Дитинство насправді, чудова пора. Коли я зустрічаю свого першокласника зі школи, щастя аж переповнює мене! Ту мить, коли те мале хлопча виходить, позирає оченятами, шукаючи маму, а знайшовши, біжить обіймати, – не забудеш ніколи. А коли старший тулиться або просто сяде поговорить, почуття неймовірні! Діти – не клопіт, вони – наше щастя!

Якщо я не була в якомусь місці, то мені цікаво подивитися і на "пісочок, ялинки, комарики, поньчики, тараньку, дорогі вугрі, свіже повітря, зони відпочинку і т. д." Тим більше, що я подала матеріал не про подію, а про красу місцевості.

А ви думаєте, що всі були в Карпатах? Багато хто не був. І чому б не поділитися з людьми тим, що побачив сам?