Ретрофото годинникаря із Волині

Професія годинникаря є дуже давньою. Перші майстрі годинникової справи в Європі з’явились в XIV столітті. Налагодження великих годинників, які розміщувались найчастіше на головній площі міста, вимагало спеціальних знань і навичок. Перші годинникарі жили неподалік від баштового годинника. Вони багато часу проводили біля годинникового механізму. Адже потрібно було постійно стежити за його роботою, налаштовувати механізм, виявляти відставання або, навпаки, випередження реального часу. Пройшли століття і до теперішнього часу, професія годинникаря залишається актуальною.

Сьогодні хочемо познайомити читачів Інформаційного агентства ВолиньPost з раритетними світлинами, які відносяться до історії міста Рожище на Волині. На представлених фото, із приватної колекції, лучанина Олега Киричка ви зможете побачити унікальні кадри, де зображений волинський годинникар Андрій Киричок за роботою. Раніше ці світлини ще не публікувались.

Олег Киричок поділився спогадами про батька та розповіддю про особливості професії годинникаря: «Серед людей побутує думка - забобон, що дарувати годинники близьким людям не слід, що такий подарунок може призвести до розлуки чи навіть і до смерті. Особисто я так не рахую. Для мене годинники, які мені дарували протягом мого життя і які зберігаються у моїй родині донині, це в першу чергу пам’ять про людей яких вже немає з нами. Щоразу коли я заводжу механізм того чи іншого годинника я мимоволі згадую хто мені його подарував і в першу чергу звичайно згадую старого годинникового майстра – свого батька».

Все своє життя Киричок Андрій Олексійович пропрацював годинниковим майстром. Розпочав працювати годинникарем Андрій Олексійович в рожищенській артілі «Вперед» в 1949 році. В ті далекі повоєнні роки навіть початкові знання з ремонту годинників доводилось набувати самостійно так як спеціалізованих навчальних закладів практично не було. Всі знання черпалися з дуже дефіцитних професійних книг по ремонту годинників та закріплялись практичними вправами. Ускладнювалась справа і тим що після війни в населення з’явилось дуже багато «трофейних» закордонних годинників, механізми яких відрізнялись від вітчизняних і дістати запасні частини до них було дуже проблематично.

Але йшли роки праці, набувались все нові і нові знання, відточувалась майстерність. З часом артіль «Вперед» реорганізувалась в рожищенський побутовий комбінат «Веселка», де і продовжував працювати Андрій Олексійович. У 1970 році за досягнення високої якості обслуговування та виконання індивідуальних замовлень населення Киричку Андрію Олексійовичу було присвоєне звання «Майстер першого класу» служби побуту УРСР».

На останньому фото можете побачити представників артілі під назвою «Вперед». Для довідки, артілями в радянські часи називали добровільні об'єднання осіб, для досягнення спільною працею, певної господарської мети. Існували: промислові, сільськогосподарські, риболовецькі та інші види артілі. Форма господарювання там зазвичай була на правах юридичної особи.

Спілкувалась Тетяна Яцечко-Блаженко

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!