Історія однієї дружби…

Вона, як і усі небайдужі діти, написала лист солдату. Мабуть, він був не єдиним посланням Юлі у зону АТО, але саме цей лист потрапив до мене. Може тому пройнявся прочитаним, бо… щиро, коротко і про головне – саме так він був написаний. Саме так, без зайвих слів, намагаюсь писати й сам. Насмілився зателефонувати та подякувати, адже номер телефону був вказаний…
Пройшло два роки… Завдяки уже двом написаним мною книгам та кільком пісням, іншим справам – у мене є багато нових, хороших друзів, їх коло щодня збільшується. З радістю можу сказати, що я багата і щаслива людина!
З вдячністю хочу сказати, тепер справжньому моєму другу в житті та в Інтернеті, Юлії Жук: «Спасибі за чуйне серце, теплом якого дихають слова – я буду молитися, щоб Ти повернувся живим!».
Юрій Щербик.