, третій допис лише на ВП про текранізацію сіренького твору.
І це в ЧАС Героїзму наших співгромадян.
Краще народи дитину від солдата!
Відповісти
Відразу видно, що думки знімати Кіно не було взагалі - тупо зробити бабло на розкрученій франшизі.
Найгірше у фільмі (якщо цей висер можна так назвати) те, що образи абсолютно не розкриті. Порожні. Ніякої емпатії не виникає, жодної асоціації себе з персонажами. Це про головних.
А щодо другорядних персонажів - це взагалі жах. Нуль. Повний. Їх з легкістю можна було б замінити на олов'яних солдатиків з диктофонами чи плакатиками. Зекономили б.
Але все-одно це гімно збере повні кінотеатри, купу грошей і породить блювотний сиквел.
Публіка ж все-одно з'їсть.
Відповісти
підтримую!!! і, до речі, про книжку можна це саме сказати. чому? та тому що я осилила десь 100 перших сторінок першої книжки і 10 останніх сторінок останньої книжки лише для того, щоб взнати:"невже і БДСМ може закінчуватися happy end-ом"? виявилося, що книжка навіть не про БДСМ. я, звісно ж, не практик по цьому, але є набаго кращі автори книг в цього напрямку. і в них набаго краще виходить поєднати "ванільне кохання" вдень із БДСМ вночі. ..чесно, я не розумію, чим "сіє творєніє" заробило стільки уваги і популярності
Відповісти