«Рустам загинув на моїх очах» - командир волинського взводу батальйону «Айдар»

Командир «волинського» взводу батальйону «Айдар» Андрій Омельчук розповів, як загинув лучанин Рустам Хамраєв у бою на Луганщині.

Про це йшлося під час прес-конференції у суботу, 21 червня.

Андрій Омельчук, який очолює роту волинських самооборонівців у «Айдарі» розповів, що Рустам Хамраєв вперше був поранений на Майдані в Києві та був справжнім патріотом.

«Перш за все, величезна подяка батькам… Це був надійний, дуже сором'язливий хлопець, який ніколи для себе нічого не просив, але за інших завжди ставав горою. Мені дуже шкода, що такі люди гинуть, бо це дуже достойні люди», - відзначив він.

«На війні - як на війні. Війна - це тяжка, брудна, монотонна робота. Ніякої романтики на війні немає. Це біль, це холод, виснаженість», - додав командир.

Омельчук розповів, що Рустам Хамраєв загинув у бою 17 червня. 17 червня 2014 року передовий загін батальйону, де служив Рустам, отримав наказ висуватися у район селища Металіст і визволити Металіст від терористів (Металіст — це, фактично, Луганськ, околиця його). В ранок того самого дня потрапили в засідку і були полонені українська льотчиця Надія Савченко і восьмеро десантників з 80-ї аеромобільної бригади. Тож комбат «Айдару» скерував найбільш досвідчених бійців, щоб визволити селище Металіст від бойовиків і заодно звільнити з полону Савченко і десантників.

Дорогою бійці потрапили у засідку та вступили у бій проти добре озброєних терористів з важким стрілецьким озброєнням та бронемашинами. Рустам залишився прикривати бійців свого підрозділу, стримував наступ терористів, самотужки утримував позицію, але сили були занадто нерівні: у терористів танки, БМП і важке стрілецьке озброєння, в українських воїнів — автомати і кулемети. Під шаленим вогнем терористів, солдат Рустам Хамраєв до останнього прикривав бійців, надав їм можливість перегрупуватися і забезпечив їх відхід у безпечне місце. Він врятував їх ціною свого життя.

Рустам був розстріляний впритул з крупнокаліберного кулемета з танка — розривні кулі поцілили і розтрощили голову, хребет і ногу — смерть була миттєвою. Він залишився вірним військовій присязі, даній Україні і українському народові 26 грудня 1993 р. (про це він завжди пам'ятав).

Останній запис в блокноті Рустама: «Отримав автомат „АКС-74“ (число, місяць), 4 магазини». І трохи нижче: «Стояти на смерть! Україна понад усе!!!». Він дотримав слова.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!