Додати запис

Не кожна реформа – Бальцерович

Цей текст написаний як продовження моїх роздумів, викладених у матеріалі Реформа ціною людського життя.


На громадських слуханнях, коли лучани обговорювали питання недоцільності закриття третьої міської поліклініки один з захисників, так званої медичної реформи порівняв реформу в Україні з реформами в Польщі, ініціатором яких був тодішній Прем’єр-міністр Бальцерович.

Напевно хотів справити враження на присутніх. Мовляв, поляки спочатку не зрозуміли і проклинали свого прем’єра, а тепер він національний герой, бо реформи перетворили занедбану посткомуністичну країну на заможну європейську державу.

Цим порівнянням виступаючий хотів довести думку, що реформи для людей можна робити без самих людей, і що якби не місцеві політики, «які рвуться до влади», то все було б чудово.

Захисник «медичної реформи» явно ототожнює два різних поняття – «добро» і «реформа». Послухати його, то виходить, що кожна реформа приносить добро і процвітання. Якби ж то було так!? Реформами займався не лише Бальцерович, реформаторами, наприклад, були Ерхард, Лінокольн, Піночет, Ленін, Сталін і навіть Гітлер.

Що таке реформа? Це заміна чогось усталеного на щось нове, інше. Це, по-перше. А по-друге, реформи не завжди приносять добро. Буває, що приносять, але не всім.

Скажімо, Сталін перетворив колись аграрну Росію на промислову, впливову державу, але встановив одноосібну владу, увесь радянський народ поставив на коліна, і глибоко закопав своїх ворогів. Бальцерович підняв поляків з колін, заклавши належні умови для підприємництва.

Тепер кожний громадянин Речі Посполитої, хто хоче працювати, може непогано облаштувати своє життя, а той, хто не хоче – може продовжувати проклинати реформатора. Таких в сучасній Польщі теж не бракує.

З іншого боку не варто плутати економічні реформи з політичними реформами, а політичні чи економічні реформи з медичною реформою. Що можна сказати про медичну реформу? В чому її особливість? Що вона повинна включати? Хто має від неї виграти? Для початку варто замислитись над питанням – що таке медицина і навіщо вона потрібна?

Як на мене, то життя людства забезпечують: релігія, освіта і медицина. Все інше є похідним. Тобто без віри, освіти та медицини не було б ані економіки, ані політики, ані політиків. Шкода, що політики про це весь час забувають. До речі, чиновники теж.

Релігія існує для збереження душі. Освіта – для просвітлення свідомості. Медицина – для збереження тіла. Тіло є вмістилищем душі та свідомості. Але що найголовніше, тіло сотворив Господь Бог, а економіку і політику – людина.

Творцем сучасних медичних систем також є людина, тому не всі медичні системи є однаково успішними у порятунку людського життя від хвороб та смерті. Людині до Бога не дотягнутись.

Не хочу бути ідеалістом-романтиком, стверджувати, що можна створити таку медичну систему, яка назавжди унеможливить хвороби і смерть. Такого ніколи не буде, але створити медицину, яка зведе до мінімуму хвороби і смерть, яких можна було б уникнути, можна.

В Україні досі панує думка, що медицина – це така собі ремонтна база. Мовляв допоки людина не почувається зле, вона медичної допомоги не потребує. Як автомобіль! Застукало, поїхав в майстерню. Але людина не автомобіль.

З двох зношених автомобілів можна зібрати один справний. З людиною таке не вдається. Людині для того, щоб не хворіти, а захворівши одужати, перш за все, потрібно жити в нормальних і нешкідливих умовах, а ще мати бажання і можливість завчасно виявити і знешкодити хворобу.

Нормальні умови – це відсутність штучних соціальних проблем та шкідливих звичок. Це обмеження на алкоголь, на поширення фармакологічних препаратів. Це сувора відповідальність за екологічні злочині, за випуск та поширення неякісних харчів, товарів широкого вжитку.

Це пропаганда здорового способу життя. Це буквально щогодинний нагляд за станом навколишнього середовища в порядку своєчасного встановлення загроз здоров’ю людей.

Завчасно виявляти хворобу повинен не поспіхом перекваліфікований на сімейного лікаря гінеколог, а системний, обов’язковий, майже примусовий щорічний нагляд за здоров’ям кожної людини. Мають бути запроваджені щорічні повноцінні медичні огляди.

На моє глибоке переконання, медична реформа повинна перед усім стосуватись розбудови системи своєчасного виявлення та запобігання хворобам. Медична система повинна стати своєрідним цензором суспільного життя, мати можливість і навіть обов’язок усувати та забороняти все, що спричиняє втрату здоров’я людини. Лікувальна справа повинна бути складовою медичної системи.

Хто має виграти від медичної реформи? Думаю, що має виграти життя людини.

І немає сумніву в тому, що медична реформа в нашій країні піде в правильному напрямку і успішно тоді, коли реформатори зрозуміють одну просту істину – порівняно з людським життям, все інше: доля чиновника, амбіції політика, прибутки мед установ є ніщо.

Андрій Осіпов,
депутат Луцької міської ради.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 3
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Треба, щоб Янукович з Клімчуком почитали. Може щось зрозуміють!
Відповісти
Демагогія у перемішку з ділетантською філософіею.
Відповісти
Філософу. Яку філософську школу представляєте, шановний!
Відповісти