Дівчина акуратна, вдіта зі смаком. Гарно.

Природно, що людина не для себе вдівається, а для оточення. Був би ти, приміром, на безлюдмому острові. Тобі було все-рівно як ти вдітий, бо ж нікого нема. Нормальна людина завжди буде так вдіватись, щоб люди на неї не дивились з подивом, по-ситуацыъ. Ну, а той, хто хоче, щоб йому у слід плювались...

Якщо у когось є претензії до чийогось зовн. вигляду, то їх все-рівно треба виказувати цивілізовано. Всі ж ми люди. Ясне діло, людина вдіваєтся так, як може і хоче. Може навіть ті самі труси поверх штанів вдівати, якщо не соромно.

Ти вправі думати і діяти як вважаєш за потрібне - це є твоє життя.

Дивно було, якби під моїм дівчачим ніком сидів мужик. Але то таке. Розмірковувати, раціоналізувати... ну це добре звичайно. Але нащо псувати подушечки пальців, друкуючи на клавіатурі, якщо кожна зі сторін залізно стоїть на своєму і аргументи опонента відкидає? Треба не філософствувати про любов, а любити (ну чи на крайній випадок - займатись нею); не розмірковувати про добро, а нести його у серці; не говорити про корисливість (хоч інколи і можна), а навчитись бути вдячним і так далі. А за цими використаннями нашого розумового апарату - і життя проходить, якось непомітно, а його і не так багато... Якось так.