Додати запис

Ответ автора книги «Украинка против Украины» профессору из Луцка

До сих пор полемика по поводу нашей книги шла преимущественно с журналистами, которые не удосужились прочитать критикуемый текст.

И вот, наконец, за опровержение берется профессионал: доктор филологических наук из Луцка Мария Моклица. Но при ближайшем рассмотрении оказалось, что это вовсе не первая ласточка, а первый блин. Ибо качество аргументации практически не изменилось.

В начале книги мы согласились с Лесей Украинкой, что высказывание нужно оценивать по содержанию, а не по тому, на каком языке оно написано. Поскольку эта мысль вполне бесспорна, ее можно применять и к текстам самой писательницы.

Вся книга посвящена анализу некоторых сомнительных выводов классика. Профессору это очень не понравилось. Главной нашей ошибкой она считает то, что мы вообще занялись Украинкой: "Чому Леся Українка?", а не Пушкин, Достоевский, Толстой, Горький, Блок, Есенин, Маяковский, Булгаков и "численна когорта соціалістів типу Герцена і, тим паче, комуністів, серця яких належали виключно партії".

Но зачем же мы будем анализировать "иностранную" литературу, если для этого существует целый легион дипломированных специалистов? Сама Моклица, например, "1976 р. закінчила філологічний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького за спеціальністю "Російська мова та література"… Працювала вчителем". И мы станем соревноваться с ней в знании "буревестников", "соколов" и "глупых пингвинов" (ударение на первом слоге)? Как говорил известный персонаж: "Это несерьезно!"(с).

Тем более, что просветив школьников (а потом и студентов), она занялась фундаментальной наукой: "Кандидатську дисертацію на тему "Природа конфлікту в прозі про село 1950-1980-х рр." (спеціальність – радянська багатонаціональна література) захистила 1991 р.". Была, оказывается, и такая "научная" специальность. Вскоре, правда, она испарилась. Но оставила после себя неразрешимую загадку: а куда сгинули "научные" выводы кандидатов и докторов, подвизавшихся в этой специальности? Наверное, лежат в том же кладезе премудрости, где и достижения научных коммунизма и атеизма.

Ну что мы могли бы, например, сказать о природе вышеуказанного "конфлікту в прозі"? На память приходит только одно: все конфликты тогда носили исключительно неантагонистический характер.

А в диссертации Моклицы эта нехитрая мысль, небось, всесторонне обоснована на материале многонациональной советской литературы (в чем желающие могут убедиться лично). Затем, в полной мере попользовавшись ценностями "нашего многонационального дома", она переключилась на "наш європейський дім" и сейчас успешно осваивает его ценности.

По сути обвинений в адрес русской литературы можем сказать следующее. Бесы мучают всех: украинцев и русских, писателей и читателей. Но некоторым удается выработать против них иммунитет и они начинают делиться с людьми антителами. В этом особая ценность произведений Сковороды и поздних Гоголя, Кулиша и Костомарова, зрелого Пушкина и Достоевского. А другие так и остаются в плену нечистых духов. Например: Шевченко и Украинка, Франко и Маяковский (в книге мы несколько раз упоминаем о бесоодержании Горького).

А тот, кто делает из них идолов, автоматически принимает на себя их бесов. Интересующиеся христианским анализом русской литературы могут обратиться к многотомной работе М. М. Дунаева "Православие и русская литература".

Об украинской же литературе аналогичной работы, к сожалению, нет. И, судя по всему, не скоро появится. Моклицы не разрешают. В украинской филологии превалируют комплиментарные подходы, а критические аргументы рассматриваются как проклятия и проявление ненависти в адрес критикуемого. Вот и наш анализ произведений Украинки вызвал у филолога не совсем адекватную реакцию: "ближнього свого, як каже Слово, треба любити, як самого себе, і судити його не можна, бо це прерогатива Вищого Судії, і камінь кидати у нього теж не можна, бо він повернеться і поцілить тебе самого, значно більш грішного".

Подобные аргументы мы уже слышали от юных луганских журналистов. Но, поскольку Евангелия они не читали, пришлось им напоминать. Апостол Иоанн предупреждал христиан: "Не всякому духу верьте, но испытывайте духов, от Бога ли они". Следовательно, христианин обязан рассуждать и судить о том, каким духом дышит очередной "властитель дум". Христианин может молиться за грешника и его душу. Но при этом обязан судить о том, где грешное, а где праведное. Хотя бы для того, чтобы воздерживаться от греха.

Произведения Украинки тоже можно анализировать и судить о них. Во всяком случае, профессор не отказывает себе в этом и отсылает всех интересующихся к статье "Pro et contra християнства (драматургія Лесі Українки)" в журнале "Слово і час" за 2001 год (№6). В этой небольшой работе сосредоточена главная филологическая премудрость по этому вопросу.

Статья носит революционный характер. Ни классики украинской филологии Н. Зеров и М. Драй-Хмара, ни многочисленные современные исследователи не подозревали, о том, что так очевидно для Моклицы. Оказывается, Леся Украинка была "християнкою в найкращому сенсі слова". И не одна она: "Міріам…Долорес…Всі інші героїні (крім згаданих щойно – ще й Кассандра та Мавка!) йдуть добровільно на хрест, це "природжені мучениці", розп’яті людьми за вірність духу. Чи не такою "природженою мученицею" була й Леся Українка? Тобто християнкою в найкращому сенсі слова?".

Такой. Точно такой же "христианкой" (как Мавка, Кассандра и Долорес) была их создательница. Ведь сюда, в таком случае, можно отнести и подростков из гитлерюгенд с фаустпатронами (тоже ведь, следуя логике Моклицы, такие же типичные "мученики" – за веру свою ложившиеся под русские танки).

Первой в этом списке "християнок" идет одержимая Мириам. Правда, после воскресения Христа она не хочет видеть "горячо любимого". Однако все-равно – христианка. Правда, она обуреваема своей всепоглощающей ненавистью ко всему, что шевелится. Но все-равно – "носій християнської віри". Also sprach Moklitza…Еще она говорила такое: "Наше співчуття на боці Міріам, і приваблює вона нас саме одержимістю". Но подобне нехитрые приемы проходили только в советской средней школе (где подвизалась Моклица). Да и то не во всех классах.

Завершается статья анализом драмы "Руфін і Прісцілла", которая "далеко випередила свій час, навіть ми й досі не готові до сприйняття твору". Профессор скромничает: уж она-то (в отличие от некоторых) вполне готова. Вывод филолога по всей драматурги Українки однозначен: "Стає очевидно, що критика християнства… завершилася прийняттям християнства". После этого довольно странно выглядит последнее предложение статьи: "Руфін і Прісцілла" – дзеркало, в яке страшно зазирнути’. Кому страшно? "Християнам" (типа Мавки)?

За прошедшие со времени написания статьи годы украинские филологи, которые прекрасно знают творчество Украинки, не торопятся присоединяться к эксцентричной гипотезе Моклицы. (Одни, видимо, вспоминают последние антихристианские замыслы писательницы. Другие не могут забыть о тех баталиях, которые она, как ‘прирожденная мученица’, претерпела против ненавистного ей венчания. Когда родители особенно достали, она написала сестре по поводу их лицемерия: ‘Я сумніваюсь, чи то щире те невір’я і те вільнодумство’). А ей это и не нужно. Вопрос давно решен и подписан. Более того: за последние годы писательница была просто канонизирована.

Осталось только внушить профанам: ‘Панове православні Бобров і Дерев’янко, повірте: якщо існує рай, як його уявляв великий християнський вільнодумець Данте, то у ньому обов’язково сидітиме неподалік від трону Богоматері і Велика Християнка Леся Українка’. А может для начала все-таки поместить ее в чистилище? Однако, к сожалению, торг в этом деле, судя по всему, неуместен.

Да если бы остановка была только за нами, разве мы не поверили бы филологу на слово из одного решпекта. Но что такое мы? И кому нужен наш респект? А есть куда более серьезные организации. Вот католики точно не будут спешить поверить на слово: слишком уж много римских пап ‘великий християнський вільнодумець Данте’ поместил в аду. И для всех прочих христиан загробный мир, ‘як його уявляв Данте’, вовсе не является его адекватным описанием. Так могут думать только украинские филологи. Да и то не все.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 35
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
подождите, я за попкорном сбегаю!!!
*вернулась*
псевдоинтеллектуальный срач - один из моих любимых.
Профессор Моклица на украинистике, к сожалению, действительно одна из лучших. слабоватый там контингент откровенно. но не стоит винить нашу нынешнюю профессуру в том, что они в свое время были многонациональными советскими, других у нас просто нет.
а вот то, что они теперь участвуют в релегиозных диспутах, это уже откровенная интеллектуальная проституция. стыдно, в 21-м-то веке. просто стыдно.
Відповісти
ну, а если Косач таки была атеисткой, я ее только зауважала, честное слово.
Відповісти
Зараз почнеться дитячий піск і візг на галявині!
ПОВСТАНЬТЕ!!!!!!!!!!!!!!
УРА!!!!!!!!
ЗАХИСТИМО!!!!!
НЕ ДАМО!!!!ПААААПЛЮЖИТИ!!!!
СЛАВА!!!!!(героям, Україні, українцям, кроче всім нам...)
ГЕТЬ!!!!
ГАНЬБА!!!!
Відповісти
"А другие так и остаются в плену нечистых духов. Например: Шевченко и Украинка, Франко и Маяковский". Науковець, блін. Одного речення достатньо, щоб помножити на нуль все, що пише цей чолов*Яга.
Відповісти
На висміювання опонента переходять тоді, коли не вистачає аргументів.
Відповісти
чем можно контраргументировать утверждение, что возле Богородицы обязательно восседает Леся Украинка??? Ваш вариант? королева, принесите галоперидолу, максимум. если речь о теологии/теософии, то пусть сумасшедшие кучкуются сами по себе и не приплетают в свои бредни покойных писателей. Лепить же к подобным вещам филологию, на мой взгляд, преступление против последней.
Відповісти
Як це чим? Тим, що Шевченко, Українка, Франко - біснуваті. Аргументи наповал!
Відповісти
ну я понимаю, господа псевдотеософы глубоко больны. но зачем уважаемой профессорше опускаться до их уровня???
Відповісти
Автору. Відразу хочу зазначити, що я не читав Вашої книги. Мабуть, і не прочитаю. Але судячи з інформації, якою володію -- вона присвячена темі релігійності (нерелігійності) Лесі Українки. Це підтверджує і подана Вами стаття. Так ось, як на мене, подана Вами тема некоректна. Україна, як і мила Вашому серцю Рассєя -- світські держави. І НІХТО не має права утискати будь-кого (живого чи мертвого)через його переконання. Більше того. Взагалі піднімати подібне питання нелогічно.З таким успіхом завтра якийсь Абдураімов Хасан напише пасквіль "Українка проти України" бо творчість і висловлювання Лариси Косач не відповідають вимогам ісламу, а якийсь Рабинович -- за неналежне ставлення до іудаїзму. Перелік можна продовжувати довго. Чому це можна робити православним РПЦ, а іншим -- ні? Перед законом у них не повинно бути жодної переваги. З точки зору претензій на т.зв.святість -- попустіться трохи, шановний. Для людей, длґ котрих єврейська народна творчість, в будь-якій інтерпритації, є лише фолькльором якогось далекого від нас племені, Ваші розпатякування про "...нечистых духов..." "... чистилище..." і т.д. нічого крім сміху не викликають. А таких немало.
Окрім того, значна частина цієї публікації -- образа читача. Автор вважає читачів за неуків і дурнів? Ви, коли так зверхньо говорити про, хоча б, Пушкіна в т.ч. і "зрелого" не можете хоч на хвилинку замислитись, що тут є люди, які добре знають і творчість і історію не лише українських а й російських класиків? Вам процитувати "християнського" Пушкіна будь-якого періоду?
Відповісти
А зачем меня вспоминать? Так сильно на мазоль наступил?
Не серчай, печенка лопнет.
Если не трудно, ну почему молчиш, ответь- в К-Каширском районе ежей едят или нет?
В свое время на канале "Полисся ТВ" был сюжет на эту тему. Автор И.Красуцкий, ред О Лукашук. Потом он был повторен, по моему на ISTV, потом следы теряются. Меня уже несколько раз гости из-за бугра спрашивали на эту тему.
Где найти информацию?
Відповісти
едят. в ратневском тоже едят. но только обязательно чтобы у ежа были ушки. это травоядный и неядовитый еж. тот, который без ушей, тот питается всякой дрянью и его есть все равно что крысу городскую - чревато.
сама ежа не ела, но общалась с теми, кто ел :-)
звоните в район в пресс-службу РДА, чего уж проще.
Відповісти
давайте. давно не вспоминали кишку последнего попа.
Відповісти
Ваша проблема у тому, що Ви не читали книги і "мабуть, і не прочитаете". Ви звертаєте увагу на другорядні речі,які відволікають вашу душу від думок про головне. І стосовно Пушкіна, Ви зазначили, що можете його навіть процитувати, а як ви таке могли написати,коли Ви не читали його твору "Скупой рыцарь", бо в іншому випадку Ви б не брали слово християнський у лапки.
Відповісти
Приїжджай, мене знайти не важко. Завезу в Нуйно, і там в людей пошукаєш інформацію. Аби видихав...
Відповісти
"мене знайти не важко"
Да никто и искать не будет-кому ты нужен?
Нужна информация. Кстати Нуйно интересно еще и тем, что существует народные обычай "свободной" любви-свального греха. Откуда эти элементы хлыстовства?
Представляет определенны интерес половозрастная структура в с. Сыново. Ранее, лет 12-15 назад был подтвержденный факт(пред. сельсовета), что на 50 незамужних девок приходилось всего 2 холостяка. Естественно, речь шла о репродуктивном возрасте. Все это интересно в контексте понимания условий в которых развивалось творчество и создавались произведения которые стали объектом обсуждения.
Я формулировал вопросы к БП, как редактор районки-многотиражки он , теоретически, должен быть в курсе.
Но вместо ответа какое-то невразумительное кривляние тинейджера.
Відповісти
ти вже якось з ніком визначись, щизік віртуальний. Інформацію він захотів. Ти, я так розумію, м'ясо тільки бачиш, а не їси, раз так їжаками цікавишся.
Відповісти
Сам ти баран! Нуль ділити не можна. Вчи матчасть!
Відповісти
Поділивши нуль на нуль в частці, що й увзвти, можна будь-яке число, крім нуля писати. Не вчив такого віршика а школі? Темінь ти безпросвуітна.До того ж ще й без "матчасті".
Відповісти
Барашек-роззуй очі і почитай. Не нуль ділити, а "на нуль". Вчи матчастину і олбанський, животноє!!!
Відповісти
в мене або дежавю, або цей автор по молодості клеймив загниваючий капіталізм в радянській пресі на замовлення ідеологічного відділу обкому.
вже і обкому не має і капіталізм, як виявилось, дуже приємно пахне, а в автора стиль залишився.
що поробиш, певно набуті інстинкти.
Відповісти
чисто рассейській аргумент.
це все, на що здатна помісь угро-фінів з монголами?
Відповісти
А ти скрізь понюхав?
Може ще лизнешь?
Відповісти
Про що , власне шум ? Тут , бл*ть , на вулицях сніг тане , ожеледиця , люди падають , собаки серуть , а вам всьо вірші читать . Най би вулиці прибрали , скотство , тьфу
Відповісти
Дерев’янко - важко хвора людина. Йому б ще після першої книги про Шевченка -"націоналіста" варто було б звернутись до кваліфікованого психіатра. А ще ця хвороба помножена на низьку культуру (або на її відсутність) Луганщини і окремих її деревянків, яка відстає від культури Заходу України і в цілому від України на років 200. Тут немає про що говорити: висрані ним пасквілі на українських класиків говорять самі за себе. А чому б йому, російськомовному "пісятєлю" з недоглянутою, вкрай запущеною фізіономією, не "проаналізувати" по цій темі творчість і життя "отшельніка" Льва Толстого, який клав під поїзд своїх героїнь і гусячим пером старанно виводив картини битв "русскіх патріотов", а в результаті пішов з торбою по світу? Може й там він знайшов би якісь раціональні для себе зерна? Чому він закидає камінець в чужий для нього город, як очевидно, далекий і ненависний йому? А мешкає-то в Україні! Як можні жити в державі і ненавидіти її разом з її культурою? Це, справді, кара Господня. Людина навіть вже цим, хоч і опосередковано, покарана. А пасквілі цього автора - чергові свідки того, що культурою керувати ще нікому не вдалось, як і її історією. Як заходом і сходом сонця. Проте, такі, як Деревянко і його побратими по перу, вважають, що її можна утилізувати, і скерувати в ту сторону, яка потрібна ворогам України - таким собі дерев’янкам. А ще не сумніваюсь, що в його ахінею повірять дехто з його землячків - руськоязичних запроданців. В їх голови, спустошені російськими серіалами, екстрасенсами, гадалками і танцями на льоду, можна з успіхом вбивати в голову цвяхи не надто, м’яко кажучи, переконливі висновки цього, так званого письменника і його підручних секретарів-співавторів.
Підтримую блогера Пташника в тім, що Україна - світська держава, яка регулюється на основі громадянських, а не релігійних норм. Дерев’янко не здогадується, що в такій державі кожна людина має право розраховувати на те, що вона може жити, не звертаючись до релігійних інститутів. Це ж не Іран і не Саудівська Аравія, законодавства яких засновані на Корані і шаріаті. І не Росія з всєпобеждающім релігіозним ученієм табачного магната Кіріла. І не Чечня, де завучами шкіл стали муфтії.
Відповісти

Ода комуністичній силі.
Лєнін силою тією
Нас надихав на віки.
Як зерно в темноти глею,
Впали ми з ойго руки.
Дмитро Павличко, один із авторів Української Конституції.
Відповісти
«На ХХII съезде Михаил Александрович Шолохов пропел осанну Хрущеву и предложенной им программе построения коммунизма:
— Когда мы принимаем новую программу нашей ленинской партии, сама жизнь наша, жизнь всего советского народа стала исполненной как бы особого и нового звучания. Как не сказать идущее от всего сердца спасибо главному творцу программы — нашему Никите Сергеевичу Хрущеву!
Зал бурно зааплодировал.
— Я бы сказал вам, дорогой Никита Сергеевич, и более теплые слова, — продолжал Шолохов, — но личная дружба с вами, мое высокое уважение к вам, понимаете ли, как-то стесняют меня, в данном случае служат явной помехой…».
Михайло Шолохов з усіх трибун кричав, що «…советский писатель должен честно смотреть партии в глаза».
Відповісти
Шевченко і Леся Україна належать не тільки Україні. Це надбання світу - як Пушкін, Шекспір, Драйзер. Це постаті, титани. Твори Шевченка і Лесі Українки перекладені на півтори сотні мов світу. Їх читає планета. Їм стоять памятники від Японії до Аргентини, від Німеччини до Канади. А "філософ, психолог і релігієзнавець" Деревянко, як його представляє його помічник по паперотворчості Глєб Бобров, - шашіль, який точить здоровий матеріал зсередини. Але пігмеям така робота не по зубах - матеріал міцний і перевірений часом. Пройде час, і "філософію" літературних пігмеїв віддадуть школярам на макулатуру, а народна память про них заросте кропивою і чортополохом.
Відповісти
Пишаюсь Лесею Українкою за її нехристиянський світогляд. Як інтелектуалка найвищого рівня вона не піддавалась облуді попів. Честь їй і шана за це. Чи була атеїсткою? Думаю, що ні. Захоплювалась бо ж красою наших істиннно арійських богів.
Відповісти
В Лесі Українки якраз і християнський світогляд, тільки вона вірила не в жирних попів-здирників, а в Бога - Творця. Нинішня влада взасос цілується з гапонами, бо вони для неї замінили секретарів партійних організацій, але Бога не там Треба шукати, де шукають вони.
Відповісти
Леся Українка

«Давня казка».

В мужика землянка вогка,
В пана хата на помості;
Що ж, недарма люди кажуть,
Що в панів біліші кості.
У мужички руки чорні,
В пані рученька тендітна;
Що ж, недарма люди кажуть,
Що в панів і кров блакитна!
Мужики цікаві стали,
Чи ті кості білі всюди,
Чи блакитна кров проллється,
Як пробити пану груди?"

оце так "християнка"
Відповісти
Мужики цікаві стали,
Чи ті кості білі всюди,
Чи блакитна кров проллється,
Як пробити пану груди?

ось чому Леся Українка була так шанована большевиками! оце так вікриття! заклик до терору проти буржуазії! оце так Лорочка видала шедевр...
Відповісти
Згадали Рисака (Царство Небесне, нехай спочиває з Богом), і хочу відмітити, що кращого лесезнавця - дослідника її життя і творів, ні на Волині, ні в Україні немає. І, виходячи з усього, не буде. Немає кому захистити славетну нашу землячку від іродів-деревянків-бобрових, які продали Іуді душу за 30 срібників.
Відповісти
Чому проста констатація тогочасних фактів і їх власний аналіз Лесею Українкою сприймається "анти-християнським"? Що було, того з історії не викинеш.
І якщо вона не вірила попам, будучи проти штучності і фарисейства, то як на мене, це - доказ якраз-таки щирої віри в БОГА і БОГОшукання.
Відповісти
Хочу поблагодарить авторов за книгу "Тарас Шевченко - крестный отец украинского национализма", которая помогла мне прозреть и посмотреть на многие вещи с другой стороны. Очень рада что вышла книга "УКРАИНКА ПРОТИВ УКРАИНЫ" и что я имею возможность ее прочитать.Спаси Господи!
Відповісти
К сожалению, книгу мало кто прочтёт.
Она достаточно объёмна, а сейчас такое читают только филологи.
Да и то...
Сама Леся, честно говоря, неактуальна, а уж тем более - книга о ней.
Школьников, правда, пичкают этим - но им-то книга Деревянко точно не по плечу.
О книге про Шевченко.
Там одна главная мысль: можно быть таким украинцем, как Шевченко, а можно - таким, как Гоголь (православие, ориентация на единство с Россией). Вот и всё. То есть украинец не обязан быть русофобом и безбожником. Конечно, эта мысль не нравится русофобам и безбожникам. Но ничего антиукраинского в книге нет.
О книге про Лесю.
Уже из названия ("Украинка против Украины") видно, что в книге автор развивает ту же мысль. Украинка была атеисткой, русофобкой и революционеркой. Автор полагает, что всё это губительно для Украины. И поэтому тратит драгоценное время жизни не на любимого им Гегеля, а на Лесю. Дабы её сущность была всем видна.
К сожалению, последний год показал, что Деревянко прав. И украинские идолы сгубили жизнь миллионов украинцев.
Відповісти