Я хочу подякувати всім, хто не дозволив нашим солдатам поїхати до Києва. Хочу звернутися до командира з проханням пам*ятати, що він перш за все людина, яка повинна думати не лише за своє становище, а й за життя і здоров*я тих бійців, яких йому довірили батьки, дружини. Тому пане командиру, перш , ніж виконувати ДУРНІ накази, подумайте, як потім дивитися в вічі українцям, тому що Вам з ними жити. Ця влада вже не влада, це банда дебілів. Тому прислухайтеся до свого серця. Ще раз ДЯКУЮ, що повернули нам дітей, повернули нам - батькам ,спокій за життя наших дітей. Але чи це надовго, це ще питання.