«Волинь» трансферна. 2012 рік

9 січня 2012 року стало пам’ятним днем в історії луцької «Волині». Саме тоді віце-президент клубу Юрій Савчук презентував громадськості нового головного тренера «хрестоносців» Анатолія Демяненка, який змінив на посту, здавалося, «вічного» Віталія Кварцяного.

Новий наставник не лише почав руйнувати тактичні побудови попередника, а й взявся кардинально оновлювати команду. Демяненко, відкинувши зашкарублий принцип Кварцяного «чим вищий футболіст, тим він кращий», купував та орендував гравців, які в першу чергу володіли досвідом гри в єврокубках чи національних збірних різних вікових категорій.

Ще один важливий акцент він зробив на «дебразилізації» «Волині». Під час представлення коуч розповів, що, тренуючи столичне «Динамо», мусив штрафувати бразильців за порушення дисципліни, хоча й спеціально попереджував про загрозу фінансового покарання.

«Один бразилець – нормально, два – більш-менш, три – це вже все... У Волині – 4 бразильці? Розберемся», - пожартував тоді фахівець.

Дебразилізація за Демяненком

2012 рік у складі «Волині» зустріли 5 бразильців – лівий захисник Леандро, півзахисники Гобер, Рамон, нападники Шумахер та Майкон.

Першому на двері вказали Гоберу, який, до слова, за Кварцяного був гравцем основи. Однак, Демяненко висловив незадоволення футбольними вміннями хавбека та перевів його до дублю.

Схожа доля чекала й на Леандро, але він ще зіграв кілька матчів у 2012 році, бо Олександр Романчук, якого взяли на місце бразильця, травмувався. Влітку Демяненко чітко окреслив майбутнє футболіста у «Волині», коли не вніс його до заявки команди на сезон. І навіть після травми нового лівого бека Петра Занєва Леандро залишався поза командою, а його обов’язки виконували люди, які грали на інших позиція – правий півзахисник Олександр Насонов і центральний захисник Олег Шандрук.

Щодо Шумахера, то в офіційних матчах навесні він виходив лише на заміну, а влітку Демяненко заявив, що дасть форварду шанс. Але довіри тренера вистачило лише на два перші офіційні матчі сезону 2012/2013 років. Опісля нічиєї з львівськими «Карпатами» та скромної перемоги над полтавською «Ворсклою» тренер вирішив грати «в одного нападника», а Шумахеру вже почали шукати нову команду.

Однак, і нині бомбардир тренується з командою, а нещодавно Демяненко, можливо, вражений роботою Шумахера під час тренувань, сказав, що бразилець матиме ще одну спробу.

Ще раз описувати епопею, після якої форвард Майкон перебрався до донецького «Шахтаря», щоб протирати шорти на лаві запасних луганської «Зорі», особливої потреби немає: всі перипетії конфлікту були на видноті. Варто лише зауважити, що наразі «Волинь» намагається добитися дискваліфікації гравця, але справа надовго «зависла» в бюрократичних коридорах Федерації футболу України.

Тож, настання 2013 року, маючи у кишені контракт з «Волинню», відзначили вже 3 бразильців, при тому, що регулярно на полі з’являвся лише крайній хавбек Рамон. Точно відомо, що Леандро у Луцьку не буде, а подальша доля Шумахера залежить лише від нього: один шанс він вже втратив, а третього, мабуть, вже й не дадуть.

В пошуках досвідчених «європейців»

Влітку 2012 року нові власники команди поставили перед тренерським штабом доволі амбіційне, як для клубу рівня луцької «Волині», завдання – здобути право грати в Лізі Європи. Для цього «хрестоносці» почали шукати підсилення.

Зокрема, закцентували увагу на гравцях європейських команд, які мають досвід виступів за національні збірні та вже виступали в єврокубках.
Так, взимку до Луцька переїхав македонець Душан Савич, на рахунку якого 12 матчів (4 голи) за національну дружину. Ще одним новачком став українець Сергій Пилипчук, який понад 5 років грав за російські команди.

По-справжньому трансферна кампанія «На Європу!» розгорнулася влітку. Спочатку до клубу приєднався воротар «Металіста» з Харкова Максим Старцев. Голкіпер грав і в єврокубках, і за національну збірну.

Згодом до «Волині» перейшли двоє болгарських захисників Валентин Ілієв та Петр Занєв і румунський хавбек Ерік Бікфалві. Останнього можна вважати чи не найкращим трансфером Демяненка. Півзахисник, в якого добре натреновані дальні удари, не гірше роздає паси. В українській Прем'єр-лізі він став одним з лідерів за кількістю передач в карний майданчика суперника та ударів по воротах.

Стосовно болгар, які грали (Ілієв, 19 матчів) та ще грають (Занєв, 16 матчів) за національну збірну своєї Батьківщини, то прокоментувати їх виступи однозначно важко. З одного боку робота захисників завжди найменш помітна для вболівальників, але й оминути увагою грубі помилки не можна. Особливо запам’яталася виїзна гра «Волині» проти львівських «Карпат», коли Занєв не зміг зупинити бразильця Лукаса, а той відкрив рахунок в зустрічі вже на першій хвилині поєдинку.

Підсилити гру в нападі запросили швейцарця Даніеля Суботіча, який 6 разів виходив на поле в формі молодіжної національної команди. Певний час форвард користувався довірою в Демяненка і забив в 10 матчах 3 голи, але після одужання македонця Савича в основу потрапляв все рідше.

Варто зауважити, що гідною заміною Майкону він не став та й, мабуть, не стане. Хіба головний тренер «хрестоносців» зуміє знайти підхід до бомбардира, який відкриє в швейцарцеві його вміння.

Про українців

Влітку для Демяненка гострою проблемою став ліміт на легіонерів в Прем’єр-лізі. Крім оборонця з Македонії Ванче Шикова, румунського хавбека Сільвіу Ізворану та бразильця Рамона в клубі було ще 4 новачків-легіонерів, яких брали для гри «в основі».

Тож, залишилося 4 місця для футболістів-українців. Одне Демяненко віддав для воротарів. Спочатку «на брамі» зумів закріпитися орендований в дніпропетровському «Дніпрі» Денис Шеліхов, а влітку його місце зайняв новачок Максим Старцев, якого підміняв Сергій Літовченко.

Другу вакансію забрав капітан «Волині» Сергій Сімінін. Місце в основі захисник завоював ще за часів Кварцяного, а Демяненко нічого не міняв. Третя дісталася хавбеку Сергію Пилипчуку, а от з четвертою виникли проблеми.

В перших турах її займав півзахисник Ігор Скоба, але рівень його гри бажав кращого, тому вже після старту поточного сезону в Луцьк приїхав Володимир Аржанов, якого Демяненко ставив то в центр поля, то на фланг.

Щоправда, Аржанова «Волинь» орендувала в київського «Арсенала» лише до січня 2013 року, тому нині тривають перемовини з столичними «канонірами» щодо продовження співпраці, бо хавбек грав за «хрестоносців» дуже непогано та й його вміння грати на різних позиціях не буде зайвим для луцької команди.

Варто пригадати двох українців, які стали своєрідною «паличкою-рятівницею» для Демяненка. Молодий хавбек Олександр Насонов, якого взяли з «Дніпра», в часи кадрового дефіциту грав в обороні, а Олег Шандрук протягом першої частини сезону 2012/2013 відіграв на всіх позиціях в захисті: і в центрі, і на флангах.

***

Поки рано оцінювати трансферну роботу Демяненка, як і гру «Волині»: команді не вистачає стабільності, а футболістам зіграності. Матчі, коли «хрестоносці» схожі на машину, що змітає все на своєму шляху, чергуються з справжніми катастрофами штибу домашньої поразки від одеського «Чорноморця».

Як неодноразово говорив наставник лучан: будівництво команди все ще триває і за місяць всього не зробиш. Тож, варто зачекати завершення поточного сезону Прем’єр-ліги, а тоді й робити висновки.

Насамкінець варто відзначити, що за рік роботи в Луцьку головний тренер накупляв футболістів, яких вистачить на повноцінну команду (див. малюнок).