Волинські медики оперують серця у столиці

Волинські медики оперують серця у столиці
Кілька місяців тому у редакцію "Вісник+К" надійшла щемлива подяка столичним лікарям Олександру Купчинському та Ярославу Іванову.

Лучанка розповіла, що у її чоловіка, коли був у Києві, стався інфаркт. Його врятували в інституті Амосова: терміново прооперували і, по суті, повернули до повноцінного життя, - пише Мирослава Косьміна.

Виявилося, що кардіохірурги, які чаклували над її чоловіком, – теж волиняни, родом з Луцька. Жінка у листі була вражена їхнім професіоналізмом, а головне, людяністю, співчуттям і добротою, з якою ставилися лікарі до пацієнтів.

Першу пацієнтку, чотирирічну дівчинку, досі пам’ятає

Ярослав Ростиславович у 2002 році закінчив Львівський медінститут імені Данила Галицького. Інтернатуру проходив з хірургії у Волинській обласній клінічній лікарні. Врешті отримав можливість опанувати професію кардіохірурга, адже у лікарні якраз відкривався спеціалізований центр. Молодий спеціаліст вчився оперувати та лікувати серцеві патології у Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова.

– Якось я був там на чергових курсах зі спеціалізації, – пригадує пан Ярослав. – Асистував професору Михайлу Зіньковському (на жаль, уже покійному), який запропонував мені залишитися працювати у них в інституті. Це звучить як запрошення, а насправді мені треба було добряче попрацювати, щоб отримати цей шанс. Насамперед, мусив здати добре екзамени і пройти за конкурсом на дворічну ординатуру при інституті. Весь цей час я навчався, асистував і врешті сам став оперувати під наглядом професора. По закінченню ординатури скликали вчену раду, на якій я почув, що мене відібрали і можу починати роботу кардіохірургом. Це було у 2007 році.

– Зараз Ви кардіохірург вищої категорії у відділенні хірургічного лікування поліорганної патології та акушерської кардіохірургії Інституту Амосова. З якими хворобами до вас потрапляють?

– Оперуємо найскладніші випадки, пов’язані із захворюваннями серця. Основний потік пацієнтів – це клапанна патологія, ішемічна хвороба, термінові операції під час інфаркту, якщо пацієнта встигли привезти у так зване «вікно» – 3–6 годин після нападу. Різноманітні пухлини серця, зокрема, злоякісні. Також до нас поступають вагітні жінки з вадами серця, яких доводиться оперувати ще до народження дитини. Це надзвичайно складно, коли необхідно рятувати життя одразу двох людей.

– Ви пам’ятаєте свого першого пацієнта?

– Дуже добре пам’ятаю. Я над нею у прямому сенсі трусився. Дівчинці було 4,5 року, вона потрапила до мене з вадою серця – дефект передсердної перетинки. Це була п’ятниця, друга зміна: мені асистував колега та інтерн у помічниках – от і вся бригада. Хвилювався страшно – вперше оперував без досвідчених колег. Але все пройшло добре, я просидів над пацієнткою до пізнього вечора і вже з першими променями сонця в суботу побіг у лікарню знову. Ще раз переконався, що дитина добре почувається, показники у нормі, а отже, у неділю її переведуть з реанімації до палати. Наступного дня приїхав у лікарню знову, не витримав. Дорогою мені вже сказали, що дитину перевели. Одразу йду в палату, а там на ліжку лежить її мама, вона якраз вагітна була. «А де дитина?» – питаю. «Нема», – чую у відповідь. У мене все похололо, серце пішло в п’яти від страшної здогадки, і я вже просто в істериці закричав: «Де дитина?!» Мама перелякано підскочила і, затинаючись, показала рукою в коридор: «Б-б-бігає десь, грається».

Операції тривають по 12 годин

– Чи рахуєте кількість операцій, які провели?

– Ні, та й мені складно це зробити. Десь доводиться оперувати самому, десь асистувати. Можу сказати офіційну статистику: лише у нашому відділенні проводиться близько 300 операцій на рік, а загалом в інституті, де є десять вузькоспеціалізованих відділень, протягом року оперується до шести тисяч пацієнтів.

– Які випадки були найскладнішими у вашій практиці?

– Запущені вади серця, ускладнені супутніми хронічними хворобами, скажімо, цукровим діабетом. Надзвичайно важко, коли доводиться замінювати не один клапан у серці, а два. Складними є хірургічні втручання при аневризмі і видаленні лівого шлуночка. Усе це робиться на повністю зупиненому серці з увімкненим таймером, тобто визначеним часом, у який ми маємо вкластися. Це приблизно 120 хвилин. При цьому температура тіла людини охолоджується до 29–30 градусів. А операція загалом від відкриття грудини і до зшиття може тривати 12 годин.

– Чи часто Вам доводиться оперувати волинян?

– Насправді, ні. Це свідчить про те, що у Луцьку, на Волині, є свій чудовий кардіоцентр з досвідченими мікрохірургами. До нас їдуть з Рівненської, Сумської, Полтавської та інших областей, де немає власних центрів. До речі, у нашому відділенні я не один волинянин. Є ще Олександр Купчинський, теж лучанин, мій товариш, наставник, який взяв мене, молодого й недосвідченого, під опіку і багато чому навчив. Ми як йдемо з ним на операцію, то про нас так і кажуть: «Сьогодні оперуватиме волинська команда».

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Останні новини
Волинські медики оперують серця у столиці
16 березень, 2020, 07:21