Мойва в «Кришталі» або Вперед у минуле! Смачного Луцька!

Про що сьогодні більшість розмов на кухні, під час обіду чи перекурів на роботі? Про війну? Про безлад? Про вибори? Не тільки. Всіх хвилює ріст цін на продукти і газ, знецінення заробітних плат та й загалом: життя, яке стає все дорожче й дорожче.

Скажете, міщанство? Приземлено й матеріально? Але хіба добробут твоєї сім’ї – не твоя патріотична місія?

Мене, як людини далекої від геополітики і костюмованого неокозацтва, хвилює майбутнє рубрики «Смачного Луцька». Бо, до прикладу, столична статистика невтішна: відвідуваність кафе і ресторанів Києва впала на 30-40%.

У Луцьку тенденція та ж: заклади напівпорожні. Тенденція лякає рестораторів, потенційно безробітних офіціантів, барменів, сомельє, кухарів.

А я прогнозую, що в моду ввійдуть совковоподібні заклади, де рівень обслуговування і концепція – «буржуйське» гниле нашарування. «Дешево і сердито» ‒ цілком реальний девіз сфери громадського харчування у майбутньому.

* * *

Тож, щоб бути в тренді, почав шукати якесь таке «забиткове» місце в Луцьку, яке зберегло ту незіпсовану сервісом і смаком цнотливість радянського «общепіта» та хорорність «питєйних» закладів пізніх 80-х.

Знайшов кілька. Одне унікальне місце здаю вам, лучани-гурмани: кафе «Кришталь», відоме в народі як «Залізний капут», «Залізяка» (є й інші назви, але цензура не пропустила).

Старожили казали, що колись тут було традиційне для доби розвинутого застою сімейне кафе: морозиво, пиво і різна вітринно-холодильна «закусь».

Зараз заклад живе своїм особливим життям: «ніби час зупинився». Але при цьому має свою «фішку»: тут смажать мойву. Це риба, яка здавна облюбувала раціон пролетаріату: поживна, калорійна, корисна, смачна, дешева.

Є, правда, ще кілька місць у Луцьку, де смажать мойву, але там це роблять в асортименті. А тут, в «Кришталі», це ‒ основна страва.

* * *

Адреса – пр. Молоді, 10в. Знайти кафе легко: з проспекту Соборності завертаєте за четвертий гуртожиток, проходите повз відомий в районі сток. Орієнтуєтеся на «Американську хімчистку» ‒ «Залізяка» трохи правіше від неї. Якщо ж заходите з проспекту Молоді, то шукайте «Кришталь» за кафе «Орієнт».



У теплу пору металеві двері гостинно відчинені, а влітку поряд виставляють пластикові столи і стільці (які самі по собі – раритет).

У дощову й холодну пору двері замкнені. Похмуро. Але сміливо заходьте. Головне – не збийте себе з толку наклейкою, ніби тут приймають пластикові платіжні картки. Це жорстокий жарт. (Про таке збочення капіталізму тут і не чули.)



* * *

Зайшовши в приміщення, люди старші за 40 або ті, що почали «пити» в підлітковому віці, будуть плакати. Від щастя! Так пахло в тих наших юнацьких, молодіжних, зрілих давно минувших роках. Так смерділо в кожній пивній і чайній пізнього Союзу. Цей аромат не сплутати ні з чим. Це щось! Це доба – передпіццизму або передгамбургізму – омріяна епоха більшості севастопольських бабусь і дідусів (вибачте, не втримався, - авт.).



Праворуч – вітрина. Уявіть: печінка з цибулею, домашня ковбаса, квашені огірки, смажена мойва, декілька рибинок хека і капуста по-волинськи. На стійці – перевернуті на підносі стопки, склянки, пивні бокали, якийсь незрозумілий кавовий апарат (зовсім не в тему, - авт.), кілька пляшок горілки і холодильник з пивом і мінералкою.



Сморід казковий! Щойно посмажили мойву! Так і хочеться якнайшвидше зайняти місце і смакувати.

Столиків 5 прямокутних і 2 пластмасових круглих. Є бенкетка на 2 столики. Двері на кухню відкриті – зі стіни щиро дивиться якась жінка з поглядом політика і архаїчно-героїчною зачіскою. (Зразу пригадав плакати «Село і місто єдині» або «Всі на боротьбу за врожай», - авт.)

Порожньо, але час від часу заходить якийсь чоловік. Пригубить прозорого напою. Буває, зап’є пивом, буває, заїсть сіллю.

Із колонок горланить: «Вот білєт на балєт». Душевно і поетично – поїв мойви і на балет…

* * *

Ремонт робився ще за купони. Крутий, як на той час. Жінка-бармен – гостинна, відразу впізнала «не своїх».

Замовили мойву (щойно смажену), капусту по-волинськи, 100 грам, хліб, огірки, «Йоданку». Всього потрішки.



Огірки на тарілку клали металевими щипцями (певно, були б ми «свої», могла б і руками). Вибили чек (може, думали, що перевірка?).

Колега зайшов до туалету і, повернувшись, радісно зізнався: саме так виглядали туалети в його радянській школі. Я ж довірив свою гігієну п’яти мокрим серветкам. 10 грам горілки пішло на обмивання вилки і стінок склянок.



Чесно кажучи, мій колега їсти погидував. От буржуй. (Нема на нього «Правого сектора»! – авт.)

А я почав пробувати мойву. По правді, виглядала гарно. Не пересмажена, добірна – одна в одну. Мене лише відлякувало, що її підігрівали в мікрохвильовці (намагаюся не користуватись цим спотворювачем біомаси). Але як не спробувати таку смакоту?

Не обманувся. Мойва дійсно смачна. Правда, у нас розпочалася географічно-патріотична суперечка. Ареал мойви – Північна Атлантика, Арктичні моря Росії, Північна частина Тихого океану. Значить, ймовірність, що рибка російська (окупаційна) ‒ велика. Чи є поїдання мойви актом колабораціонізму? Складне питання…

А от капуста по-волинськи була однозначно смачна, і я не втримався від додаткової порції. Мене навіть не зупинив майбутній часниковий післяподих.

У цілому – непогано. І дешево – до 30 гривень.

Ціни тут такі: пиво – 8 грн, «Йоданка» ‒ 6 грн, стакан соку – 8 грн, ковбаса домашня – 12 грн/100 грам, печінка смажена – 10 грн/100 грам, мойва – 6 грн/100 грам, хліб – 1 шматок/0,3 грн, горілка – 5-6 грн/100 грам, огірки – 3 грн/100 грам, капуста по-волинськи – 3 грн/100 грам, хек – 8 грн/100 грам.

Може, таким і повинен бути асортимент? Простенько, щоб всі могли купити. Випити, закусити і радіти життю. Повний Кришталь!

Але, якщо доведеться закуповувати мойву за валюту, буде зле! Але ж жив я без мойви, житиму й далі... А тут, в кафе, мойва була всі 23 роки – і ніяких змін. Смаки бувають різні...

Смачного Луцька!

Петро ВЕРЗУН
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!