вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  
Додати запис

Римський подарунок або інструмент луцьких «інквізиторів»

Нині на вулиці Драгоманова знаходиться православна духовна семінарія. Займає вона приміщення колишнього католицького домініканського монастиря. Тиха місцина, закуток старого міста, увечері на лавках під деревами край доріжки, що веде до класицистичної пам'ятки архітектури, дуже атмосферно і спокійно. Аж не віриться, що колись це місце було великим центром релігійного паломництва, інтелектуального життя й антимасонського руху.

Широко відомою є ікона Волинської Богоматері, яка походить із Покровської церкви. На неї звернули увагу в 1960-х роках, відколи ж украли до Києва, де вона зараз перебуває. Цікаво, що в Луцьку її стали шанувати тільки тоді, коли втратили. Нині можна задовільнитися лише її копією в музеї або їхати аж до столиці. Але зараз не про це.

Є ще більша культова християнська святиня - католицька ікона Луцької Богородиці. Саме вона не давала спокою волинським вірянам впродовж 400 років, а одного разу змусила прибути в Луцьк варшавських урядовців та римських друкарів...

Virgin Salus Populi Romani

На темах з'їзду монархів у Луцьку в 1429 році і Вітовті нині спекулюють ті, хто хоче підкреслити Європейський бік міста сучасного та історичного. Проте якщо відкинути комплекс неповноцінності і регіональний егоцентризм, то можна спробувати подумати над тими справді вартісними подіями і перетвореннями, які відбувалися з Луцьком у часи пізнього середньовіччя.

У 1370-х роках до міста прибули представники Товариства Братів Пілігримів заради Христа з метою донесення в маси слова Божого через проповідування. Це була одна із гілок домініканського ордену. Вітовт був одним із тих, хто в 1393 році надав певні маєтки для підтримки життєдіяльності осідку. Імовірно, до кінця дев'яностих вже був збудований монастир і костел - споруди масивні і для оборони південної частини міста необхідні.

Монастир розвивався і став дуже заможним на кінець XVI століття, коли Реформація змусила струситися увесь католицький світ. У 1598 році луцький єпископ Бернард Мацейовський відвідав Рим, де йому подарували копію ікони Salus Populi Romani. Це була ікона, яка вважалася захисницею римлян. Після приїзду в Луцьк єпископ подарував ікону домініканському монастирю.

Спочатку вона висіла просто на стіні костелу, але у 1614 році прихожани стали повідомляти про начебто чудеса, які творила ікона, а саме - зцілення від хвороби. Повідомлення про випадки чуда спершу стали видряпувати на стінах костелу. Так продовжувалося кілька десятиліть, коли в 1649 році прихожанин-шляхтич Олександр Красінський зробив надання для побудови окремої каплиці для ікони.

"Щит Королівства": культ чудотворної ікони

Увага до ікони зростала і з 1650-х років в монастирі стали вести список чудес і зберігати записи в конвентуальному (монастирському) архіві. У списку чудес фігурують представники таких магнатських родин як Четвертинські, Потоцькі, Вишневецькі тощо. Є кілька інших цікавих фактів про паломництво до ікони. Її шанували не тільки католики, а й уніати та навіть православні. Є повідомлення, що деякі представники цих конфесій також ставали об'єктами чудотворного впливу. Є згадки і про учнів єзуїтського колегіуму, які порушували сувору дисципліну і відвідували ікону. Це тільки підтверджує великий культ ікони, адже між єзуїтами та домініканцями було догматичне протистояння. До речі, на одній із книг домініканської бібліотеки, авторство якої належало єзуїтові Петру Скарзі, хтось дописав слово "єретик". Це говорить про те, що хоча між двома орденами і було протистояння, але вони вивчали праці один одного.

Щоб офіційно проголосити ікону чудотворною, згідно з канонічними правилами католицької церкви, треба було утворити комісію, яка б ретельно перевірила усі чуда, що відбулися від ікони. Ініціював створення комісії тодішній луцький єпископ Франциск Пражмовський. Але у 1701 році він помер, що поставило під загрозу діяльність комісії.

Проте адміністратор луцької кафедри Павло Дубравський скликав повторну комісію. Два роки комісія працювала і, зрештою, у 1703 році видали декрет, в якому ікона Луцької Богоматері офіційно проголошувалася чудотворною. Крім того, у декреті її назвали "щитом Королівства та непохитною вежею Волині". Цього ж року пріор луцького домініканського монастиря Ігнатій Ковнацький видав працю під назвою "Sparta Polska...", в якій опублікував список чудес, відомих і перевірених на той час.

Серед описів чудес були, наприклад, такі: одужання хворих, воскресення мертвих, повернення зору сліпим. А в повідомленні Катерини Четвертинської ішлося, що вона під впливом ікони передбачила пожежу костелу 1664 року.

Звичайно, це ще більше посилило культ ікони та паломництво до неї. Домініканці навіть склали і видали окрему збірку молитов до цієї ікони. Тобто цілі молитви були присвячені лише іконі Луцької Богоматері.

Друга домініканська ікона в Польщі

Щоб возвести ікону в найбільший ранг, її вирішили коронувати. Коронація ікони - процес, в якому переплелися релігійний і світський символізм і містицизм. Корона - символ найбільшої влади. З іншого боку, в католицькій традиції Коронація Богородиці - це один із етапів Успіння. Не вдаючись в теологічні тонкощі, скажемо: коронація чудотворної ікони - це найкрутіша річ, яка може статися з нею у процесі її релігійного використання. Іншими словами, це коли ти з Ланоса пересів на аристократичний Rolls-Royce.

В документі Польської провінції ордену Acta capitulorum Provinciae Poloniae Ordinis Praedicatorum до Риму повідомили про те, що в 1724 році ікона врятувала монастир від пожежі.

Тоді пріор монастиря Петро Щербінський звернувся у Ватикан з проханням коронувати ікону. Цю ідею активно підтримував голова Польської Провінції Юстин Якельський. Коли всі процеси завершилися, то в 1748 році Папа Римський Бенедикт XIV видав декрет про коронацію ікони Луцької Богоматері.

Процес коронації ікони відбувався в Луцьку. Домініканці запросили велику кількість гостей - різних військових, культурних діячів, духовенство. 8 вересня 1749 року дійство відбулося. У Луцьк прибуло кілька єпископів, найзначніші особи Речі Посполитої, в тому числі керівник армії (його посада звучить як головний коронний гетьман) Юзеф Потоцький. А волинський воєвода (ця посада - еквівалент нинішньому голові ОДА) пожертвував золоту корону для підготовки процесу коронації. Варшавський журнал Kurier Polski опублікував статтю про луцьку подію. А в Римі видали опис самої коронації.

Крім того, з нагоди коронації в Римі вилили срібні медалі, на одній стороні яких було зображення Луцької Богоматері, а на іншій - домініканський святий Вікентій Феррер.

Оскільки, на той час у монастирі діяла дуже потужна орденська школа, то її викладачі не могли не долучитися до справи коронації. Викладач теології Томаш Челейовський вирішив видати працю з повним переліком чудес, здійснених іконою. Це був фінальний штрих її помпезної коронації. Хоча монастир мав власну папірню і друкарню, але працю з довжелезною назвою "Abrys Koronacyi Nayświętszey nieba y ziemi Królowey..." (тут, до речі, застосовано стару польську орфографію) видали у Кракові в друкарні Міхала Дяшевського у 1757 році. Повний перелік чудес містив 172 позиції.

Для процесу коронації на території монастиря спорудили триаркову каплицю. Арки відображали уявлення домініканців про функції ікони-покровительки - у небесному, земному і підземному царствах. Арки були вкриті розписами із зображеннями святих і написами. Наприклад, можна було прочитати «Вогню і стріл татар нехай Луцьк не боїться - його покриває тінь Діви», «Буду муром мідним міцним» тощо.

Після коронації луцький домініканський пріорат підняв свій статус до загальнопровінційного значення (католицька Європа була поділена на провінції). Він був одним із найбільш розвинених монастирів в усій Речі Посполитій на рівні з Познанським, Варшавським, Люблінським. Ікона Луцької Богоматері стала другою коронованою домініканською іконою Богоматері в королівстві і восьмою серед усіх орденів. Це було дуже престижно. Коронація ікони викликала чималий резонанс у суспільстві.

Сліди

Яка ж подальша доля ікони? У найбільшій славі та шануванні вона перебувала у костелі ще довго. Але у зв'язку з крахом Речі Посполитої і анексією Волині до Російської імперії, католицький рух став призупинятися. Справжнє лихо сталося у 1847 (1850) році. Домініканський осідок в Луцьку скасували, монахів розпустили. Частину речей кудись вивезли, іншу частину розікрали. Сам костел розібрали на будівельний матеріал...

Але ікону не втратили. Частину внутрішнього начиння домініканського костелу передали у кафедральний костел. Серед усього - коронована ікона. Там вона зберігалася до 1924 року. Тоді в храмі сталася пожежа, яка повністю знищила ікону.

Проте велика роль ікони в минулому не могла просто так залишитися без сліду в майбутньому. Ще задовго до коронації ікону неодноразово копіювали для різних костелів. Пишуть про копію Адама Недбаловича у XVII столітті. Згадують і львівського гравера Яна Філіповича. Образ Луцької Богоматері залишився на римських медалях. Але найцікавіше - копія 1670 року, зроблена для костелу у селі Новий Витків. Вона збереглася і ось як виглядає:

Трохи мандруючи світом, ця копія луцької ікони в 1946 році опинилася в костелі села Седльце біля Олави. Там вона успішно зберігається і нині. На ній напис — «Obraz Cudowny z Łucka z R. 1670, odnowiony w R. 1851». У 1997 році вона була пошкоджена повінню, але згодом реставрована у Народному музеї Познаня. 25 червня 1999 року в катедрі луцькій відбулася інтронізація цієї ікони.

Цьогоріч виповнюється 310 років від офіційного визнання ікони Луцької Богоматері чудотворною. Минуло багато років, змінилися часи. Пам'ять про ці події допомагає краще розуміти і цінувати історію Луцька через її автентичні культурні пам'ятки.

За матеріалами Наталії Сінкевич
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Завантаження...
Коментарі 3
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Гарний матеріал! Варто було б ще зазначити,що взагалі було 5 таких копій з відомої римської ікони базиліки Sanсta Maria Maggiore,автором якої був євангеліст св. Лука. І саме цікаво,(посилаючись на історичні джерела) що самі луцькі домініканки, зовсім не знали про те, що вона є копією знаменитого римського оригіналу.Але певно, все ж таки хтось знав…бо і нині,серед антикварів ходять такі чутки,що ця луцька ікона не згоріла,а її таємно вивезли ще задовго до пожежі,кажуть згоріла копія копії ікони)

Відповісти
цікаво!
я навіть про таке і не знав
Відповісти
Szacunek dla tematu i autora.
Відповісти