Шляхом ганьби і зради...

Не багато збігло часу відколи казачкі із громадської організації “Українське реєстрове козацтво” нагородили І. Палицю своїм “орденом” “Золотий козацький хрест”, як сталась ще одна подія, що могла б зганьбити славне ім’я Українського Козацтва, якби її учасники були дійсно козаками. Із «реєстровцями» давно все ясно – блазні, які не дослужились і до звання капітана, а часто – й взагалі не нюхали військової служби, понашивали собі кальсонів із генеральськими лампасами, начіпляли погонів із звіздами, які пасували б, хіба, маршалу всєво савєцкава саюза і роздають як не самі собі, то – своїм хлібодавцям саморобні цяцьки, називаючи їх “орденами”.

То ж не минуло й тижня , як пристойний, здавалося б, чоловік, шанований у Луцьку й області Олександр Середюк явив враженим лучанам свої лакузячі почуття до одіозного кандидата по округу № 22. Цей казачок вирішив підтримати І.Палицю не брязкальцями, а влаштувавши роздачу козацького кулішу від імені благадєтєля. І якщо всучування І.Палиці нагородного дармовиса казачкамі “Українського реєстрового козацтва” нікого не здивувало, бо достеменно не відомо в “реєстрі” якої держави воно числиться – Українського державного козацького реєстру досі не існує, то вчинок Олександра Середюка подивував. Невже йому – історикові за фахом не стало розуму зробити висновки нашої минувшини? Напевно, що – ні! Інакше не пішов би ганебним шляхом барабашів та кочубеїв.

Що й казати, можемо лише висловити співчуття О.Середюку з приводу втрати честі, гідності, проміняних на жалюгідний казанок каші (місткістю в 33 шекелі). Доведеться тепер йому ходити не з отаманським перначем, а з облизаною палицею.

“У кожного своя доля і свій шлях широкий” казав Шевченко. Що ж, Середюк вибрав свій шлях – ганебний шлях запроданця і зрадника. Шкода лиш дітей із Школи гопака, які тягнуться до цього гендляра козацькою честю і гідністю, бо можуть повиростати із них вправні вояки, лиш не козаки, а – яничари. І знову може настати розбрат і руїни, який треба бути долати у спосіб кошового І. Сірка – вирубавши в пень зрадників.

Ухвалою козацьких отаманів 21 жовтня 2012 р. за зраду, запроданство, ганьблення козацької честі вирішено вважати громадянина Середюка виключеним із лав Українського козацтва.

Лучани, прийшовши поглянути на новоявлене “свято” Бабиного літа, тихо дивувались і намагались увічнити незвичайний обряд “вилизування палиці”. Щоправда, побачивши, що його фотографують, колишній козак, а тепер – к…зяк, ганебно утік, побоюючись, мабуть, заслужених канчуків від справжніх козаків.

Що ж, схоже, у нього совість ще не зовсім зігнила. Можна лиш порекомендувати йому надалі величатись всевірнопідданішим холопом зацного пана нафтового новобагатька паліци.

Козацькі отамани Волині.