«Діти постійно бігають до тата на могилу»: спогади дружини про загиблого Героя Сергія Косея

Сергій Косей з села Нуйно Камінь-Каширського району воював з березня 2022 року. Служив в 11-му Краматорському прикордонному загоні.

Загинув 30 квітня 2025 року поблизу населеного пункту Вовчанські Хутори Харківської області. У чоловіка залишилося троє дітей та дружина, пише Суспільне.

Спогадами про чоловіка поділилась Сніжана Косей та сестра загиблого військовослужбовця Валентина Самсонюк.

Сніжана Косей каже, що разом з чоловіком 15 років, у шлюбі прожили 11. Старшому сину Деміру — 10 років, середній доньці Анні 6, а найменшій Ніколь — рік. Батько найменшу донечку бачив лише при народженні та на хрещенні. Після загибелі чоловіка, каже Сніжана Косей, Ніколь — найбільша розрада та стимул жити для всіх у родині.

"Хоч в нас і троє діток, але він сказав, що має пройти цей шлях на сході. Він став командиром, не міг покинути хлопців. Казав: "Це чиїсь діти, чоловіки, я не можу їх залишити, тому що вони всі пропадуть без мене", — розповідає Сніжана Косей.

Чоловіка востаннє бачила у жовтні 2024 року. Він мав приїхати у відпустку на випускний до сина у четвертому класі, але не судилося.

"Вранці я до нього зателефонувала привітала з Днем прикордонника. Він сказав: "Ну, все добре, я іду у справах". Тоді він цілий вечір 30 квітня не виходив на зв'язок, тому що в нас така домовленість, коли все добре, то він плюсик ставив, а того вечора я вже щось запідозрила", — каже Сніжана Косей.

Сніжана Косей каже, що по її чоловіку було пряме попадання з дрона. Він загинув миттєво.

"Ми їздили разом зі Сніжаною на впізнання. Ми бачили частково, нам багато не дали подивитись на нього. Я впізнала, що це братик, що це наш Сергійко. Я тільки встигла його обійняти, поцілувати. Кум мене виніс звідти. І більше я не пам'ятаю нічого", — каже сестра загиблого Валентина Самсонюк.

Зі слів сестри, Сергій був в їхній сім'ї найменшим. Він був слухняним та життєрадісним. Його однорічна донька Ніколь найбільше схожа на батька і ззовні, і за характером.

"Мій старший син найбільше переживає, йому дуже потрібен тато. Його тато навчив грати у футбол. Він займається. Нещодавно він привіз перемоги зі змагань. Присвятив її батькові. Ми живемо навпроти кладовища, діти постійно бігають до тата на могилу. Говорять з ним", — каже Сніжана Косей.

Нині дружина збирає підписи під петицією про присвоєння звання Героя України Сергію Косею. Станом на 9 серпня петицію підписали 17140 людини з 25000 необхідних. До закінчення збору підписів залишилось 22 дні.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!