Додати запис

Луцьк і "лучани"


Тотальна байдужість громади і світоглядна обмеженість наших чиновників має свої глибинні причини. Ключовою з них є повне нерозуміння суті, що закладена в саму філософію поняття «місто». Це вперто багато років демонструють наші керманичі і депутати…

Та й самі мешканці міста, в своїй значній масі, ще не доросли до його усвідомлення. Саме ця фундаментальна світоглядна проблема суттєво впливає на його розвиток і є причиною багаторічного знищення духовних надбань та розграбування створених багатьма поколіннями матеріальних ресурсів.

«Всё кругом «колхозное» все кругом моє!». Це колгоспне гасло, що інфікувало та знищило споживацькою безвідповідальністю квітучі українські села, було після війни принесене в місто величезною армією голодних переселенців. Саме вони прийшли на зміну фактично знищеному населенню міст. Розпочавши будівництво своїх промислових гігантів, населення Луцька, що налічувало перед війною 40 тис., зросло більше, ніж у п’ять разів. Тільки в 60-70 роках, за 10 років, кількість його подвоїлася.

Через відсутність корінного міського населення, яке віками несло міську культуру, не утворилася «закваска», яка повинна була б виплекати справжнього міщанина. Її замінила радянська колгоспна система, керманичі якої були здебільшого вихідцями з села. Колгоспне мислення було трансформоване в міські цінності, а новий суспільний гібрид назвався міським жителем. Свято сала, ярмарки, толоки та масові пиятики стали ритуальною основою нової культури, яка з глибинної цінності перетворилася на формальну державну галузь, що обслуговує побут. Місто з інтелектуально-культурної спільноти перетворилось у велику радянську «общагу», де кожен існує сам пособі, користаючись ближнім як засобом для виживання. Філософія вічності і відповідальності перед нащадками і майбутнім була безцеремонно витіснена затятим переконанням «временщика», що з острахом чекає втрати особистої вигоди від кожного дня і сезону. Інфіковане споживацьким мисленням місто втратило свій глибинний зміст, поступово перетворившись у великий колгосп із міським інтер’єром.

Саме тому в Луцьку, місті, що було другою столицею Великого князівства Литовського і володіло магдебурзьким правом, незважаючи на непросту тисячолітню історію, сьогодні вперто тхне душком поліської колгоспної провінційності. Підсилюють його й ті, хто тиражує свою ментальність з високих публічних трибун. Хто ж править сьогодні древнім Лучеськом і звідки тягнеться їхнє ментальне і генетичне коріння?

З 50 депутатів нинішнього складу луцької міської ради - 32 народжені не в Луцьку. Очолювана уродженцем села Затурці Локачинського району Волинської області паном Ю. Корольчуком найбільша фракція партії «Батьківщина» налічує 21 депутата, проте в нашому місті з них народилися тільки 8. Колгоспні манери та повна безпардонність самого ж пана Юрія лише яскраво ілюструють цю сумну статистику.

Серед фракції ВО “Свобода”, якою керує уродженець смт. Мар'янівка Горохівського району Волинської області пан С. Боруцький тільки один із семи її представників удостоївся честі народитися в Луцьку.

«Фронту змін» з «лучанами» теж не пощастило. Їх тут немає зовсім. Та й її керівник - пан О.Пиза - теж не місцевий, а з села Кутузів Теребовлянського району Тернопільської області.

Розполовинилася фракція «Партія регіонів», де з чотирьох її представників двоє народилися в Луцьку. Проте її очільник - пан Іван Смоленг - теж селянин. Народився він в селі Боремець Млинівського району Рівненської області.

Колишній авангард «помаранчевих» - фракція партії «Наша Україна» - теж «не луцька», адже в своєму складі не має жодного «місцевого». Цікаво, що її керівник, уродженець сусіднього міста Любомля, - пан А.Козюра, - який нещодавно претендував на місце луцького голови, був автором і лобістом офіційного визначення статусу «лучанин», нині закріпленого в Статуті Луцька. Тож, саме з його легкої руки тепер: «лучанами визнаються всі жителі міста Луцька, що постійно проживають у місті, незалежно від місця народження і терміну проживання в Луцьку».

У фракції «За Україну» лише один із трьох депутатів народився в нашому місті. Сформованою з представників, народжених луцькою землею, виявилася лише маленька фракція Європейської партії, що складається з двох осіб.

Ті, хто в силу політичних, амбіційних чи грошових причин не увійшов до офіційних фракцій, поділилися рівно на половину. З 8 позафракційних депутатів тільки четверо народилися в Луцьку.

Якщо майже всі фракційні керманичі, які вирішують нині міські питання, здебільшого - уродженці сільської місцевості, то ким може похвалитися наша виконавча влада? Не зазираючи глибоко в історію, вчитаймося в біографії «стратегів» міста, його міських голів, які керували Луцьком останні роки. А.Ф. Кривицький, який «правив» більше десяти років, народився в далекому селі Виноградне Одеської області.

Його наступник - Богдан Шиба, - якого більше асоціюють з смт. Турійськ, теж уродженець села. Проте на відміну від попередника народився він вже ближче до Волині, в селі Яструбичі Радехівського району Львівської області.

І нинішній луцький керманич - пан Микола Романюк - теж, як кажуть, від ріллі. Його Батьківщина - село сусідньої Рівненської області Млинівського р-ну під назвою Золочівка. А зараз він проживає теж в селі з символічною назвою Зміїнець. Тому за класичним визначенням лучанином не є зовсім...

Мабуть за близькістю ментальності і генетичного коріння підібрав пан Микола і всіх своїх замів, біографії яких теж «не порадували», а навіть наштовхнули на деякі роздуми та висновки. Жодного, народженого древньою луцькою землею, серед них не виявилося. «Вічний» перший заступник пан Святослав Кравчук народився в м. Володимир-Волинському. Поліське село Старий Чарторийськ Маневицького р-ну подарувало нам пана Василя Байцима. З «сусіднього» села Мишів Іваничівського району виявився і ще один “зам”, керуючий справами виконкому пан Юрій Вербич. А волинське село Любче Рожищенського району, що на маленькій річечці Лютиці, подарувало місту єдину жінку заступника - пані Ларису Соколовську…

Як кажуть: «картина - маслом»… То ж саме цим згірклим радянсько-колгоспним маслом, за нестачею справжнього міського, і малюють своє бачення сучасного Луцька, ті, хто зачепившись генетичним корінням за лопухи крайньої колгоспної хати, волею долі стали біля порожнього керма міста з тисячолітньою історією і традиціями. Можливо саме в цьому і прихована одна з причин вражаючої байдужісті до його історичного спадку, культури та минувшини, розбудити яку можна лише справжньою, сплетеною в добру нагайку, просвітою, або сталевим шевченківським обухом.

Щоб стати справжнім лучанином, варто не тільки народитися в Луцьку, мати його прописку, працювати, вчитись і ночувати в місті. Слід всім своїм єством відчувати його в собі, любити його історію, творити його майбутнє і вболівати за нього як за себе.

«Городський» походить від слова горОд, міщанин – від «місто». І доки духовний МІСТок між його мешканцем і МІСТом не буде збудовано, воно залишатиметься лише великим горОдом, де живуть «городські», які витискають із нього всі природні соки, прагнуть зібрати свій врожай, щоб вижити і розмножитися в генетично чужому, проте комфортному для них середовищі…

Прокинься, Луцьк! Озвітеся, лучани!
__________________________________________
БЮТ – 8 (21)
Бас Тарас Михайлович - село Почарисько Нестерівського району Львівської області.
Бондарук Валерій Анатолійович - м. Луцьк Волинської області.
Бондарук Роман Анатолійович - м. Луцьк Волинської області.
Бунда Наталія Петрівна - м. Славута Хмельницької області.
Василевський Артур Улдисович - м. Луцьк Волинської області.
Волик Сергій Васильович - село Воскобійники Полтавської області Шишацького району.
Гриб Василь Пилипович - село Віненці Переяслав-Хмельницького району Київської області.
Григоренко Сергій Анатолійович - м. Луцьк, Волинської області.
Корольчук Юрій Степанович - село Затурці Локачинського району Волинської області.
Кравчук Ганна Іванівна - м. Еманжалінськ Челябінської області (Росія).
Мишко Юрій Михайлович - м. Луцьк Волинської області.
Никитюк Володимир Сергійович - м. Петропавловськ-Камчатський (Росія).
Осіпов Андрій Олексійович - м. Зеленоборськ Совєтського р-ну Тюменської області (Росія).
Пекарський Аскольд Георгійович - м. Луцьк Волинської області.
Пилипович Олександр Васильович - м. Луцьк Волинської області.
Приступа Катерина Петрівна - м. Луцьк Волинської області.
Пустовіт Григорій Олександрович – м. Дубно Рівненської області.
Савчук Петро Петрович - село Духів Кременецького району Тернопільської області.
Самуляк Володимир Іванович - м. Ківерці Волинської області.
Семенюк Олександр Леонтійович - село Березовичі Володимир-Волинського району Волинської області.
Цимбалюк Степан Іванович - село Косарево Млинівського району Рівненської області.

ВО “СВОБОДА” – 1 (7)
Боруцький Святослав Юрійович - смт. Мар'янівка Горохівського району Волинської області.
Вега Юрій Васильович - м. Львів.
Магеровський Олександр Феофанович - м. Луцьк Волинської області.
Ніколайчук Руслан Олексійович - смт. Іваничі Волинської області.
Серба Любов Дмитрівна - м.Львів.
Сівак Сергій Віталійович – село Новоукраїнка Млинівського району Рівненської області.
Чернецький Олег Станіславович - село Шаровечка Хмельницького р-ну Хмельницької обл.

ФРОНТ ЗМІН - 0
Дендіберін Микола Євгенійович - м. Львів.
Пиза Олександр Зіновійович - село Кутузів Теребовлянського району Тернопільської області.
Плісецький Олександр Петрович - село Бухарев Острозького району Рівненської області.
ПР – 2 (4)
Дементьєва Тетяна Сергіївна - м. Луцьк Волинської області.
Комлик Ірина Олександрівна - м. Луцьк Волинської області.
Лаба Леонід Михайлович - селі Новина-Добрятинська Млинівського району Рівненської області.
Смоленг Іван Павлович - село Боремець Млинівського району Рівненської області.

“Наша Україна” - 0
Козюра Андрій Григорович - місто Любомль Волинської області.
Пархом’юк Анатолій Іванович - село Мирове Шумського району Тернопільської області.

ЗА УКРАЇНУ – 1 (3)
Данильчук Павло Петрович – село Торговиця Млинівського району Рівненської області.
Корчук Іван Миколайович - село Усичі Луцького району.
Романюк Роман В’ячеславович - м. Луцьк Волинської області.

ЄВРОПЕЙСЬКА ПАРТІЯ УКРАЇНИ - 2
Бірюков Анатолій Євгенійович - м. Луцьк Волинської області.
Голєва Олена Василівна - м. Луцьк Волинської області.
ПОЗАПАРТІЙНІ – 4 (8)
Дячук Рустам Олександрович - м. Березань Баришевського району Київської області
Калахан Андрій Сергійович – м. Берестечко Горохівського району Волинської області.
Кварцяний Віталій Володимирович - м. Луцьк Волинської області.
Разумовський Андрій Русланович - м. Луцьк Волинської області.
Сосновський Антон Павлович - м. Луцьк Волинської області.
Ткачук Євгеній Євгенович - м. Луцьк Волинської області.
Шиба Богдан Павлович - село Яструбичі Радехівського району Львівської області.
Яручик Микола Олександрович - село Новостав Луцького району Волинської області

Текст звідси. Автор - VolynTimes.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 4
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Человека из села вытащить легко, селюка из человека-невозможно.
Высказывание на эту тему известного писателя 70-80 годов Аьбертаса Лауринчюкаса: "Самая большая демографическая проблемма в СССР-оселючевание города и огораживание села".
Відповісти

какие мы гарадские , ну прям мАсквичи ,
чмо до діда з бабою за бульбою і салом ,більше не приїзджай
,а то сілюки казали потрібно пору штахетин на гододскій
спиняці відрихтувати.
Відповісти
IMHO місце народження грає другорядне значення. В першу чергу важлива самоідентифікація людини. Якщо вважаєш себе лучанином, то не настільки важливо, де живеш і де народився.
З іншого боку, є багато людей, які народилися і живуть у Луцьку, але лучанами назвати їх можна досить умовно.
Відповісти
Ну, а как же. Конечно. Или кончено...
Цитата из Джером К. Джерома: "Мой собеседник был, видимо, фермером. Разговаривая с ним вам все время лезли в голову какие то овощные мысли"
Відповісти