Благодійники і хакери – що спільного?

ПЕРЕДМОВА, ЯКОЇ МОГЛО НЕ БУТИ
Текст, який ви прочитаєте нижче, мав з’явитися на сайті вранці вівторка, 1 жовтня. Й саме тоді на сервер volynpost.com почалася потужна ddos-атака. Випадковий збіг? Спочатку прочитайте текст, а тоді повернемося до цієї розмови…



Новий Луцьк та жалюгідна подоба лівої руки

Ну й розвелося у нас благодійників! Особливо перед виборами. Особливо парламентськими. Особливо у Луцьку.

До честі декого із власників благодійних фондів, свою діяльність вони продовжили і після виборів. Цим же шляхом пішов і благодійний фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк».

Але чи можна вважати діяльність цього фонду благодійною?

На перший погляд – так. Адже фонд і студентів в столовках годує, і в «Буковель» возить, і роздає матеріальну допомогу малозабезпеченим верствам населення, і премії кращим працівникам освіти й медицини дає, і ліки купує…

Але це лише на перший погляд.

БО благодійність – то трохи інше. Давайте розберемося. Та ж Вікіпедія пише: «благодійність – це безкорисливе надання допомоги тим особам, які її потребують і які не є пов'язані з благодійником».

Чи такою є робота фонду Палиці? Звісно, ні. Фонд «Новий Луцьк» – лише інструмент піару та підкупу виборців.

«До виборів ще далеко!» - скаже уважний читач. Але не потрібно забувати про амбіції Ігоря Палиці зробити з Луцька свою вотчину, де 200 тисяч слухняних рабів виконуватимуть його волю.

Тому найближчий рубіж – це 2015 рік, коли обиратимуть депутатів та голів місцевих рад.

Цілком ймовірно, що вже незабаром ми побачимо в Луцькій міській раді 25 ігорів поліщуків, обраних по «мажоритарці». А на додачу – «в дошку свого» міського голову. Це може бути Олександр Лазорко, Володимир Никитюк чи Олександр Товстенюк… Або й хтось інший – чи велика різниця.

Сценарій абсолютно реальний. Адже як показали останні проміжні вибори, лучани готові наввипередки продати свій голос за 100, 150 чи 200 гривень. Але ніхто не думає про те, що прийдуть серйозні дядьки, приватизують собі «Луцьктепло» з «Луцькводоканалом», і кожен виборець, що взяв подачку, поверне її. Але на цей раз – більшими тарифами за комунальні послуги.

І нікого тоді не здивуєш палаючими машинами неугодних бізнесменів та політиків. І ніхто й ніколи тих злочинів не розкриє...

* * *

Ще однією з характерних ознак такої благодійності по-луцьки є приторний піар. Так, ніби кудись «без мила». Скрізь – у лікарнях, школах, садочках – висять плакати про те, який хороший «Новий Луцьк». А разом з ним – й Ігор Палиця.

Згадати хоча б абсурдний звіт благодійного фонду на сесії Луцької міської ради. Тоді й обласний, і міській очільники «Батьківщини» (один з яких є цілим секретарем ради), навіть не пискнули проти такого розгляду. Звісно, це ж не про шланги гальмівні розповідати…

До речі, ви чули, щоб фонди Ріната Ахметова чи Віктора Пінчука звітували та сесіях Верховної Ради? Так отож. Напевно, у них просто є відчуття гідності й такту і відсутня потреба самостверджуватися в дрібницях.

* * *

А тепер давайте подумаємо про гроші. Якщо вірити цифрам, які оприлюднили працівники «Нового Луцька», Ігор Палиця лише у першому півріччі 2013 року витратився майже на 16 мільйонів гривень. (До речі, де він їх узяв? Адже в його декларації таких коштів немає :-) )

Тут ключове слово – «вірити». Бо я особисто не вірю. Здається мені, що цифри завищені щонайменше в два рази. Звідки така певність?

Якщо подивитися на структуру витрат «Нового Луцька», то майже 10 мільйонів гривень витрачено на програму «Здоров’я лучан – запорука майбутнього». Згідно із цією програмою 2000 лучан влітку відпочило у «Буковелі». (Для тих, хто не в курсі: Ігор Палиця – один із співласників гірськолижного курорту «Буковель»).

Що це означає? Ну ось, наприклад, стоїть у мене два будинки на гірськолижному курорті, пилом припадають, бо літо. Ніхто туди не хоче їхати влітку, бо ціни кусаються.

Чому б не відправити туди туристів? Все одно номери порожні стоять… Навіть зароблю на цих наївних туристах - будуть же вони собі там щось купувати!?

Хоча собівартість проживання туристів у моїх будинках прямує до нуля, але я напишу солідно – за комерційними розцінками. Нехай знають, який я щедрий!

Словом, це не благодійність, а «жалюгідна подоба лівої руки» (фраза з бородатого анекдота – погугліть, хто не зрозумів ;-) ).

* * *

І на завершення лише дві тези про те, як зробити Луцьк новим. Заради них вам довелося перечитати все вище написане.

Перше. Раз взявся благодійно допомагати, роби це з розумом. Потрібно давати людям «не рибу, а вудку». Прикро, але є цілі маргінальні бидлогрупи, які думають, що всі їм зобов’язані давати рибу. І то побільше!

Показовим в цьому плані є діяльність благодійного фонду Сергія Мартиняка «Європейський вектор». Хоче громада отримати грант на щось там? Будьте ласкаві, внесіть частину своїх ресурсів. Тоді й громада активізовується і ставиться більш бережно до результатів такої допомоги. А там дивись – і сама почне віднаходити внутрішні резерви.

Друге. Завдання народного депутата – розробляти та приймати хороші закони, а не роздавати благодійну допомогу. Займатися благодійництвом можна й без депутатського мандата. Справжній патріот повинен дати суспільству дієвий механізм самозабезпечення, а не кульок гречки. Тоді кожен зможе вибрати – поїхати йому відпочивати в Буковель чи в Земмеринг.

Але ж у вас інші цілі. Чи не так, Ігоре Петровичу?

Володимир ПАЩЕНКО

* * *

ПІСЛЯМОВА, БЕЗ ЯКОЇ ТЕПЕР НЕ ОБІЙДЕШСЯ

Два дні ВолиньPost відбивався від невідомих хакерів, які за будь-яку ціну вирішили «покласти» сайт. Потужність атаки сягала 7 Гігабіт (спеціалісти «оцінять» старання).

Я не можу не пов’язувати цих проблем з наміром опублікувати свій допис. Тому що точно знаю: Ігор Петрович Палиця і його найближче оточення бояться публічної критики.

Бо знають: міф про «хорошого депутата Палицю» дуже легко розвіяти. А відтак на наступних виборах може не допомогти і тисяча гривень за один голос. А без депутатського крісла Ігореві Петровичу буде ой як важко і далі доїти нафтову галузь країни, безтурботно живучи у Швейцарії.

Але ми про інше. Сталося так, що ВолиньPost сьогодні – одна з небагатьох можливостей для лучан прочитати про Ігоря Палицю щось інше, окрім повідомлень про сонцесяйного благодійника і патріота.

Тому нічого дивного, що спроби покласти сайт триватимуть і далі.

Більше того, маю підстави вважати, що стосовно мене будуть задіяні й інші засоби впливу, які стосуватимуться моєї рідні. Тим не менше, це точно не стане причиною змінювати редакційну політику ВолиньPost’у.

Спасибі усім, хто ставиться з розумінням до нашої роботи, хто звертався у ці дні до мене і моїх колег зі словами підтримки і готовністю допомогти.

Все добре, працюємо далі ;)