вхід реєстрація

«Некорупційний» даішник і «справедливий» волинський суд

«Некорупційний» даішник і «справедливий» волинський суд
Інспектора ДАІ, який взяв хабар, виправдали аж два волинських суди

Хабарі інспекторам ДАІ – чи не найбуденніший вид корупції в Україні. Ну порушив, ну заплатив… Постійну суперечку «хто винен» - вимагач-даішник чи хитрий водій-порушник – більшість водіїв вирішують на користь першого: мовляв, даішники таки знахабніли…

Офіційно ж прийнято казати: «Хто винен – вирішить суд». Хоча на Волині недавно спростували і це правило: інспектора ДАІ, який взяв хабар з підозрюваного у скоєнні ДТП за закриття кримінальної справи, виправдали відразу два волинських суди. Цікаво, що при цьому судді визнали: міліціонер таки брав неправомірно гроші.

1000 гривень – і ти не винен

Як свідчать документи, що потрапили в розпорядження ВолиньPost, 19 грудня минулого року громадянин Забело у Луцьку збив автомобілем чоловіка. Це ДТП оформляв інспектор ДАІ Олександр Соколюк.

Як встановила прокуратура, Соколюк запропонував винуватцю ДТП «залагодити» справу: мовляв, за 1000 гривень він випише відмову у порушенні кримінальної справи – та й усе. Гроші отримав, і 26 грудня справу закрив.

13 лютого Луцька прокуратура, розібравшись у справі, скасувала цю відмову. Заодно попросила міліцію провести додаткову перевірку. В УДАІ додаткову перевірку доручили проводити …тому ж інспектору Соколюку.

Олександр Соколюк викликав до себе Забело – винуватця ДТП. І, як йдеться у постанові суду, «за прийняття законного рішення про винесення повторної постанови про відмову у порушенні кримінальної справи вимагав виплатити йому грошову винагороду в розмірі 200 доларів США, яка пізніше була зменшена до 150 доларів»

Забело повідомив про факт вимагання до правоохоронних органів. Відтак Соколюка затримали якраз в момент «отримання вигоди в ромірі 1200 грн».

Хай живе суд…

Після того, як інспектора Соколюка затримали під час отримання грошей, прокуратура інкримінувала йому адміністративне корупційне правопорушення.

Згідно зі статтею 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення корупційним правопорушенням вважається, зокрема, «порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб».

Це й інкримінували міліціонеру Соколюку.

«Встановлені законом обмеження» теж знайшлися: Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» забороняє особам начальницькго складу органів внутрішніх справ використовувати свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості з метою одержування неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Але коли справа жадібного інспектора потрапила у суд – почалося найцікавіше.

Судддя міськрайонного суду Михайло Квятковський визнав: так, факт вимагання грошей за відмову у порушенні кримінальної справи мав місце. Однак Соколюк – не винен!

Чому? Суд не знайшов у діях інспектора «порушення встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень».

Логіка волинського представника Феміди – доволі цікава. Для початку цитуємо частину постанови суду, аби читачі самі могли оцінити її «логічність».

Отож:

Відповідно до змісту ч.1 статті 172-2 КУпАП відповідальність за вказане адмінправопорушення наступає у разі порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної винагороди у розмірі, що не перевищує п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Відповідно до змісту Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», зокрема ст. 6: особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості з метою одержування неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:

1) Неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидії, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні конфліктів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);
2) Неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;
3) Неправомірно втручатися в діяльність органів державної служби, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;
4) Неправомірно надавати переваги фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, видаванням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

Таким чином, аналізуючи зазначені обставини, суд вважає, що Соколюком О. Ф. не було вчинено дій, які з об’єктивної сторони, підпадають під адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 172-2 КУпАП, а тому в діях відсутній склад інкримінованого йому правопорушення»
- сказано у постанові Луцького міськрайонного суду, підписаного суддею Михайлом Квятковським.

Спробуємо зрозуміти логіку дій судді. Версія одна: він «звірив» дії Соколюка з розшифрованими у шостій статті Закону видами корупційних діянь. І не звернув уваги, що це лише ДЕЯКІ їх види.

Ключова для розуміння у цьому випадку фраза: «у тому числі». Адже тут же є абсолютно чітке і вичерпне формулювання заборони: «забороняється використовувати свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості з метою одержування неправомірної вигоди для себе чи інших осіб».

Нижчі пунки «розшифровки»- не вичерпний перелік, а просто, на думку законотворця, найбільш типові випадки… Суддя Квятковський цього не розуміє?

Прократура VS суд

Отримавши таке «справедливе» рішення суду, прокуратура Волинської області опротестувала його в Апеляційному суді Волинської області.

«Постанова суду є незаконною, оскільки висновки суду, викладені в ній, не відповідають фактичним обставинам справи», - йдеться у протесті прокуратури, підписаному заступником прокурора області Валерієм Невірцем.

Саме на неправильне трактування Закону «Про засади запобігання і протидії корупції» прокуратура вказувала у своєму протесті.

І ось 18 квітня виходить постанова Апеляційного суду Волинської області. Суддя Василь Оксентюк… попередню постанову суду залишає без змін, не задовольнивши протесту прокуратури.

Чому? Дивись вище. Адже формулювання точно таке саме, як і у судді Квятковського: Соколюк не вчинив дій, які «з об’єктивної сторони підпадають під ознаки адміністративного правопорушення».

«Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на фактичних обставинах справи і є правильними. Доводи апелянта про те, що суд першї інстанції невірно оцінив докази та дії Соколюка О. Ф. є безпідставні. Постанова суду – законна і обґрунтована. Підстав для її скасування немає» – сказав Апеляційний суд Волинської області.

Важливо, що така постанова Апеляційного суду – остаточна і апеляції не підлягає.

* * *

Що маємо «в сухому залишку»? Пійманий на гарячому міліціонер, який брав гроші за те, що закриє кримінальну справу за фактом ДТП. Доведений факт того, що ці його дії були «неправомірними», визнаний навіть у судових постановах.

І два абсурдні судові рішення, які при цьому виправдали міліціонера.

Випадкова недалекоглядність чи прецедент? Адже узаконена безкарність інспектора ДАІ може стати сигналом і для інших таких же «некорупціонерів»...

Юрій РИЧУК (ВолиньPost)
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 23
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
То я так зрозумів, що і корупції і хабара в діях працівника даі не було. А що ж тоді є в діях суддів?
Відповісти
а чому тут дивуватись? Головне правильно скласти процесуальний документ. За стрункими рядами малозрозумілих для пересічного громадянина юридичних сентенцій досить легко приховати зерно істини. Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій черговий ляпас для прокуратури та спецоргану, що складав протокол. Особливість постанови апеляційного суду полягає ще у тому, що вона оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Добре хоч, що у нас не прецедентне право
Відповісти
знаю мішу квятковського вже давно. начебто на нього і не похоже. може лихий попутав гроші ж не пахнуть
Відповісти
Взагалі, останнім часом дивна ситуація з судовою практикою на Волині. То хабарника з під-варти відпустять, то автомобільних злодіїв, а то і наркоманами не гребують. Цікаво, коли почнуть ґвалтівників відпускати
Відповісти
Десь далеко, чи може близько, але точно у синьоокому Поліссі серед безмежних, ще не вирубаних на той час паном Колісником гаїв та дібров, де гуляли ще не загублені-відстріляні чиновницькою братією вгодовані хряки, величні мов гора зубри, прудконогі лані та красені олені, народився наш герой. Назвемо його просто - Сокіл.
Дитинка змалу славилась гарним апетитом, влучним оком та цупкою хваткою. «Справжній сокіл» - радісно гутарили батьки та сусіди. Не сидів наш герой 33 роки на печі і груші не «околачував» тим прутнем, як люблять так жартувати про ледащо нашу брати москалі, а як і личить справжньому соколу, все літав, літав, здобич висліжував та все керувати хотів. «Мабуть великим начальником буде » - перешіптувались односельці, на що Сокіл поважно мовчав і величаво надував щоки. Їм ,либонь, поліщукам плоскочолим не знано було, що Сокіл рішив стати Даішником - мати мотоцика з коляскою, гарного пістоля, хромові чоботи, білого шльома, скрипчу портупею та «бляху» на грудях. Жартував Сокіл подекуди – буду хазяїном доріг волинських та колекціонером паперів різних заморських. І пішло… поїхало…. І ніхто не проскочить повз поважного капітана річок асфальтних, струмків гравійних та потічків польових. «Що везеш?!!! Нарушаєм, нарушаєм»….
….Ішов рік за роком, одна валюта змінялась на іншу, одні керівники ДАІ на інших, але наш герой також не сидів на місці…
Того близького і так далекого для нашого героя грудня 2011 року вже наближались новорічні свята. Вже Святий Миколай роздав свої подаруночки – кому цукерку, кому різочку, а юному Соколу щастя привалило - «забацать отказнячок по ДТП». Поважно того вечора ходи Сокіл повз знівеченого авто, назвем його Тєрпіла, морщив лоба, взирав орлиним, тьху, соколиним поглядом у захмарене небо, мовби по зірках хотів визначити долю злісного порушника. А той Тєрпіла, мовби той гайдаївський Шурик з винуватим виразом «як це я? Що робити?» підтюпцем бігам за поважним, обтиснутим форменною шкірою стражем доріг. Ще не знав Тєрпіла, що Сокіл не просто в небо взирає, це ж він з космосом спілкувався і все думав, якто провести самий елементарний оперативно-розшуковий захід – розвести лоха на бабло. Судячи по природному, непідробленому переляку терпили - врожай здавався для Сокола знатний. А Сокіл, мов той айсберг неприступний під тропічним сонцем, добре подумавши, врахувавши доляхи братів своїх по службі, дав для Забело тріщину надії - «за штуку порішаєм».
Але чи то грошей замало взяв, чи замало поділився з ким потрібно, чи то від протягів на дорогах, чи від кашкета форменного тісного, розгубив він хист до написання паперів розумних (знаючі люди кажуть, що не кожен народжений брати, здатний писати складно та шкурняки рішати), але по Різдву, відійшовши від похмілля государів глаз з ошатного особняка на Винниченка, 15, уздрів опус нашого героя, охренів від бєспрєдєла мєнтовського, і мов той Зевс, гнівно кидаючи блискавки – «хто хазяїн в хаті?!!!!» - банально похєрив отказнячок і велів переписати бумагу ту окаянну.
«Ага…. счас!» мовив роздратовано Сокіл, але потім його осінило: «Це ж можна ще раз лошару розвести… Ага… так… так… так… ну думаю, поперів 200 в єнотах американських буде саме раз….».
Того дня дивні думки переслідували винуватця ДТП, то йому чорний кіт дорогу перейшов, то пташка какнула на пальто – «мабуть до грошей». Але не так сталось… І ось стоїть він перед Соколом ясним та мислить хаотично, де ще 200 паперів взяти. «Може скинете?» «Добре, люблю я рабочій клас – давай 150 і по руках, а то сидіти тобі в казьонному домі….. ».
Але того дня пташки добре гадили і біля «Проміня». І не спроста. Не знав ще Сокіл, що хлопці з чистими руками і гарячим серцем сільце на цього птаха вже розставили, і рогатки свої воронені подіставали, і очки свої, заплакані від того, що проклятий супостат з ненькою-батьківщиною робить, попротирали, і «Як гартувалась сталь» - для люті більшої до ворога класового попрочитали і в путь далеку, чи близьку на перекладних вирушили…
….Гарячі папірці, мов жар обпікали руки Соколу, але в той же час будоражили розум. Розум закликав – сховай… попадешся. Але куди сховаєш, ще вкрадуть. Носився Сокіл, мовби мавпа з бананом по приміщенню володаря доріг автомобільних та польових, себто ДАІ і спокою не знаходив. І не даремно….
Ще мить і петля затягнулась, сталеві лещата-руки лицарів меча і кинджала притисли героя до стінки. «Не знайдуть!.. Не здогадаються…» - шепотіли від відчаю вуста та божевільно-радісно сяяли очі. Дивлячись у той час на нашого героя, очевидець тих подій пригадав анекдота: «Пита чуча у геолога. Вгадай, скільки у мене оленів? Обох віддам. Два – відповіда геолог. А звідки взнав – дивувався чукча?». Але наш герой не здавався, все волав про допомогу, про провокацію… «Кофельок, какой такой капельок. Чіст Коля Саприкін перед законом… »
…. Багато чого Сокіл не зрозумів тоді…
….Не зрозумів він нічого і у суді. «Да здраствуєт наш суд, самий спрвєдлівий суд в міре»… радісно привітався Сокіл у храмі правосуддя, бо ж знав, що все на мазі…
Коли суддя у чорній, мов крила ворона, мантії проголосив – НЕ ВИНЕН!!!!!, Сокіл ледь не наважився спитати: «А гроші вернете?».
Не знаю, чи відмиються мантії чорнії, але мені щось здається, що незабаром знов пташки біля «Проміня» почнуть гадити……







Відповісти
Ми незадоволені половинчатим рішенням суду. Судді сказали, що хабар за відмовний матеріал не є корупцією. Вимагаємо оприлюднити повний перелік хабарів, які не є корупційними діяннями, а то якесь половинчате рішення. В майбутньому потрібно складати більш мотивовані постанови, а то від прокурорських та конторських спасу не має, все кругом корупцію шукають. Одна надія на суд.
Від імені колективу ДАІ Кофі Анан
Відповісти


На древнім градом Лучеськом ще намагалась володарювати матінка-зима. Ще були засипані брудним від людської недбалості снігом ошатні вулички старого Луцька. На підталому льоду, матюкаючи та проклинаючи безталанну місцеву владу, ковзались та падали завжди кудись поспішаючі прохожі. Однак у небі, скрізь поодинокі сірі, низько нависнуті над землею хмарки, які час від часу розроджувались то снігом, то дощем, зовсім не по зимовому, а вже грайливо, з барвами веснянок, виблискували промені весняного сонця. Сонце ледь пригріло, а по Лесі Українки, як раніше, ото як років 80-90 тому назад, як по колишній Ягелонській, весело задріботіли дівочі підбори, у сонячних променях заблистіли стрункі, обтягнуті блискучими панчохами ноги, затягнуті у вузькі коротенькі спіднички.
Від побаченого трохи огрядний вусатий пан втягнув в себе не по роках вгодованого живота, жадібно затягнувся цигаркою, а його сиві вуса від задоволення задерлись до верху… Очі його немовби говорили: «Весна идет и сердце гонит кровь в пещеристое тело…» …Луцьк почав просипатись від зимового сну.
Почало просипатись і сіре приміщення на стикові Мєдвєдєва та Лесі Українки. Потрохи до нього почали сходитись різні люди: діловито, по хазяйськи під’їздили стальні різнокольорові екіпажі з неодною сотнею коней під капотом, і з них так само, статечно, діловито виходили панянки та пани, які через кілька хвилин стануть суворими і неприступними, а всі інші будуть називати їх величаво: «ВАША ЧЕСТЬ.». Діловито, як завжди запізнюючись, виблискуючи золотими щитами та мечами на погонах, статечно чимчикували прокуратори. Трохи осторонь юрбилась стайка різношерстно одягнених і крикливих циганчуків. Помітивши сірого «воронка», з металевого черева якого уніформенні хлопці дістали та швидко спровадили у двері кількох закутих у кайданки юнаків, циганчуки почали голосити та сипати прокльони на всіх і на кожного.
В приміщенні запахло кавою. На третьому поверсі - приготовленою по віденськи, з ледь чутним та притаманним лише вишуканому гурману смаком гіркого шоколаду. Цей запах манив і зовсім не налаштовував на робочий лад. Але ще хвилина – друга – десята і ця чарівність пропаде: по сходах загуркотять ковані підбори конвою, діловито заснують помічники, секретарі, свідки, потерпілі… адвокати…
…Адвокати… Знизу по юнацькому дзвінким переливом зазвучало: «Снова слышно баксом шелест – это лох идет на нерест». «Що це таке?» - запитав один із відвідувачів. Хтось із постійних клієнтів туманно зауважив: «Це Вася Теразіні прийшов. У якомусь кабінеті тут сьогодні буде свято….». З іншого кінця коридору громогласно немовби вихор та патріотично, немовби вирок ворогу, пронеслось: «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була. Слава Україні» - це Вова Кононенко з полум’яним серцем українського патріота прийшов шукати правди у храмі правосуддя.
Оглядаючись по сторонах, мов мишка, тихо прослизнув із черговим клієнтом молдаван Жемеля. Він мовби зливався із стінами і старався не попадати нікому на очі, але від блиску масивного ланцюга на ший світився мов новорічна ялинка.
По діловому швидко, але коректно, зайшло кілька хлопців із «Конфідента». Промовивши кілька чергових сухих фраз клеркам та вручивши їм кілька чергових клопотань, вони так само швидко пішли геть. Їхні очі немовби говорили: «Здесь рыбы нет, вся ушла на дальний кордон». Якийсь знавець місцевих нравів припустив: «Да, для них тут риби не має, Пішла на Червоного Хреста. Там улови для них гарні».
На другому поверсі, у кабінеті Мишка Семеновича, було не до кави. Незважаючи на вранішню пору очі його вже були стомлені. Вічне питання стояло перед Мишком: «Казнить нельзя помиловать» - як розставити акценти (коми) – як залишитись із чистим і незаплямованим сумлінням - як виконати обіцянку. Питання….
В цей час, рівно о 10, зі сторони театрального майдану, до приміщення підійшов молодик. Його хода, стан, вказували на те, що він іде на кару. Сотню разів Сокіл згадував ту злополучну мить, коли спіймався, десяток разів повторював начитаний адвокатом віршик – легенду, але все ж боявся. Від цього потів, червонів і випускав неподобний запах…
Судовий зал був невеликий. Надривався, мов сторожовий пес на цепу, прокурор: «Вор должен сидеть в тюрме»…
Нервово трусячи аля Карл Маркс розкішною мов мітла бородою Сірожа Ковальов, апелював до справедливості, розповідав про чергову підлість хлопців у василькових погонах.
Діловито стукаючи по клавішах комп’ютера, нотувала почуте і побачене секретарша. І лише Мишко Семенович, мов Понтій Пілат дві тисяці років тому назад, був у глибоких роздумах. Він вже прийняв для себе рішення, але його людське єство противилось цьому рішенню - не природному, не законному. На мить йому показалось, що сліпа Феміда, що так дбайливо кожен ранок протиралась від пилу, ледве чутно прошепотіла «dura lex sed lex». Треба зробити вибір…. Сокіл лепотів: «Да брав… ні… не хабар.… просто так… мені дали, а я взяв». Його нервово осмикував адвокат. Інколи здивовано секретар підводила очі….
Хабар брав, але не винен!!!!!! Як грім серед білого дня прозвучав вердикт. Як тяжко давались ті слова Мишкові. Адвокат у творчому екстазі ледь не заспівав. Сокіл стояв мовчки і нічого не міг зрозуміти – взяв хабар і не винуватий. Ого! Тоді верніть назад гроші…
Прокурор, намагаючись сховати розпач та роздратування, швиденько вишмигнув із зали та побіг шукати правди на Червоного хреста – в апеляції.
Апеляція… Хабар брав, але не винуватий. Не є хабар корупцією – слова поважного судді Оксентюка мовби забили останній цвях у домовину правосуддя. Апеляція….
Ні, пане Кононенко, не там треба правди шукати. За правду треба боротись. Слава Україні.
Відповісти
Судді якраз все вирішили правильно. це прокуратура лоханулась. Справа в тім, що вчинене ДАЇшником діяння справді не підпадає під ті статті, які висунула прокуратура, а тому, чисто формально, суд змушений був його виправдати, оскільки суд не може під час судового розгляду змінювати кваліфікацію злочину і міняти статтю, яка пред'явлена в обвинуваченні на ст. 368 - звичайне хабарництво. Якби прокуратура висунула обвинувачення за цією статтею - був би засуджений однозначно. Це вина слідчого і прокурора - в тому, що неправильно кваліфікували злочин, а Квятковському нічого не залишалось, як виправдати. Тепер, якщо прокуратура захоче - може порушити другу кримінальну справу - за ст. 368 - як з початку і мало би бути і даїшник буде засуджений однозначно!
Відповісти
Шановний юрист, читай уважно статтю, адже мова йде про адміністративне правопорушення, а не кримінальний злочин.
Відповісти
http://www.volynpost.com/walls/456-informaciia-dlia-lyudej-iaki-vmiyut-dumaty
Відповісти
http://www.volynpost.com/walls/456-informaciia-dlia-lyudej-iaki-vmiyut-dumaty

цікаво знати!
Відповісти
Для «Юриста та Юриста 2» - в миру «Михайла Семеновича».
Оправдання цікаве для пересічного громадянина, не ознайомленого з тонкощами матеріального та процесуального права. Розпочнемо із наведеного прикладу щодо неможливості крадіжку з проникненням інкримінувати як адміністративне правопорушення. Дійсно не можливо, оскільки така окрема кваліфікуюча ознака як проникнення, передбачає відповідальність за частиною 3 статті 185 КК України. Сам факт проникнення, незалежно від розміру викраденого, є кримінально караним діянням. Для частини 1 як статті 185, та і статті 368 КК України (довідково – ст. 368 - одержання хабара) важливий розмір. Для ч.1 ст. 368 – понад 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У випадку вимагання хабара – розмір значення б не мав.
Для прикладу: для відповідальності за статтею 201 ККУ про контрабанду (в редакції до 17.01.2012р.) необхідно мати розмір предмету контрабанди у 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розмір контрабанди менший за вказану суму – містить у собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 352 Митного кодексу України.
Для відповідальності за статтею 309 ККУ – «незаконне зберігання наркотичних засобів….» необхідний розмір, відсутність вказаного розміру передбачає відповідальність за відповідною статтею КУпАП.
Що ж стосується прийнятого прокурором Степаньковим процесуального рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за ст. 368 ККУ, то я частково згідний, що виконаний не зовсім коректно та юридично і стилістично грамотно, але по суті, по закону – цілком правомірне рішення.
Окрім того, слід зауважити, що ч.6 ст. 6 КПК України передбачено, що якщо при закриття чи відмові у порушенні кримінальної справи, у діях особи, щодо якої вказане процесуальне рішення приймається, будуть виявлені ознаки адміністративного правопорушення, такі матеріали скеровуються до органу, уповноваженому на такі дії.


Відповісти
Юристу не верю!!!!!!
Відповісти
Для юриста 2
А чи зовсім коректно Мишкові демонструвати на широкий загал матеріали адміністративної справи?
Відповісти


Для «Юриста та Юриста 2» - в миру «Михайла Семеновича».
Некоректно використовувати у коментарях процесуальні документи з матеріалів адміністративної справи, зокрема постанову про відмові в порушенні кримінальної справи.
У випадку такого використання, попередньо отримати майстер клас у Володимира Миколайовича, як бувшого опера - оприлюднювати з дотриманням заходів конспірації - нівелювати індивідуальні ознаки з метою недопущення ототожнення документу з тим, що наявний в матеріалах адмінсправи.
З комсомольським привітом….

Відповісти
Люди!!! Виявляється нас дурять!
Нам скинули тільки ту інформацію, яка вигідна "конторським" і прокурорським,а суд, який прийняв законне рішення, як завжди хочуть зробити крайнім.
Відповісти
Дуже шкода суддів, які вірою, правдою і ще для чогось служать інтересам держави. А тут їх взяли і обганили. Як ви не можете зрозуміти, що не винен даїшник, якщо навіть і брав чи можливо вимагав, адже так сказало одразу два судді. Ну подумаєш рішення буква в букву співпадає, але це ж свідчить про єдіномишлєніє. А якщо вирок і гуманний, то зрозумійте, що процес гуманізації невідворотний у нашому суспільстві. Кому вже не пощастило, то вибачайте на вас наше законодавство не поширюється. Ні мабуть не так. Вашу справу слухали не гуманні судді, яким є чого повчитися у тих, які ухвалили єдіномишлєне рішення. Так що як що хтось щось подібне зробивпросіться на слухання до них. Вони правильні про це і юрист 2 пише.
Відповісти
люди баріте хабари а частину оставляйте на рішалово і всьо буде не мазі так суд сказав
Відповісти
Одне ясно, що рішення судів та протест прокурора опублікувала людина, яка мала доступ до справи і цих документів. Вона ж чомусь не публікує постанову прокуратури про відмову у порушенні справи, хоч обурюється, що це зробив, на її думку Михайло Семенович. Зрозуміло, що працівники суду свої рішення не публікували, протокол складено прокураторую або СБУ. Питання - хто власник сайту і хто намагається нам "втюкати" думку, що суди "бяка" відповіді не потребує.
Відповісти
розкажіть будьласка які ще несудимі нехабарики можна брати
Відповісти
Для колективу ДАІ.
Якогось такого чіткого переліку та стабільної такси не має. Все залежить від ступеня наближеності до своїх керівників, влади, інших високопосадовців. Ну і, це одне з основних правил - наявність бабла. Буде бабло - любий нехабарик стане несудимим.
Відповісти
ДЛЯ ВОЛОДІ ВОЛИНЯКИ
Особливість простого громадянина, у тому числі і журналіста - йому дозволено все, що не заборонено законом. Для чиновника - заборонено все, що не дозволено законом. Від простої зміни доданків відбувається така трансформація. Кожен громадянин та і журналіст, має право це робити, а суддя - матеріали справи - ні. Здається все зрозуміло - задачка для середньої школи.
Відповісти
Ковальов більш схожий на Олександра ІІІ
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні статті
Знімаю. Порчу
22 травня, 2012, 10:45
«Некорупційний» даішник і «справедливий» волинський суд
21 травня, 2012, 11:03